2.2. Адміністративна відповідальність 05.05.2017 (1)

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
КРИВОРІЗЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра кримінально-правових дисциплін









АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ ПОЛІЦІЇ

(Адміністративна відповідальність та провадження у справах про адміністративні правопорушення)


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ










Кривий Ріг – 2017/18
ТЕМА 1. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Діяльність поліції пов’язано із можливістю широкого застосування заходів адміністративного примусу. Невід’ємною складовою системи методів публічного управління суспільством є метод примусу, що належить до найжорсткіших засобів впливу. Саме тому посадові особи органів управління застосовують примус, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами. Авторитарність цього методу незаперечна, проте, нині немає жодної держави, яка б не використовувала його як найнеобхідніший засіб управління своїми справами. Саме поліція, на ряду з іншими суб’єктами, наділена можливістю притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушують законодавство. Тільки в 2015 році в Україні до адміністративної відповідальності було притягнуто 1 млн. 984 тис. осіб. Не всі вони притягались до відповідальності саме органами поліції, але в більшості випадків саме правоохоронні органи проводили розслідування фактів вчинення адміністративних проступків, складали необхідні процесуальні документи.
Кардинальні зміни законодавства в Україні призвели до необхідності вивчення та уточнення повноважень правоохоронних органів (зокрема Національної поліції та її посадових осіб) в сфері адміністративної відповідальності.
Основні правила дії поліцейских за таких умов визначені у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Стаття 9 КУпАП встановлює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В подальшому ми більш детально розглянемо поняття адміністративного правопорушення.
В практичній діяльності необхідно розуміти природу такого явища, як юридичний склад адміністративного правопорушення.
Під юридичним складом розуміють передбачену нормами адміністративного права сукупність ознак, за наявності яких протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.
До елементів юридичного складу належать:
об'єкт;
об'єктивна сторона;
суб'єкт;
суб'єктивна сторона.

Об’єкт – це суспільні відносини, які охороняються правовими нормами від порушень. Наприклад, які суспільні відносини охороняються Правилами дорожнього руху. Можна сказати, що ці Правила охороняють суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона – це сукупність зовнішніх ознак правопорушення. До ознак об’єктивної сторони правопорушення належать:
Протиправне діяння (дія чи бездіяльність). Будь-яке порушення пов’язано (в більшості випадків) із активними діями правопорушника. Розпивання алкогольних напоїв в заборонених законом місцях вимагає фіксації факту такого розпивання з боку правопорушника. Бувають правопорушення, які вчиняються шляхом бездіяльності. Наприклад, невиконання батками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей, є проявом такої протиправної бездіяльності.
Настання шкідливих наслідків (характерно для так званих матеріальних складів). Не всі правопорушення призводять до настання матеріалних шкідливих наслідків, але в разі їх наявності на це треба обов’язково звертати увагу і фіксувати у відповідних процесуальних документах.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками. Необхідно довести, що саме протиправне діяння призвело до конкретних шкідливих наслідків.
Час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

Саме діяння – це обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Інші ознаки не завжди є обов’язковими. Вони мають назву факультативних (необов’язкових) ознак. Наприклад, вчинення дрібного викрадення майна буде мати ознаку часу. Але час вчинення такого правопорушення не буде мати значення для кваліфікації такого правопорушення і така ознака буде вважатися факультативною.

Суб’єкт – це особа, яка вчинила правопорушення і підлягає адміністративній відповідальності. Суб’єктом може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-тирічного віку. Також суб'єктом може бути і юридична особа. Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несуть юридичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб.

Суб’єктивна сторона – це психічне ставлення суб’єкта до вчиненого правопорушення. Суб’єктивна сторона характеризується виною, яка проявляється у формі умислу або необережності.

Вина – це основна і обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Вина може мати дві форми – умисну або необережну.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Види складів адміністративних правопорушень

Склади адміністративних правопорушень поділяються залежно від:
1) ступеня суспільної небезпеки на основні і кваліфіковані;
2) характеру шкоди на матеріальні і формальні;
3) суб’єкта проступку на особисті і службові (посадові);
4) структури на однозначні й альтернативні;
5) особливості конструкції на описові і бланкетні (відсильні).
В практичні діяльності поліції виникне проблема кваліфікації та розмежування правопорушень з формальним та матеріальним складом.
До матеріальних належать склади, у яких:
а) міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків діяння. Наприклад, дрібне викрадення майна (ст. 51), пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72), знищення лісу в внаслідок необережного поводження з вогнем (ст. 77);
б) описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47); перевищення лімітів використання природних ресурсів (ст. 91-2); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, безгосподарне використання електричної енергії для освітлення (ст. 98); випуск у продаж продукції з порушенням вимог щодо медичних попереджень споживачів тютюнових виробів (ст. 168-2).

Висновок такий: правопорушення з матеріальним складом обов’язково повинно мати своїм результатом настання шкідливих матеріальних наслідків і про такі наслідки прямо вказано в самій статті КУпАП, яка встановлює відповідальність за протиправне діяння.
До формальних (термін умовний) належать склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання (ст. 197), порушення прикордонного режиму (ст. 202), прийняття паспортів у заставу (ст. 201).

Висновок такий: відповідальність за правопорушення з формальним складом настає лише за сам факт порушення відповідного правила, припису, інструкції, Закону. Настання шкідливих наслідків не є обов’язковим.
Адміністративна відповідальність є одним з визначних інститутів адміністративного права, важливим засобом охорони громадського порядку.
Згідно ст. 92 Конституції України, адміністративну відповідальність визначено як один з основних видів юридичної відповідальності в Україні. Вона є наслідком невиконання чи неналежного виконання особою норм адміністративного законодавства, що тягне невідворотне реагування держави на адміністративні правопорушення (проступки), та встановлюється виключно законами тощо.

Адміністративна відповідальність - це передбачене законодавством, примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом (в т.ч. поліцейськими) до осіб, які вчинили адміністративні проступки заходів впливу.

З цього визначення випливає, що реальна адміністративна відповідальність настає за наявністю
нормативних,
фактичних і
документальних підстав.

Нормативні підстави утворюють норми за якими діяння визнається адміністративним проступком (правопорушенням), визначаються заходи примусу за виконання складу проступку, суб’єкти відповідальності і юрисдикції, правила, за якими накладаються і виконуються стягнення, забезпечується законність, права учасників провадження тощо.

До фактичних підстав відносяться юридичні факти, пов’язані з проступком. Насамперед це факт вчинення проступку. Крім цього до них відносяться факти затримання, огляду, подання звернень, визнання доказами фактичних даних тощо.

До документальних підстав відноситься наявність документів, оформлених відповідно до встановлених вимог. Перш за все це протокол про адміністративне правопорушення і постанова по справі про адміністративне правопорушення. Крім цього до них відносяться акти, довідки, звернення, облікові документи тощо.

Ознаки адміністративної відповідальності:
1) притягнення до адміністративної відповідальності можливо тільки в результаті вчинення адміністративного проступку;
2) адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень. У ст. 23 КУпАП "Мета адміністративного стягнення" зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності;
3) мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихованні особи в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття; б) запобіганні здійснення нових проступків;
4) право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом суб’єктам, серед яких органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди, органи Національної поліції ;
5) законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення постанови і т. ін.);
Як вже було зазначено ключовим законом, який регулює відносини, пов’язані із реалізацією адміністративної відповідальності є КУпАП.
Загальна характеристика та структура КУпАП:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є:
охорона:
прав і свобод громадян;
власності;
конституційного ладу України;
прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій;
встановленого правопорядку;
зміцнення законності;
запобігання правопорушенням;
виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і законів України;
поваги до:
прав, честі і гідності інших громадян;
до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків;
відповідальності перед суспільством.
Розглянемо структуру Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розділи КУпАП
Загальні положення (завдання КУпАП, законодавство про адміністративні правопорушення, чинність закону, тощо).
Адміністративне правопорушення й адміністративна відповідальність
загальна частина: загальні поняття правопорушень, адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення та його накладення;
особлива частина: перелік адміністративних правопорушень та стягнень за них.
Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
Основні положення щодо провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

КУпАП складається із 5 розділів, 38 глав, 614 статей (з яких 417 статей – це правопорушення) і має таку структуру:
Всі правопорушення містяться в главах від 5 до 15-А.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
При реагуванні на правопорушення поліцейський повинен об’єктивно давати оцінку всім обставинам, які виникають. Поліцейський повинен знати, що існують обставини, які виключають адміністративну відповідальність взагалі (ст. 17 КУпАП). Особа, яка діяла в стані:
крайньої необхідності,
необхідної оборони
неосудності,
не підлягає адміністративній відповідальності. Але для цього необхідно знати, як саме КУпАП визначає відповідний стан.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП, але вчинена в стані крайньої необхідності,
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП, але вчинена в стані необхідної оборони.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Поліцейський повинен знати і обставини, які обтяжують або пом’якшують відповідальність, про що вірно вказувати при складанні процесуальних документів.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 34 КУпАП):
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 35 КУпАП):
1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення;
3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;
4) вчинення правопорушення групою осіб;
5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Поліцейський під час прийняття рішення по справі повинен знати особливості адміністративної відповідальності різних суб’єктів. Необхідно знати, що відносно такого суб’єкта, як неповнолітній, поліцейський не має право приймати рішення самостійно і щодо цієї категорії суб’єктів адміністративної відповідальності рішення приймаються виключно судами.
В разі вчинення адміністративного правопорушення особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, в тому числі військовослужбовцями, поліцейськими, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби, існує загальне правило, що такі особи до адміністративної відповідальності не притягаються. Лише за деякі правопорушення вони несуть адміністративну відповідальність на загальних засадах (ст. 15 КУпАП).
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156, 173, 176, 177, 178-180 КУпАП, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Але про особливості такого звільнення буде роз’яснено у наступних лекціях.
Певна складність полягає в тому, що ряд правопорушень передбачає за їх вчинення можливість притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.


Наведемо таку табличку, яка пояснює цю проблему

Стаття КУпАП
Стаття Кримінального кодексу України

1
Стаття 44. Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах
Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

2
Стаття 51. Дрібне викрадення чужого майна
Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати
Стаття 185. Крадіжка
Таємне викрадення чужого майна (крадіжка)


3
Стаття 106-2. Незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку чи конопель
Стаття 310. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель

4
Стаття 173. Дрібне хуліганство
Стаття 296. Хуліганство

5
Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб


Наведені приклади із КУпАП та Кримінального кодексу України вказують на необхідність знати основні положення цих двох кодексів, а при виникненні ситуацій, які потребують правильної кваліфікації того чи іншого діяння розуміти, за якими саме ознаками можна відрізнити адміністративне правопорушення і злочин. Але треба пам’ятати, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.















ТЕМА 2. ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ ЩОДО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Як вже було з’ясовано, до повноважень Національної поліції віднесено значне коло питань щодо протидії адміністративним правопорушенням. В цій лекції ми розглянемо питання, на які саме правопорушення поширюється компетенція поліції.
Нагадаємо, що всі адміністративні правопорушення знаходяться в Особливій частині КУпАП в главах від 5 до 15-А.
В КУпАП більше ніж 400 різних правопорушень и лише реагування на частину з них входить до компетенції поліції.

Можна виділити два види компетенції поліції щодо адміністративних правопорушень:
Компетенція щодо складення протоколів про адміністративне правопорушення без права виносити постанови в таких справах;
Компетенція як щодо складення протоколу, так і компетенція винесення постанови в таких справах.
Можна назвати такі адміністративні правопорушення, на які поширюється компетенція Національної поліції «поліцейськими». До всього масиву «поліцейських» адміністративних правопорушень належить більше 100 адміністративних правопорушень.
Повноваження Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень визначені у статті 222 КУпАП.
Так, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123,статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Повноваження Національної поліції щодо можливості складання протоколів про адміністративні правопорушення (в такому випадку справа буде розглядатися іншими органами адміністративної юрисдикції) визначені у статті 255 КУпАП.
У справах про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи Національної поліції: частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 162 - 162-3, 164 - 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 172-4 - 172-9, 173 - 173-2, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 181-3 - 185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 189 - 196, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-20.
В цьому переліку знаходиться більше 100 різноманітних правопорушень на які мають реагувати поліцейські.
Половина із зазначених правопорушень є правопорушеннями в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (статті 121 – 140).
Інші правопорушення пов’язані із охороною громадського порядку, додержання правил благоустрою, тощо.
Поліцейський повинен розуміти механізм реагування на адміністративні правопорушення, що включає в себе:
Знання складів основних «поліцейських» адміністративних правопорушень
Знання обсягу власних повноважень при реагуванні на адміністративні правопорушення
Знання загальних засад провадження в справах про адміністративні правопорушення
Уміння проводити кваліфікацію адміністративних правопорушень
Уміння складати всі види процесуальних документів при здійсненні провадження в справах про адміністративні правопорушення
Уміння застосовувати заходи забезпечення провадження
Уміння проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення
Уміння виносити постанови в справах про адміністративні правопорушення

Особливості реагування поліцейського на адміністративні правопорушення.
Складність застосування більшості «поліцейських» правопорушень обумовлена структурою самої норми КУпАП.
Норма КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил, які в самому КУпАП відсутні.
Наприклад, відповідальність за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях (стаття 175-1 КУпАП) вимагає відповідних знань не тільки норм самого КУпАП, а й основних положень Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Саме в цьому Законі визначено перелік місць, де забороняється куріння тютюнових виробів. Крім того, місця, де куріння заборонено, можуть визначатися рішеннями сільських, селищних та міських рад. Без знання такого переліку поліцейський не зможе скласти необхідні процесуальні документи в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення і, відповідно, притягти особу до адміністративної відповідальності.
Для реагування на порушення правил дорожнього руху поліцейський повинен чітко знати ці правила, які було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху».
Особливість реагування на правопорушення, передбачені статтею 182 КУпАП (Стаття 182. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях) обумовлена тим, що, незважаючи на те, що на усій території України діє Закон України «[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]» від 24.02.1994, сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до вимог законодавства правила, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність саме статтею 182 КУпАП. Це означає, що працівники Національної поліції, які наділені повноваженнями щодо реагування на адміністративні правопорушення, повинні знати вимоги відповідних рішень міських рад. Такі правила найчастіше називаються правилами благоустрою населених пунктів.

Загальна характеристика провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адмінстртивні правопорушення та іншими законами України.
Провадження у справах про адміністративні проступки – це нормативно врегульована діяльність повноважених суб’єктів по застосуванню адміністративної відповідальності за скоєний адміністративний проступок, а також попередження адміністративних правопорушень.
Дане провадження має такі ознаки:
1) воно виникає тільки у зв’язку зі вчиненням адміністративного проступку;
2) для нього притаманне, встановлене законодавством, коло суб’єктів;
3) йому притаманна індивідуальність процесуальних актів, які приймаються в ході провадження;
4) застосування під час даного провадження заходів державного примусу обумовлює високий ступінь формалізації процесу;
5) за допомогою даного провадження реалізуються міри адміністративної відповідальності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Строки розгляду справ про адміністративне правопорушення є короткими: 15 діб, 7 діб, 5 діб, 3 доби, 1 доба (ст. 277 КУпАП). Це пояснюється тим, що факт вчинення адміністративного правопорушення здебільшого легко встановлюється i, як правило, не потребує багато часу для розслідування i розгляду порівняно з кримінальними справами.
Крім строків розгляду справ встановлені і строки притягнення до адміністративної відповідальності. (стаття 38 КУпАП).
Аналіз норм адміністративного законодавства України дає змогу виділити два види провадження у справах про адміністративний проступок:
звичайне
спрощене.
Звичайне здійснюється у більшості справ i детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіжні заходи i порядок їх застосування; права i обов’язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами.
Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст. 258 КУпАП, за умови, якщо особа не оспорює допущене правопорушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій, їх оперативністю та виражається у відсутності необхідності складати протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того протокол не складається і у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 222 КУпАП), та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протокол не складається і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У цих випадках, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП..
Але якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Винятками є випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Про зміст статей 283 та 256 КУпАП буде у наступних темах.
Стадії провадження у справі про адміністративне правопорушення. Стадія адміністративного розслідування.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАП та іншими законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою систему пов'язаних між особою послідовних процесуальних дій, які прийнято називати стадіями :
Стадія 1. Адміністративне розслідування:
а) порушення справи;
б) встановлення фактичних обставин;
в) процесуальне оформлення результатів розслідування;
г) направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю.
Стадія 2. Розгляд справи :
а) підготовка справи до розгляду і заслуховування ;
б) заслуховування справи;
в) винесення постанови;
г) оголошення постанови та вручення її копії.
Стадія 3. Перегляд постанови:
а) оскарження постанови;
б) перевірка законності постанови;
в) винесення рішення;
г) реалізація рішення;
Стадія 4. Виконання постанови:
а) звернення постанови до виконання;
б) безпосереднє виконання.
На стадії адміністративного розслідування поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, відбирає пояснення, застосовує заходи забезпечення провадження (адміністративне затримання, огляд особи, речей і документів, вилучення речей і документів).
Підставою порушення адміністративної справи і проведення розслідування є вчинення особою діяння, що містить ознаки адміністративного правопорушення (фактична підстава). Проте однієї фактичної підстави ще недостатньо для того, щоб проводити адміністративне розслідування. Необхідна ще формальна, процесуальна підстава. Отже, документами, які є процесуальною підставою для порушення і розслідування адміністративних справ є:
- заяви (як письмові так і усні) свідків, потерпілих, інших громадян;
- повідомлення посадових осіб, адміністрації підприємств, установ, організацій, судово-слідчих органів;
- публікації або інформація в пресі та інших засобах масової інформації;
- повідомлення профспілкових та інших громадських організацій;
- безпосереднє виявлення правопорушення уповноваженою посадовою особою.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст. 251 КУпАП), є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Важливе значення на стадіях адміністративного розслідування для забезпечення законності мають положення КУпАП, які визначають:
обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення (ст. 247 КУпАП);
обставини, які звільняють від адміністративної відповідальності(ст. 21, 22 КУпАП);
обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 34, 35 КУпАП);
Розглянемо детальніше! У ст.247 КУпАП України вказані обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, тобто воно не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення : об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона протиправного діяння мають відповідати, ознакам статті КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за його вчинення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку( див. ст. 12 КУпАП);
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність
Стан неосудності (див. ст. 20 КУпАП) – це вчинення дій з ознаками адміністративного проступку особою, яка не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони (ці обставини виключають адміністративну відповідальність і одночасно є обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення):

Стан крайньої необхідності (див. ст. 18 КУпАП) обов’язково має містити всі три ознаки:
дії були вчинені з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління;
якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами;
якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан необхідної оборони (див. ст. 19 КУпАП) передбачає вчинення дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, але були вчинені на захист власних прав та інтересів від зовнішніх посягань. При цьому особа не має перевищувати межі необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає явну невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність: закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів ;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП):
адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді);
якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення;
адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення;
у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Звільнення від адміністративної відповідальності можливе у випадках, якщо вчинене діяння було малозначним і не нанесло значну суспільну шкоду. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (ст. 22 КУпАП). При оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи (ст. 284 КУпАП).
Розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. З метою підвищення виховної і запобіжної ролі провадження в справах про адміністративні правопорушення такі справи можуть розглядатися безпосередньо в трудових колективах, за місцем навчання або проживання порушника.

Поняття адміністративних стягнень.
Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень.
Адміністративні стягнення - це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок і повинна відповісти за свій протиправний вчинок та понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.
Ці стягнення є останньою ланкою в системі заходів адміністративного примусу, мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню адміністративних правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, адміністративні стягнення поєднують у собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру.
Конкретні види адміністративних стягнень передбачені в статті 24 КУпАП. Вони поділяються на основні та додаткові.
Система адміністративних стягнень, включає в себе різні за характером і правовими наслідками санкції, що дозволяє використовувати їх диференційовано, з урахуванням суспільної небезпеки вчиненого проступку та особи правопорушника. Ці санкції співвіднесені між собою і розташовані в залежності від наростання значимості стягнення від найбільш легкого (попередження) до самого суворого адміністративного арешту.
Перелік адміністративних стягнень, передбачених у ст. 24 КУпАП, не є вичерпним і закінченим. У разі потреби він може бути доповнений іншими видами стягнень, якщо це виправдано з погляду загальних принципів і цілей застосування адміністративної відповідальності. При цьому можливість доповнення обмовляється двома умовами: по-перше, нові стягнення можуть бути введені тільки законодавчими актами України; по-друге, вони повинні бути установлені відповідно до принципів і положень КУпАП, оскільки останній інтегрував у собі всі найважливіші принципи нормотворчості в цій галузі.
Оскільки кожна стаття Особливої частини КУпАП містить чіткі вказівки на вид стягнення, яке підлягає застосуванню за вчинення передбаченого нею проступку, остільки орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, може призначити тільки те адміністративне стягнення, що визначено в цій статті. При цьому необхідно пам'ятати, що деякі з перерахованих у ст.24 стягнення взагалі не можуть застосовуватися до зазначених, точно визначеним у законі категоріям громадян і посадових осіб (див., зокрема, ст.ст.15, 30, 32).
Адміністративним стягненням присвячена глава 3 КУпАП “Адміністративні стягнення”. Сутність і мета адміністративного стягнення зафіксовані в ст.23 КУпАП. У ній зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
2-1) штрафні бали;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
5-1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт;
8) арешт з утриманням на гауптвахті.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані заходи впливу відповідно до статті 24-1 КУпАП:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Основні і додаткові адміністративні стягнення
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КУпАП та іншими законами України.
Штраф за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, може бути накладено на громадянина після використання ним балів, передбачених статтею 27-1  КУпАП.
Штрафні бали є стягненням, що накладається на громадян за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, установлені КУпАП.
Кожному громадянину, який має право керування транспортним засобом, щороку з початку року (з дня отримання права керування транспортним засобом) і до кінця року нараховується 150 балів.
У разі фіксації правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі від загальної кількості балів громадянина, який вчинив правопорушення, вираховується кількість штрафних балів, передбачених відповідною статтею Особливої частини КУпАП.
У разі якщо розмір стягнення у вигляді штрафних балів перевищує залишок балів громадянина, штрафні бали накладаються відповідно до залишку незалежно від розміру штрафних балів, зазначених у відповідній статті Особливої частини КУпАП.
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються КУпАП та іншими законами України.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються КУпАП та іншими законами України.
Позбавлення наданого даному громадянинові права полювання застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом на строк від шести місяців до одного року, незалежно від того, чи передбачене воно в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП, коли з урахуванням характеру адміністративного правопорушення, вчиненого за посадою, особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом строком на один рік, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП.
Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.
Арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види військових адміністративних правопорушень на строк до десяти діб. Арешт з утриманням на гауптвахті призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Арешт з утриманням на гауптвахті не може застосовуватися до військовослужбовців-жінок.
В результаті маємо 10 видів адміністративних стягнень. З цього переліку поліція уповноважена застосовувати лише такі:
попередження;
штраф;
штрафні бали
ТЕМА 3. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Учасники провадження в справах про адміністративні правопорушення – це суб’єкти (фізичні та юридичні особи), які беруть участь у провадженні у відповідності із своїм правовим статусом.
У провадженні завжди є два види учасників.
По-перше, це суб’єкти владних повноважень, які проводять провадження і забезпечують притягнення особи до адміністративної відповідальності.
По-друге, це сама та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. До цієї групи, можна віднести і потерпілого. І особа, яка притягається до адміністративної відповідальності і потерпілий мають особистий інтерес у кінцевому результаті справи.
Крім них є група учасників, які мають сприяти здійсненню провадження. Це свідки, поняті, експерти, захисники, представники.
Кожен учасник має відповідний статус, який визначається в першу чергу самим КУпАП.
Суб’єктами, які притягаються до адміністративної відповідальності можуть бути:
юридичні особи
фізичні особи
Юридична особа стала суб’єктом адміністративної відповідальності лише у 2015 році після внесення відповідних змін до КУпАП, коли його було доповнено статтею 14-2 (ст. 14-2. Відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі). До цього юридичні особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП не притягалися.
Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несуть юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб.
У всіх інших випадках до адміністративної відповідальності може притягатися лише фізична особа.
Загальним суб’єктом адміністративної відповідальності є фізична осудна особа, яка досягла віку 16 років.
Існують певні особливості адміністративної відповідальності двох груп суб’єктів: неповнолітніх осіб (тобто осіб віком від 16 до 18 років) та на військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
Розглянемо особливості відповідальності осіб віком від 16 до 18 років
По-перше(!): поліцейський не має права накладати адміністративні стягнення на таких осіб. Справи щодо адміністративних правопорушень, які вчинені неповнолітніми розглядаються виключно судом (стаття 221 КУпАП).
По-друге: до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені 24-1 КУпАП.
Такими заходами є:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Такі заходи впливу застосовуються виключно судом!
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Наприклад, поліцейський зупинив двох осіб, які вчинили адміністративні правопорушення за які накладати стягнення має право сам поліцейський. Одному правопорушнику 17 років, а іншому – 19. Щодо першого порушника (17 років) поліцейський зможе лише скласти протокол за порушення і направити його до суду. Щодо іншого порушника (19 років) поліцейський має право винести постанову про накладення адміністративного стягнення і притягнення до адміністративної відповідальності.
Доцільно також зауважити, що у випадку вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років будь-якого передбаченого КУпАП правопорушення, відповідальність будуть нести його батьки або особи, що їх замінюють, за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Певні особливості має адміністративна відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. До них віднесено посадових осіб Національної поліції, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби та ін.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, Національної поліції, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.
Але за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.
Військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б  КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
Відповідно до  Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року члени дипломатичного корпусу, адміністративно-технічні працівники та обслуговуючий персонал посольств мають дипломатичний імунітет.
Члени дипломатичного корпусу мають дипломатичний імунітет постійно, а адміністративно-технічний та допоміжний персонал тільки під час виконання своїх службових обов’язків. Члени дипломатичного корпусу не зобов’язані надавати пояснення як свідки.
Транспортні засоби дипломатичного та консульського корпусу також мають імунітет від обшуку, арешту.
При порушенні правил дорожнього руху особою, яка має імунітет, після перевірки документів, що посвідчують її особу, і акредитаційної картки, що підтверджує статус (дипломатичний паспорт, дипломатична картка, консульська картка, службова картка), поліцейський складає рапорт, а документи повертаються власнику. Забороняється здійснювати стосовно зазначеної особи будь-які заходи затримання або інші примусові дії, за винятком випадків, коли надання свободи сприятиме продовженню правопорушення.
Якщо особа, яка має дипломатичний імунітет, керує транспортним засобом у стані сп’яніння, їй пропонується припинити керування. Огляд на стан сп’яніння в закладах охорони здоров’я проводиться у разі її згоди. У цьому випадку поліцейський повідомляє чергового відповідного підрозділу поліції. У таких випадках рекомендується запрошувати на місце виявлення правопорушення представника дипломатичного представництва, при якому вказана особа акредитована.
Під час оформлення матеріалів про вчинене іноземцем або особою без громадянства правопорушення йому рекомендується вирішити всі питання щодо провадження в адміністративній справі за місцем учинення цього порушення. Поліцейські використовують всі передбачені законодавством можливості щодо розгляду та виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення в найкоротші строки.

Розглянемо питання щодо прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Ці права визначено в статті 268 КУпАП та деяких положеннях Конституції України
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:
знайомитися з матеріалами справи,
давати пояснення,
подавати докази,
заявляти клопотання;
при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи,
виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності особи, яка вчинила правопорушення, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Увага! При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
У разі ухилення від явки на виклик Національної поліції або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути Національною поліцією піддано приводу.
Крім статті 268 КУпАП поліцейський зобов’язаний знайомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності із статтею 63 Конституції України.
Стаття 63 Конституції України: особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Статус потерпілого визначається статтею 269 КУпАП.
Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Потерпілий має право:
знайомитися з матеріалами справи,
заявляти клопотання,
при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи,
оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 КУпАП.
Статус законних представників та представників визначається статтею 270 КУпАП
Інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники:
батьки,
усиновителі,
опікуни,
піклувальники.
Законні представники та представники мають право:
знайомитися з матеріалами справи;
заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють,
приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.
Статус захисника визначається статтею 271 КУпАП
У розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право:
знайомитися з матеріалами справи;
заявляти клопотання;
за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу,
а також мають інші права, передбачені законами України.
Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
Якщо особа є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Важливу роль у провадженні відіграють свідки, статус яких визначається статтею 272 КУпАП
Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.
Правовий статус експерта визначається статтею 273 КУпАП, а перекладача – статтею 274 КУпАП.
Експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.
Експерт зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.
Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.
Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.
Потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
За особами, яких викликають як потерпілих, свідків, експертів і перекладачів, зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсутності у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Поліцейський при здійсненні провадження в справах про адміністративні правопорушення повинен забезпечити реалізацію своїх прав та виконанню обов’язків.
Необхідно зазначити, що поліцейський повинен знати процесуальні особливості забезпечення прав учасників провадження.
Так, ознайомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності із своїми правами відповідно до статей 268 КУпАП та 63 Конституції України передбачає вчинення відмітки про це в протоколі.
Дотриманню прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, сприяють і визначені в статті 38 КУпАП (строки накладення адміністративного стягнення), зі змістом якої ми ознайомилися під час розгляду попередньої теми.
Як вже було вказано вище, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілий мають право подати скаргу на постанову, яку було винесено посадовими особами поліції.
При цьому, скаргу на постанову, яку було винесено поліцейським можна подати - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
ТЕМА 4. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Процесуальні документи забезпечують виконання важливих завдань в провадженні у справах про адміністративні правопорушення (ст. 245 КУпАП):
1) своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, 2) вирішення її в точній відповідності з законом, 3) забезпечення виконання винесеної постанови, 4) виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, 5) запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, 6) зміцнення законності.
В залежності від змісту та процесуальної функції, усі документи, які складаються в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, класифікуються за такими видами:

І - документи, що фіксують фактичні обставини у справах про адміністративні правопорушення :
Заяви громадян про вчинення адміністративного правопорушення.
Пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків з приводу вчиненого адміністративного правопорушення, які відповідно до статті 251 КУпАП, є доказами в справі про адміністративні правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення (ст. 254 КУпАП).

ІІ - документи, які забезпечують провадження у справах про адміністративні правопорушення :
Протокол про адміністративне затримання (ст. 261 КУпАП).
Протокол особистого огляду та огляду речей і документів (ст. 264 КУпАП).
Протокол вилучення речей і документів ( ст.ст. 265 – 265-3 КУпАП).
Рапорт про доставлення особи до органу поліції ( ст.259 КУпАП).
Повістки (ст.т.277-2, 278 КУпАП).
Рапорт про здійснення приводу (ст. 268 КУпАП).

ІІІ - документи, які є формою рішення суб’єктів адміністративно-процесуальної діяльності у справах про адміністративні правопорушення:
Постанова по справі про адміністративне правопорушення (ст.ст. 283-285 КУпАП):
постанова про накладення адміністративного стягнення ( ст.284 КупАП);
постанови про застосування заходів впливу ( ст.24-1 КУпАП);
постанова про закриття справи ( ст.ст.38, 247, 284 КупАП);
Постанова (рішення) про звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу (ст.21 КУпАП);
Постанова про призначення експертизи (ст.ст. 251, 273 КУпАП);
Протокол засідання колегіального органу (ст. 281 КУпАП);
Рішення по справі про адміністративне правопорушення виконавчого органу сільської, селищної та міської ради (ст. 283 КУпАП);
Висновок експерта (ст. 273 КУпАП);
Пропозиція про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов що сприяли адміністративному правопорушенню (ст. 282 КУпАП);
Скарги та клопотання учасників процесу (ст. 289 КУпАП).

IV – документи, які є формами рішень суб’єктів адміністративно-процесуальної діяльності за результатами оскарження постанов по справі про адміністративне правопорушення ( ст.ст. 288, 294 КУпАП).

Для того, щоб процесуальні документи виконали свої функції в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, вони мають складатися у відповідності до наступних вимог :
1) відповідати нормам адміністративно-процесуального законодавства;
2) оформлятися уповноваженими працівниками поліцейських підрозділів;
3) відповідати нормативно встановленій процесуальній формі;
4) зміст документа має бути простим, зрозумілим, складеним у чіткій логічній послідовності;
5) рішення мають ґрунтуватись на сукупності встановлених фактів та достатніх доказів, з урахуванням мотивів вчиненого правопорушення.
Дотримання перерахованих вимог виключає можливість прийняття некваліфікованого процесуального рішення у справі, уникнення правопорушника від адміністративної відповідальності, та його подальшого оскарження.
Поліцейські у випадках, передбачених законодавством, звертають увагу на правопорушення з метою їх запобігання, припинення, документування і притягнення до відповідальності.
Оформлення адміністративно-процесуальних документів здійснюється поліцейським на підставі:
Кодексу України про адміністративні правопорушення ( розділ ІV);
Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції (наказ МВС України від 06.11.2015 № 1376);
Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (наказ МВС України від 07.11.2015 № 1395).
Розглянемо зміст, порядок та особливості оформлення основних процесуальних документів, які складаються офіцерами поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення складається посадовими особами органів Національної поліції, уповноваженими документувати правопорушення відповідно до переліку статей, виписаному у статті 255 КУпАП.
Протокол про адміністративні правопорушення складається на осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність (16 років).У разі вчинення адміністративного правопорушення неповнолітньою особою віком від 14-ти до 16-ти років протокол складається стосовно одного з батьків неповнолітнього або особи, яка їх замінює, відповідно до ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення визначений статтею 256 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються :
дата і місце його складення,
посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол;
відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
прізвища, ім'я, по батькові особи, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом, на якому проставлено відповідні серія і номер. Бланк протоколів затверджено відповідними Інструкціями з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції ( див. накази МВС України від 06.11.2015 № 1376; від 07.11.2015 № 1395). Усі реквізити протоколу заповнюються чорнилами чорного або синього кольору, крім гелевих, розбірливим почерком, державною мовою.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
Увага! Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також залишення незаповненими графи протоколу; внесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, стосовно якої його складено.
Протокол складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Розглянемо ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОВНЕННЯ БЛАНКУ ПРОТОКОЛУ про адміністративне правопорушення.
В графах «дата і місце його складення» зазначаються число, місяць, рік, населений пункт, географічна точка, тобто дата та населений пункт, в якому перебувають правопорушник та уповноважений поліцейський на момент складання протоколу (1 грудня 2015 р. м. Львів);
«посада, спеціальне звання, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол» (пишуться повністю – Я, інспектор поліції Сихівського відділу поліції м. Львова лейтенант поліції Назаренко Ігор Леонідович);
«прізвище, ім’я та по батькові особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» зазначаються повністю, без скорочення (Косаренко Іван Петрович);
«дата і місце народження» (15 липня 1985 р.н.; м. Львів);
«місце проживання; місце реєстрації» (вказуються адреси: м. Львів, вул.6Замарстинівська, буд.71, кв.15). У разі, якщо адреси співпадають, в графі зазначається «проживає за місцем реєстрації»;
«номер телефону» (контактний (мобільний або міський абонентський номер : «067-347-03 02» або «надати відмовився»);
«місце роботи, навчання (посада») : найменування підприємства, установи, організації, де працює (її посада) або закладу, де навчається особа (майстер шоколадної фабрики «Ласунка» м. Львів); або вказується, що тимчасово не працює та перебуває/не перебуває на обліку в центрі зайнятості.
«особу встановлено» : назва документу, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі й назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток), дата видачі й найменування підприємства, установи, організації, що його видали);
«чи притягувався(лася) до адміністративної відповідальності» (вказуються відомості щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року) : накладено штраф за ч.1 ст.178 КУпАП протокол ГУНП у Львівській обл. 08.03.2016 р. АПН№ 15789; або «не притягувався».
«склад адміністративного правопорушення (дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення)» : 1 вересня 2015 р. 0 17 год. по вул. Городоцькій м. Львова гр. Косаренко І.П. в стані алкогольного сп’яніння, чіплявся до перехожих, обзивав їх нецензурною лайкою, розбив вітрину магазину... .
Увага! Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол. Таким чином, гр. Косаренко І.П. порушив громадський порядок, при цьому об’єктивна сторона проступку вказує на діяння, що охоплюються складом статті 173 КУпАП «Дрібне хуліганство». На підставі цього ми кваліфікуємо протиправні дії «чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною (--) статті 173 КУпАП»;
«свідки», «потерпілий» (якщо вони є) : прізвища імена, по батькові зазначаються повністю, вказується місце їх проживання;
Потерпілим стаття 269 КУпАП визначає особу, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Під час складання протоколу потерпілого може бути опитано як свідка.
Як свідок, відповідно до статті 272 КУпАП, у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
«правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду» : у разі заподіяння матеріальної шкоди в результаті вчинення адміністративного правопорушення, в протоколі зазначається : прізвище, ім’я та по батькові потерпілого, місце його проживання або найменування підприємства, установи, організації, їх місцезнаходження і розмір заподіяної внаслідок адміністративного правопорушення матеріальної шкоди.

При складанні протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, зокрема те, що вона має право : 1) знайомитися з матеріалами справи; 2) давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; 3) при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; 4) виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; 5) оскаржити постанову по справі.
Про роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, її прав, передбачених статтею 268 цього Кодексу, робиться відмітка у протоколі.

Окрім того, під час складання протоколу особу правопорушника повідомляється під його підпис, про дату, час, місце розгляду справи. Для повідомлення необхідно встановити, яким органом справа буде розглядатися (ст. 218-222); та у який строк (ст. 277). Правопорушнику роз’яснюється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП.

Для інформації! Загальний строк розгляду - 15-тиденний з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Частина друга статті 277 КУпАП встановлює для окремих правопорушень окремий строк.
Наприклад, справи про незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ч.1 ст.44); вчинення дрібного хуліганства (ст.173), насильства в сім’ї (ст.173-2); розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді (ст.178); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського ( ст.185)- протягом доби; справи про торгівлю з рук у невстановлених місцях (ст.160); порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст.185-1) – 3-денний строк; справа про дрібне викрадення чужого майна (ст.51); виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення (ст.176) – у 5-тиденний строк;

графи «проведено особистий огляд та огляд речей, передбачений статтею 264 КУпАП, що були у гр-на(ки), та згідно зі статтею 265 КУпАП виявлені речі вилучено для тимчасового зберігання» заповнюються у разі застосування запобіжних заходів. З метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів. Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Якщо ж особистий огляд та огляд речей не проводився, то зазначається, що «особистий огляд та огляд речей не проводився, речі не вилучались».


До протоколу додаються документи:

заяви та клопотання. Відповідно до статті 268 КУпАП особа може надавати заяви та клопотання, які є формами звернення громадян до органів влади та розглядаються в порядку Закону України «Про звернення громадян».
В заяві громадяни звертаються із проханням про сприяння в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів, або повідомляють про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлюють думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання – це письмове звернення з проханням про визнання або реалізацію прав чи свобод тощо. До протоколу в адміністративному провадженні можуть додаватися [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та інші;

2) пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є важливою частиною протоколу. Правопорушнику пропонується за його підписом в протоколі надати письмове пояснення по суті вчиненого адміністративного правопорушення, тобто відповісти на питання :
- яка мета, мотив, що стало причиною вчинення проступку, чи усвідомлює правопорушник їх протиправність та наслідки. Це важливо для оцінки ситуації поліцейським та прийняття рішення про застосування заходів забезпечення провадження з метою припинення та недопущення в подальшому протиправних дій.
Пояснення може додаватися до протоколу окремо, про що робиться запис в графі «До протоколу додається : пояснення гр. Косаренко І.П.».
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має також право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Увага! Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно зі статтею 63 Конституції України не несе відповідальності за відмову давати пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів;

пояснення свідків та потерпілого складається або працівниками поліції зі слів осіб, в яких відбирається пояснення, або заповнюється власноруч за допомогою навідних питань, які задаються посадовою особою.
Пояснення може відбиратися на місці вчинення правопорушення, в поліції, а також за місцем проживання свідків та потерпілого у разі , якщо про адміністративне правопорушення надійшла заява та відбувається провадження по її розгляду.
Офіційно затвердженого бланку пояснення не існує. Тому для зручності у змісті пояснення умовно відокремимо 4 частини :

загальну частина інформативного змісту, в якій зазначається :
- дата і місце відібрання пояснення;
- посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка відбирає пояснення;
- відомості про особу, в якої відбирається пояснення (прізвище, ім’я та по батькові зазначаються повністю; дата і місце народження;місце проживання; місце реєстрації ; контактний номер телефону; місце роботи (найменування підприємства, установи, організації, де працює (її посада) або закладу, де навчається особа;
частину, в якій особа засвідчує, що «Зі змістом статті 63 Конституції України (особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом) ознайомлений. (підпис).
основну частину, в якій після слів «По суті поставлених запитань можу пояснити наступне :» особа від 1 імені викладає зміст відповідей на наступні питання: де знаходилась особа під час вчинення правопорушення; чи могла бути свідком події або потерпілим; чи знайома з особою правопорушника, протягом якого часу, в яких відносинах перебуває (якщо сусід, то вказується з якого часу проживає по сусідству); що відомо про спосіб життя, громадську поведінку правопорушника; що відомо (бачила, чула) про подію; якою була поведінка правопорушника; чи було заподіяно яку шкоду якій особі.
заключну частину, в якій засвідчується повнота та достовірність наданої в поясненні інформації «З моїх слів записано вірно, доповнень та зауважень немає» ___(підпис особи, яка отримує пояснення)».
Якщо особа складає пояснення власноруч, то під інформацією, викладеною в основній частині, зазначається : «пояснення складено мною власноруч», що засвідчується підписом особи.
У раз, відібрання пояснень в неповнолітньої особи, опитування якої відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» допускється тільки за участю батьків (одного з них), іншого представника або педагога, у заключній частині пояснення вказані особи зазначають «Син/донька/підопічний/учень і т.п. опитаний/опитана в моїй присутності, з його/її слів записано вірно, доповнень, зауважень немає».
Протокол про адміністративні правопорушення не складається у випадках, регламентованих статтею 258 КУпАП : у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Увага! Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У разі виявлення правопорушення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП, складає протокол про адміністративне правопорушення.

протокол про адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів; рапорт про доставлення особи, якщо вживались запобіжні заходи.

Під час документування адміністративного правопорушення, поліцейським можуть застосовуються заходи забезпечення провадження .
Стаття 37 Закону України «Про Національну поліцію» уповноважує поліцейського затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Порядок оформлення протоколів про адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Зокрема, порядок, строки та процесуальне оформлення адміністративного затримання регламентується главою 20 КУпАП «Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення». Законодавець чітко зазначає підстави для застосування адміністративного затримання, проведення особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів :
для припинення адміністративних правопорушень, коли було вичерпано інші заходи впливу;
встановлення особи;
забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.
У разі застосування адміністративного затримання особи, поліцейським складається протокол про адміністративне затримання, в якому робляться відмітки про проведення особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, який додається до протоколу про адміністративне правопорушення надсилаються разом з матеріалами адміністративної справи для розгляду органу, уповноваженому приймати рішення у справі.
Протокол про адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, складається відповідно до статті 261 КУпАП.
Розглянемо особливості заповнення бланку протоколу про адміністративне затримання.
Протокол про адміністративне затримання складається на спеціальному бланку, виготовленому друкарським способом, на якому проставлено відповідні серія і номер.
Усі реквізити протоколу про адміністративне затримання заповнюються розбірливим почерком (клітини заповнюються друкованими літерами).
Увага! Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне затримання, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне затримання підписано особою, щодо якої його складено.
У протоколі про адміністративне затримання зазначаються:
- в назві «Протокол КИ №0000000 про адміністративне затримання»:
вказується частина статті та стаття КУпАП, відповідно до якої особу притягують до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 262 КУпАП, адміністративне затримання як запобіжний захід провадиться поліцейським у випадках, прямо передбачених законами :
при вчиненні дрібного хуліганства (ст.173 КУпАП);
вчиненні насильства в сім'ї (ст.173-2 КУпАП);
порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст.185-1 КУпАП);
при поширюванні неправдивих чуток (ст. 173-1 КУпАП),
вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх (ст. 185 КУпАП), публічних закликів до невиконання вимог поліцейського (ст.185-7 КУпАП);
порушення правил про валютні операції (ст. 162 КУпАП);
порушення правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин (ч.1 ст.44 КУпАП),
незаконного продажу товарів або інших предметів, зокрема пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів (ст.156 КУпАП);
торгівлі з рук у невстановлених місцях (ст.160 КУпАП),
при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль (ст. 178 КУпАП);
у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією (ст.. 181-1 КУпАП),
при порушенні правил дорожнього руху (ст.ст. 121-133-2),
при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України;

в графі «дата і місце його складення» вказується дата (число, місяць, рік) та назва населеного пункту, в якому складається протокол;
- посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол (спеціальне звання, прізвище, ім`я та по батькові);
- відомості про особу затриманого заповнюються без скорочення (прізвище, ім`я та по батькові), число, місяць, рік народження, вказується фактичне місце проживання);

в графі «доставлений(а) у службове приміщення» зазначається, куди доставлено затриманого(у), його місцезнаходження : найменування відділу(офісу) поліції, до якого доставлений правопорушник, громадського пункту охорони порядку, його номер, адреса;
Важливим для забезпечення законності під час застосування запобіжного заходу є дотримання строків адміністративного затримання, що регламентуються ст. 263 КУпАП. Тому в протоколі про адміністративне затримання зазначається не тільки дата «___»___________20__ р., але й час фактичного затримання особи до хвилини «____» год. «____» хв.
Стаття 37 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях - з моменту її фактичного затримання. Отже, адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з моменту її фактичного затримання, може тривати не більш як 3 години для складання протоколу.
У необхідних випадках Закон дозволяє поліцейським затримувати на строк до 3-х діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом 24-х годин з моменту затримання тільки :
іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні або транзитного проїзду через територію України, -для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення;
осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин - для встановлення особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження;
- графа «у зв’язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною__ статті__ КУпАП, для :..» вказуються мотиви затримання : припинення адміністративного правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення, для розгляду справи тощо;
заповнення графи «Гр-ну(ці)_______________________ роз’яснено його (її) права та обов’язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а також право та можливість отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» із зазначенням дати, підпису, прізвища та ініціалів затриманої особи є результатом роз’яснення затриманій особі її прав.
В порядку інформування! Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», безоплатна вторинна правова допомога полягає у праві затриманої особи на такі правові послуги, як : а) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; б) складення документів процесуального характеру.
Увага! Негайно після фактичного затримання особи поліцейським уповноважена особа у відділі (офісі) Національної поліції, повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги (далі - система) відповідному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги:
прізвище, ім'я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі);
час та підстави затримання особи;
точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою;
найменування суб'єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти;
прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, що передала повідомлення.
Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1363.
Відповідно до ч.3 ст. 261 КУпАП таке інформування не здійснюється, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
заповнення графи «Про місце перебування затриманого(ї) згідно з ч.2 ст. 261 КУпАП повідомлено..» забезпечує право особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, на негайне повідомлення її родичів, а також на її прохання повідомлення власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, про місце її перебування.
Про це в протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний детальний запис, який є важливим у разі подальшого оскарження адміністративного затримання : «повідомлено о 17 год. 15 хв. дружину затриманого -гр. Косаренко Н.П. по к.т. за номером067-344-32-11; майстра шоколадної фабрики Ковальова Я.В. по к.т. за номером : 099-345-82-1».
Про затримання неповнолітнього обов’язково повідомляють його батьків або осіб, які їх замінюють.
За неможливості проінформувати родичів та в разі відмови затриманої особи надати інформацію для їх повідомлення, про це робиться відповідний запис затриманої особи та поліцейського, який склав протокол про адміністративне затримання, із зазначенням поважних причин : « повідомити о 17 год. 15 хв. дружину - гр. Косаренко Н.П. по моб. 067-344-32-11 неможливо у зв’язку з відсутністю з нею моб. зв’язку; а також іншого способу повідомити, оскільки перебуває у відрядженні»; або «відмовився надати інформацію для повідомлення родичів та за місцем роботи».
У службовому приміщенні відділу (офісу) поліції, куди доставлено особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, відповідно до статті 264 КУпАП уповноваженою на те посадовою особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї самої статі проводиться особистий огляд і огляд речей.
Огляд - це визначений законом чи іншими нормативно-правовими актами обов'язок громадян пред'явити певну річ, документи на вимогу уповноважених осіб. У випадку, коли особа добровільно не виконує вимогу посадової особи щодо огляду (відповідних речей або особистого), можливий примусовий огляд.
Про проведення особистого огляду й огляду речей робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи в протоколі про адміністративне затримання. Може бути складений окремий протокол огляду.
В графі «в присутності понятих :..» важливо зазначити відомості про осіб, які залучені до огляду в якості понятих у достатньому обсязі: (1. Петренка Миколи Володимировича, прож.м. Львів, вул. Городоцька 216 кв. 2, тел. 22-33-222 і т.п.). Важливо! Особистий огляд проводиться в присутності понятих тієї ж статі, що і особа, яка оглядається.
Графа «проведено особистий огляд та огляд речей, передбачений статтею 264 КУпАП, що були у затриманого(ї)» заповнюється переліком речей, що оглядаються, - речей, цінностей, документів, які є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення , які оглядаються та їх індивідуальні ознаки (наприклад, сума грошей, вид валюти; вид серія та номер документа; годинник «Касіо» з металевим браслетом; газовий пістолет ИЖ-79 (6П42), калибр 7,62 мм і т.п.); за потреби вказуються місця та обставини їх виявлення;
Графа «Затриманий(а) одягнутий(а)» заповнюється переліком особистих речей, одягу, що вилучається у затриманої особи перед поміщенням її до приміщення, в якому вона буде утримуватись,в присутності понятих : (1.Шкіряна куртка чорного кольору.2. Шкіряний поясний ремінь. З Джинси чорного кольору. 4. Футболка білого кольору фірми «Лакоста». 5.Черевики чорного кольору шкіряні і т.п.).
Згідно зі статтею 265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами Національної поліції, відповідно до зазначеного вище їх переліку. У протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис.
Порядок зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2012р. № 17.
Речі і документи, які передаються на зберігання, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Уповноважена особа під час прийняття для зберігання речей і документів перевіряє відповідність даних у протоколі про вилучення речей і документів, протоколі про адміністративне правопорушення, огляду речей або про адміністративне затримання, їх фактичному стану; на кожну окремо упаковану річ і на кожен документ прикріплюється бирка, на якій зазначаються номер книги обліку і порядковий номер запису; заповнює квитанцію за встановленою формою про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, для зберігання в обладнаному приміщенні, яка долучається до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, вилучені з незаконного обігу, зберігаються відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 422.
Речі і документи приєднуються до справи, крім тих, що за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об’ємом) не можуть бути приєднані до справи. Такі речі зберігаються в індивідуальному сейфі (металевій шафі) уповноваженого поліцейського, в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення і який несе за них відповідальність. Речі і документи, які не можуть бути приєднані до справи, зберігаються в у службовому приміщенні відділу (офісу) поліції, обладнаного сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, гратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією. За відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру. Наказом керівника відділу поліції призначається посадова особа, яка є відповідальною за зберігання виучених речей і документів.
Графа «При особистому огляді тілесні ушкодження не виявлені / виявлені» непотрібне закреслюється, тобто залишатиметься правильний варіант відповіді. Якщо виявлено тілесні ушкодження (синці, подряпини, різані рани тощо), потрібно зазначити, на яких саме частинах тіла вони є. У разі, якщо затриманій особі надавалась невідкладна медична допомога, то вказується номер бригади швидкої медичної допомоги, П.І.Б. лікаря; до якого закладу охорони здоров`я направлено затриманого.
В протоколі про адміністративне затримання зазначаються:
- дата, час і підстави звільнення затриманої особи;
- речі, предмети або документи, які повернуто їй при звільненні;
- за наявності зауважень та скарг на дії поліцейських робиться відповідний запис із зазначенням їх суті.
Важливою частиною фіксації результатів проведення особистого огляду, огляду речей є наявність заяв та зауважень, зроблених при затриманні та огляді або відмітки про їх відсутність :«не надходило».
Результати особистого огляду та огляду речей засвідчуються підписами понятих, затриманої особи, працівника, який проводив огляд. При цьому, поруч з особистим підписом особі пропонується зазначити власноруч власне прізвище та ініціали.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення речі і документи в установленому порядку конфіскуються, повертаються володільцеві або знищуються, а у разі вилучення речей за плату - реалізуються.

Рапорт про доставлення особи (ст.ст. 259, 261 КУпАП).
З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника може бути доставлено до відділу (офісу) поліції, штабу громадського формування, громадського пункту охорони порядку.
Про підстави, порядок та спосіб доставлення поліцейським в обов’язковому порядку складається рапорт про доставлення особи у відділ (офіс) поліції.
Увага! Усі без виключення особи, які вчинили адміністративні правопорушення та яких доставлено до відділу (офісу) поліції, приміщення громадського пункту охорони порядку, підлягають реєстрації у спеціальних журналах обліку доставлених осіб.
Про доставлення особи правопорушника в поліцію для оформлення протоколу складається рапорт на ім’я керівника поліцейського підрозділу від першої особи – поліцейського, який доставив правопорушника в поліцію «Доповідаю, що.», після чого в рапорті поліцейський зазначає :
- дату, місце, спосіб вчинення адміністративного правопорушення;
- відомості про особу правопорушника (див. порядок складання протоколу про адміністративні правопорушення тема 8);
- стан психічного та фізичного здоров’я, в якому знаходилась особа під час доставлення : наявність синців, подряпин, ран та інших ушкоджень за результатами поверхневої перевірки; скарг на самопочуття; чи надавалась невідкладна медична допомога ( лікарем якої бригади швидкої допомоги);
- чи були застосовані до особи, яка доставлена, інші превентивні поліцейські заходи, які обмежують певні права і свободи людини і застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень (ст.30 Закону України «Про національну поліцію» ): перевірка документів особи; опитування особи; поверхневий огляд речей і транспортного засобу; зупинення транспортного засобу та ін.;
- чи були застосовані до особи, яка доставлена, заходи поліцейського примусу: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї ( чи була і яка була заподіяна шкода внаслідок застосування). При цьому обов
·язково вказується підстави застосування заходів примусу, а саме пункт, частина, стаття Закону України «Про Національну поліцію», на підставі яких було застосовано захід примусу; у разі застосування спеціальних засобів, зазначається які саме спеціальні засоби були застосовані.
Як поводив себе правопорушник під час доставлення;
місце та час, куди доставлено особу для складання протоколу.
Увага! Про підстави, обставини та наслідки застосування фізичної сили, спеціальних засобів та застосування вогнепальної зброї поліцейський складає на ім’я начальника окремий рапорт, на підставі якого проводиться службове розслідування.

Протокол та матеріали про адміністративне правопорушення надаються(надсилаються) посадовій особі (органу), уповноваженій розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення (глава 17 КУпАП) визначає, яким органом буде розглядатись справа, прийматись рішення у вигляді постанови.
Керівником підрозділу поліції готується супровідний лист на ім’я керівника органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення типового змісту :

Голові Сихівського районного суду м.Львова
«Надсилаємо матеріали адміністративної справи ( вказується номер і дату протоколу) про вчинення гр. Косаренком І.П. адміністративного правопорушення за статтею 173 КУпАП для розгляду та притягнення винного до адміністративної відповідальності).
Додатки: адміністративна справа ( вказується номер і дату протоколу) в 1 прим. на ___ аркушах.
Якщо формується адміністративна справа, матеріали, які згідно з статтею 251 КУпАП, є доказами у справі, прошиваються в такій послідовності згідно з описом матеріалів:
- протокол про адміністративні правопорушення;
- заява потерпілої особи (якщо в справі є потерпілий);
- пояснення правопорушника;
- пояснення свідків;
- пояснення потерпілого;
- висновок експерта;
- показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами;
- речові докази, упаковані в окремі конверти, пакети та скріплені печаткою територіального органу Національної поліції.
Листи документів, що знаходяться у справі, нумеруються, прошиваються та скріплюються печаткою відділу поліції.
У разі долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення копій документів, вони мають бути належним чином завірені.
Протокол та матеріали про адміністративне правопорушення надсилаються органу (посадовій особі), уповноваженій розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Увага!! Стаття 257 КУпАП не визначає терміну надіслання протоколу органу (посадовій особі), уповноваженій розглядати справу про адміністративне правопорушення, окрім терміну надіслання корупційного адміністративного правопорушення в місцевий загальний суд, який становить 3 дні.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення є основною процесуальною стадією, яка здійснюється на засадах суворого додержання законності, об'єктивної істини, рівності громадян перед законом, оперативності, та принципу презумпції невинуватості : особа, що притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинуватою до тих пір, поки протилежне не буде доведено і зафіксовано в установленому законом порядку.
Стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення чітко регламентована главою 22 КУпАП.
Зміст цієї стадії складають процедури :
а) підготовки справи до розгляду і заслуховування ;
б) заслуховування справи;
в) винесення постанови;
г) оголошення постанови та вручення її копії.
Уповноважені посадові особи Національної поліції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішують питання, визначені статтею 278 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] :
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи (див. статті 218-222 КУпАП);
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення ( вимоги до протоколу та порядок заповнення бланку див. тема 8);
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (за ст.277-2 повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк);
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 222 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] встановлено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ст.276[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]). Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами 1,2,3 і 4 статті 130, статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) КУпАП, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника. Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.

Справи про адміністративне правопорушення розглядаються у строки, визначені статтею 277 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] :
загальний строк розгляду – 15 днів,
для окремих видів правопорушень 1,3, 5, 7 днів.
Справа про адміністративне правопорушення, відповідно до частини першої статті 268 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Орган (посадова особа), уповноважений розглянути справу про адміністративне правопорушення, повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

За результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення під час здійснення провадження приймаються відповідні рішення, які оформляються у вигляді :
постанови про накладення адміністративного стягнення (ст. 284 КупАП);
- постанови про застосування заходів впливу ( ст.24-1 КУпАП);
- постанов про закриття справи ( ст.ст.38, 247, 284 КупАП).

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через 2 місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді).

Розглянемо зміст та порядок винесення постанови про накладення адміністративного стягнення
Постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення виноситься за усіма видами адміністративних стягнень. Уповноваженими підрозділів Національної поліції виносяться такі види постанов:
про винесення попередження : попередження (стаття 26 КУпАП) як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику. Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 цього Кодексу (постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено);
про накладення штрафу : штраф (стаття 27 КУпАП) є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
У відповідності до статті 25 КУпАП може бути винесено постанову про накладення як основних, так і додаткових адміністративних стягнень. Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватись тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Бланк постанови у справі про адміністративне правопорушення заповнюється розбірливим почерком. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова підписана особою, щодо якої вона винесена. У разі допущення порушень при оформленні постанови заповнений бланк постанови вважається зіпсованим.
Постанова повинна містити:
найменування органу (посадової особи), який виніс постанову,
дату розгляду справи;
відомості про особу, щодо якої розглядається справа;
опис обставин, установлених при розгляді справи;
зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення;
розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди;
питання про вилучені речі і документи;
положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору;
вказівку про порядок і строк оскарження постанови.
Після слова "УСТАНОВИВ" з абзацу зазначаються:
- число, місяць, рік, час та місце вчинення адміністративного правопорушення;
- прізвище та ініціали правопорушника;
- обставини і суть правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи;
- частина та номер статті КУпАП, які передбачають відповідальність за це адміністративне правопорушення.
Після слова "ПОСТАНОВИВ" уповноважена посадова особа національної поліції з урахуванням та зазначенням обставин, що пом’якшують (стаття 34 КУпАП) чи обтяжують (стаття 35 КУпАП) відповідальність за адміністративне правопорушення, зазначає прийняте у справі рішення.
У випадках, коли в особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, вилучалися речі, документи, постанова повинна містити вирішення питання про вилучені речі, документи, а також інформацію про порядок і строк її оскарження.

Постанова підписується посадовою особою, яка її винесла, тобто розглянула справу.
Порядок оголошення постанов у справах про адміністративні правопорушення регламентується статтею 285 КУпАП : постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Порядок надання копії постанови:
протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено;
протягом 3-х днів вручається під розписку або висилається потерпілому на його прохання, про що робиться відповідна відмітка у справі;
вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення у випадках, якщо протокол про адміністративне правопорушення не складається (див. ст.258 КУпАП);
надсилається судом відповідному підприємству, установі, організації для відома та органу Національній поліції для розгляду питання про заборону цій особі користуватися вогнепальною зброєю по справах за статтями 174 (стрільба в населених пунктах та у не відведених для цього місцях) і 191 (порушення правил зберігання, носіння або перевезення зброї) щодо особи, якій вогнепальну зброю, а також бойові припаси ввірено у зв'язку з виконанням службових обов'язків або передано в тимчасове користування підприємством, установою, організацією.
Поліцейський, який виносить постанову, зобов’язаний роз’яснити особі, що притягується до відповідальності, порядок її оскарження : скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Набуття законної сили постанов у справах про адміністративні правопорушення.
За загальним правило (див.ст.291 КУпАП), постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови :
протягом 10-ти днів з дня винесення постанови, щодо справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,
- протягом 10-и днів з дня вручення такої постанови.
Увага! Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її особі, за якою зареєстровано транспортний засіб, або повнолітньому члену сім’ї такої особи. У разі якщо особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.

Порядок складання постанови про закриття справи
про адміністративне правопорушення
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачених статтею 247 цього КУпАП. У змісті постанови зазначаються відомості про час, місце винесення постанови; назву посади, найменування органу, спеціальне звання,прізвище, ім’я, по батькові особи, яка розглянула матеріали справи про адміністративне правопорушення ; відомості про особу, щодо якої винесено постанову.
Після слів «За матеріалами справи про адміністративне правопорушення установлено :..» зазначається одна із підстав, передбачених статтею 247 цього КУпАП ( див. 1 питання теми).
В постановчій частині посадова особа постановляє : «на підставі викладеного у постанові, керуючись статтею 247 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення стосовно громадянина(ки) (прізвище, ім’я, по батькові) закрити. Постанову підписує посадова особа, яка прийняла процесуальне рішення про закриття справи.

Загальний алгоритм дій поліцейського по документуванню адміністративного правопорушення:
Вимагати припинення протиправних дій. У разі малозначності правопорушення та належної поведінки правопорушника, попередити про відповідальність та наслідки.
Кваліфікувати протиправну поведінку : встановити, чи є в діях склад адміністративного правопорушення відповідно до конкретної норми КУпАП (частиною статті).
З допомогою статей 218-222 встановити орган, уповноважений розглядати справу, а також статті 277 встановити строк розгляду, на підставі чого повідомити правопорушника про місце та час розгляду справи.
У разі наявності компетенції розглядати справу та накладати стягнення від імені Національної поліції ( стаття 222) , винести постанову у справі про адміністративне правопорушення. Якщо ж органи Національної поліції не мають компетенції розглядати справу, але уповноважені скласти протокол про адміністративне правопорушення (ст. 255 КУпАП), скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Оголосити права особи, що притягується до адміністративної відповідальності (статті 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтю 268 КУпАП).
у разі оспорювання правопорушником факту вчинення протиправного діяння та стягнення, скласти протокол про адміністративне правопорушення. За допомогою статті 255 КУпАП з’ясувати, чи поліцейський уповноважений складати протокол про виявлене правопорушення.
У разі неможливості скласти протокол на місці вчинення правопорушення, в найкоротший термін доставити особу до поліції, штабу громадського формування, громадського пункту охорони порядку для складання протоколу, про обставини доставлення доповісти рапортом керівнику поліцейського підрозділу.
За наявності визначених законом підстав, затримати особу на термін до 3-х годин, а в окремих випадках до 3-х діб, (ст.263ст. КУпАП), встановити особу правопорушника , перед поміщенням для тримання у службовому приміщенні відділу (офісу) поліції, куди доставлено особу, провести особистий огляд, огляд речей, їх вилучення, про що скласти протокол про адміністративне затримання.
Протягом доби направити супровідним листом матеріали справи про адміністративне правопорушення органу (посадовій особі) для розгляду.





ТЕМА 5. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Основні повноваження поліції в контексті реалізації заходів адміністративної відповідальності та їх попередження визначені статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію».

Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення;
вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення;
здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення;
у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
доставляє у випадках і порядку, визначених законом, осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

Розділ 5 КУпАП регулює порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення. Саме цим Кодексом має керуватися поліцейський в разі виявлення адміністративного правопорушення та реагування на нього. В попередніх темах було розглянуто питання загальної характеристики провадження та його стадій. В цій лекції ми з’ясуємо порядок застосування спеціальних адміністративно-процесуальних заходів, які дають можливість забезпечення виконання завдань провадження.
Одним із ключових аспектів провадження є збір доказів та їх фіксація в протоколі про адміністративне правопорушення або відображення в постанові в справі про адміністративне правопорушення. Для з’ясування обставин вчинення правопорушення необхідно мати певний час та відповідні умови.
Створення таких умов забезпечується можливістю застосування таких адміністративно-процесуальних заходів:
доставлення порушника
заходи забезпечення провадження

Розглянемо доставлення порушника (ст. 259 КУпАП).
Доставлення порушника застосовується працівником поліції з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим. З цього можна зробити висновок, що в разі розгляду справи без складення протоколу доставлення особи не проводиться.
Порушника може бути доставлено в:
поліцію,
штаб громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону,
громадський пункт з охорони громадського порядку тощо.
Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк.
Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину, якщо не встановлено інше.
Про доставлення особи протокол не складається, а складається рапорт про доставлення особи.
Відомості стосовно осіб, які вчинили адміністративні правопорушення та яких доставлено до адміністративного будинку підрозділу поліції, фіксуються в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених.
Відомості стосовно осіб, які вчинили адміністративні правопорушення та яких доставлено до громадських пунктів з охорони громадського порядку, службових приміщень поліції (наприклад, до службового приміщення дільничного офіцера поліції чи до «поліцейської станції поліції») фіксуються в журналі обліку доставлених осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.

Крім доставлення особи, КУпАП передбачає можливість застосування заходів забезпечення провадження (ст. 260 КУпАП).
У випадках, прямо передбачених законами України, з метою:
припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу,
встановлення особи,
складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим,
забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення
допускаються:
адміністративне затримання особи (ст.ст. 261-263 КУпАП);
особистий огляд і огляд речей (ст. 264 КУпАП);
вилучення речей та документів (ст. 265 КУпАП);
тимчасове вилучення посвідчення водія (ст. 265-1 КУпАП);
тимчасове затримання транспортного засобу (ст. 265-2 КУпАП);
відсторонення водіїв від керування транспортними засобами (ст. 266 КУпАП);
огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ст. 266 КУпАП).

Характеристика заходів забезпечення провадження

Як захід забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, адміністративне затримання полягає в примусовому короткочасному обмеженні свободи дій і пересування правопорушника. Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.
Адміністративне затримання може застосовуватися не за будь-які адміністративні правопорушення, а лише за деякі з них, які перераховані в ст. 262 КУпАП.
Адміністративне затримання провадиться Національною поліцією при вчиненні:
дрібного хуліганства,
вчиненні насильства в сім'ї,
порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій,
при поширюванні неправдивих чуток,
вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх,
публічних закликів до невиконання вимог поліцейського,
при прояві неповаги до суду,
вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах,
порушення правил про валютні операції,
правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин,
незаконного продажу товарів або інших предметів,
дрібної спекуляції,
торгівлі з рук у невстановлених місцях,
при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль,
у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією,
при порушенні правил дорожнього руху,
правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу,
при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україніі транзитного проїзду через територію України.
Таким чином йдеться про 18 випадків застосування адміністративного затримання.
Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються:
дата і місце його складення;
посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол;
відомості про особу затриманого;
час і мотиви затримання.
Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Про це в протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис, зазначаються число, місяць, рік та час, кого повідомлено і в який спосіб.
За неможливості поінформувати родичів та в разі відмови затриманої особи надати інформацію для їх повідомлення про це робиться відповідний запис затриманої особи та посадової особи, яка склала протокол про адміністративне затримання, із зазначенням поважних причин.
Про затримання неповнолітнього обов’язково повідомляють його батьків або осіб, які їх замінюють. У протоколі про адміністративне затримання зазначається час, дата повідомлення, кого повідомлено і в який спосіб.
Адміністративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Це загальна норма, а такий строк затримання називається загальним.
Осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, або вчинили інші дії з метою порушення встановленого режиму в’їзду/виїзду може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення – до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.
Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження – до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.
Адмінстративне затримання здійснюється з метою припинення адміністративного правопорушення, коли вичерпано інші заходи впливу, складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим та для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи, а також для виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.
Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що здійснює адміністративне затримання, роз’яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
Нагадаємо зміст цих статей Конституції України.
Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та пунктів 2, 10 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363, під час складання протоколу про адміністративне затримання особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, роз’яснюється її право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги та забезпечується негайне інформування Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
У разі необхідності поміщення правопорушника до кімнати для затриманих та доставлених чергової частини органу поліції, у службовому приміщенні, куди доставлено особу, відповідно до статті 264 КУпАП уповноваженою на те посадовою особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї самої статі проводиться особистий огляд і огляд речей.
Необхідно розуміти відмінність між оглядом, який проводиться відповідно до КУпАП та поверхневою перевіркою, яка проводиться відповідно до Закону «Про Національну поліцію».
Поверхнева перевірка
Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є:
здійсненням візуального огляду особи,
проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом,
візуальним оглядом речі або транспортного засобу.
Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.
Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.
Висновок: огляд – це захід забезпечення провадженння, який застосовується щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а поверхнева перевірка – це превентивний захід, спрямований на попередженння та недопущенння правопорушень.
Огляд речей, ручної кладі та інших предметів здійснюється у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є.
Огляд речей може проводитися уповноваженими на те посадовими особами поліції при вчиненні затриманим адміністративного правопорушення.
Про проведення особистого огляду й огляду речей може складатися окремий протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи в протоколі про адміністративне затримання, де зазначаються:
прізвища, імена та по батькові, місця проживання двох понятих;
перелік речей, що оглядаються, та предметів одягу, що знаходяться на особі на час її затримання;
відомості щодо наявності або відсутності у затриманої особи тілесних ушкоджень.
Якщо виявлено тілесні ушкодження (синці, подряпини, різані рани тощо), потрібно зазначити, на яких саме частинах тіла вони є.
У випадку, коли затриманий потребує медичної допомоги, у протоколі зазначаються час її надання, номер бригади швидкої медичної допомоги, прізвище та ініціали лікаря, до якого закладу охорони здоров`я направлено затриманого.
При надходженні від затриманої особи під час проведення особистого огляду, огляду речей скарг чи зауважень у протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис із зазначенням їх суті.
Проведення особистого огляду й огляду речей із зазначенням у протоколі про адміністративне затримання засвідчується підписами уповноваженої особи, яка робила огляд, затриманої особи і понятих.
Коли затриману особу звільнено з місця її перебування, в протоколі про адміністративне затримання зазначаються:
дата, час і підстави звільнення затриманої особи;
речі, предмети або документи, які повернуто їй при звільненні;
За наявності зауважень та скарг на дії працівників поліції робиться відповідний запис із зазначенням їх суті.
Згідно зі статтею 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами поліції. У протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис, які саме речі, предмети, документи вилучено в затриманого, зазначаються їх індивідуальні ознаки, номери, місце та обставини їх виявлення.
Вилучені речі та документи зберігаються відповідно до Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року № 17.
Необхідно чітко розмежовувати заходи забезпечення провадження, передбачені КУпАП, та поліцейські заходи, які застосовуються в порядку Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейські заходи (превентивні та примусу) є предметом детального вивчення навчальної дисципліни «Організаційно-правові основи діяльності Національної поліції»
Коротко ознайомимся з переліком поліцейських превентивних заходів, які застосовуються при попердженні та припиненні адміністративних правопорушень:
1) перевірка документів особи;
2) опитування особи;
3) поверхнева перевірка і огляд;
4) зупинення транспортного засобу;
5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
7) проникнення до житла чи іншого володіння особи;
8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи Національної поліції;
9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;
10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
11) поліцейське піклування.
Розглянемо питання проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп’яніння; тимчасового вилучення посвідчення водія; тимчасового затримання транспортних засобів.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Огляд проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів;
лікарем закладу охорони здоров'я.
За наявності відповідних ознак, поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, який проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції здійснюється у присутності двох свідків.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема:
сертифікат відповідності
свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп’яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп’яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп’яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
У разі проведення огляду на стан сп’яніння в закладах охорони здоров’я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп’яніння).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Проведення огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.
Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи).
Відсутність документів не може бути причиною для відмови в проведенні огляду.
У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням встановлених вимог, вважається недійсним.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом (ст. 266 КУпАП) можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Згідно вимог «ІНСТРУКЦІЇ про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 р.  № 1452/735 до ознак алкогольного та наркотичного сп’яніння належать:
Ознаками алкогольного сп'яніння є:
а) запах алкоголю з порожнини рота;
б) порушення координації рухів;
в) порушення мови;
г) виражене тремтіння пальців рук;
ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
а) наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
б) звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
в) сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
г) почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У разі вчинення адміністративних правопорушень, які не належать до правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особами з ознаками алкогольного чи наркотичного спянінння, уповоноважена особа Національної поліції направляє правопорушника для проведення відповідного огляду до закладів охорони здоров'я.
У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до КУпАП може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник поліції тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення (ст. 265-1 КУпАП), але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1086 Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення було затверджено відповідний Порядок, і він буде розглянутий у темах щодо правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху
Тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою територіального, у тому числі міжрегіонального органу поліції, проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Такий ПОРЯДОК тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 і він буде розглянутий у темах щодо правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Поліцейському забороняється брати участь у здійсненні блокування або евакуації транспортних засобів у випадках, не передбачених законодавством.
Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів.
Якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених КУпАП, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу.



ТЕМА 6. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ І ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.
Ухилення особи, хворої на наркоманію, від медичного огляду на наявність наркотичного сп'яніння. Порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною .
Особливості кваліфікації та оформлення матеріалів за даними адміністративними правопорушеннями.

Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.

Стаття 44 КУпАП встановлює відповідальність за незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.
Об’єктивна сторона (протиправне діяння):
Ч.1. Незаконні : виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.
Санкції (види стягнень): штраф від 25-ти до 50-ти нмдг. або громадські роботи на строк від 20-ти до 60-ти годин, або адміністративний арешт на строк до 15-ти діб.
Орган, що уповноважений розглядати справу (ст.ст.118-222 КУпАП): районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді), працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 2 статті 222 КУпАП).
Строки розгляду справи (ст.277 КУпАП): протягом доби.
Відповідальність неповнолітніх (ст.13): на загальних підставах.
Відповідальність військовослужбовців (ст.15): за дисциплінарним статутом.
Ч.2. Особа, що добровільно здала наркотичні засоби або психотропні речовини, які були у неї в невеликих розмірах і які вона виробила, виготовила, придбала, зберігала, перевозила, пересилала без мети збуту, звільняється від адміністративної відповідальності за дії, передбачені цією статтею.
У разі виявлення правопорушення передбаченого статтею 44 КУпАП поліцейський під час кваліфікації повинен враховувати відсутність мети збуту та можливість звільнення особи від відповідальності за частиною 2 цієї ж статті: особа, що добровільно здала наркотичні засоби або психотропні речовини, які були у неї в невеликих розмірах і які вона виробила, виготовила, придбала, зберігала, перевозила, пересилала без мети збуту, звільняється від адміністративної відповідальності за дії, передбачені цією статтею.
Частина 2 статті 44 КУпАП застосовується виключно тоді, коли особа самостійно та добровільно повідомляє про наявність в неї наркотичних засобів в невеликих розмірах, без вимоги видати зазначенні речовини або застосування поліцейськими примусу. Наприклад, при зверненні поліцейського до громадянина на предмет наявності заборонених предметів тощо.
Примітка. Невеликий розмір наркотичних засобів та психотропних речовин визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу. (Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267).
Загалом,адміністративне правопорушення за статтею 44 КУпАП посягає на суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (безпосередній об’єкт) та здоров'я населення (родовий об’єкт). Такі суспільні відносини регулюються законом України від 15.02.1995 «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та 15.02.1995 «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними».
В редакції зазначених Законів України, до наркотиків відносимо наркотичні засоби, включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними; до психотропних речовин - включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислення, або поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними.
Виробництво наркотичних засобів та (або) психотропних речовин становлять усі дії, пов'язані з серійним одержанням наркотичних засобів та (або) психотропних речовин із хімічних речовин та (або) рослин.
Придбання (тобто отримання різними шляхами певною особою у власність) та здійснення інших операцій із психотропними речовинами та наркотичними засобами регулюються відповідними статтями Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Громадяни мають право придбавати наркотичні засоби або психотропні речовини, включені до нормативно затвердженого Переліку, лише за рецептом лікаря.
Зберігання - це фактичне володіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх перебування у певному місці.
Перевезення - це переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з однієї території до іншої в межах України.
Пересилання здійснюється шляхом відправки наркотичних засобів, психотропних речовин за допомогою пошти, багажем, якою-небудь людиною, іншим шляхом. В Україні пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів у поштових (у тому числі міжнародних) відправленнях забороняється (ст. 12 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»).
Зазначені дії, що становлять об’єктивну сторону правопорушення, тягнуть за собою відповідальність у випадку, коли вони здійснюються незаконно, тобто з порушенням вимог, встановлених законодавством.
«Список особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено», та «Список особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено»затверджені постановою КМ України від 06.05 2000 № 770.
Розміри наркотичних засобів визначені на підставі існуючої практики боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та з урахуванням існуючої міжнародної практики, що базується на визначеній добовій дозі (definitedailydose) (далі - ВДД) за даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН. До невеликих розмірів віднесені ті, що не перевищують 10 ВВД.
Розміри невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу визначені в Таблицях невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом МОЗ України від 01.08.2000 № 188 (в ред.19.06.2015 р.).

Для прикладу, сьогодні серед споживачів наркотичних засобів набув популярності канабіс : (цілі або різного ступеня подрібнення будь-які частини рослини роду коноплі або їх суміш, за винятком власне дозрілого насіння, незалежно від того, піддавались вони екстракції, деструкції, гниттю чи враженню пліснявою (невеликий розмір до 5 г.); макова солома аналогічно(до 50 г.); героїн (до 0,005); кокаїн до 0,02 г, морфін до 0,03; трамадол – до 0,5 г.); опій - сік снотворного маку, що згорнувся, у тому числі медичний, який містить хоча б один наркотичний алкалоїд або їх суміш (у тому числі за наявності інших речовин (до 0,1 г).
Щодо психотропних речовин, що найбільш розповсюджені серед споживачів, амфетамін (невеликий розмір становить до 0,15 г; барбітал до 5 г, глютетимід до 2,5; діазепамдо 0,1; медазепам до 0,2; метамфетамін до 0,15; оксазепам до 0,5; феназепам до 0,01; фенобарбітал до 1,0.
Отже, предметом вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.44 є включені в таблицю наркотичні засоби, психотропні речовини, що на сьогодні знаходяться в Україні в незаконному обігу. Якщо вага визначеної добової дози становить показник, що відповідає в таблиці великим та особливим великим розмірам, особа, яка вчинила дані дії, підлягає не адміністративній відповідальності, а кримінальній (ч. 1. ст. 309 Кримінального кодексу України).
Суб'єкт правопорушення: загальний, тобто осудна особа, яка досягла 16 років.
Суб'єктивна сторона: прямий умисел. Важливим є встановлення в особи відсутності мети збуту зазначених речовин.
Поліцейським під час виявлення та документування правопорушення за ст. 44 КУпАП, слід пам’ятати про можливість застосування ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».
Якщо в особи є наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо, поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як :
перевірку документів особи, під час якої поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках (ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію») :
опитування особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень. При цьому, для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення (ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію»);
поверхневу перевірку особи шляхом здійснення поліцейським візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою (здійснюється поліцейським відповідної статі (у невідкладних випадках - будь-яким поліцейським лише з використанням спеціального приладу або засобу), спеціальним приладом або засобом (ст. 34 Закону), а також поверхневу перевірку речі або транспортного засобу шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу (має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону).
Для застосування вищевказаних превентивних заходів поліцейським має існувати достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна добровільно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.
При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський доповідає оперативному черговому та забезпечує їх схоронність (охорону місця події) до прибуття слідчо-оперативної групи, яка буде здійснювати огляд відповідно до вимог ст. 237 Кримінального процесуального кодексу України.
Щодо підстав та порядку адміністративного затримання, то стаття 37 Закону України «Про Національну поліцію» щодо обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю, уповноважує поліцію затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], із негайним повідомленням відповідального поліцейського в підрозділі поліції за допомогою технічних засобів про кожне застосування поліцейського заходу.
При цьому, щодо осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, ст.263 КУпАП дозволяє для встановлення особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження застосовувати адміністративне затримання на строк на строк до 3-х діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом 24-х годин з моменту затримання, проводити особистий огляд, огляд речей та їх вилучення.
При проведенні особистого огляду поліцейському слід звернути увагу на стан та поведінку особи. Про факти немедичного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин свідчать два типових варіанти стану наркотичного сп'яніння. У першому випадку в поведінці осіб спостерігається емоційна загальмованість,труднощі при [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], нерозбірливість мови, сповільненість рухів, порушення їх координації, рівноваги, ходи. У другому випадку спостерігається збудження нервової системи, яке проявляється в розмашистих, погано координованих рухах, надмірній активності, метушливості, відсутності концентрації уваги, прискоренні мови, надмірною веселістю та смішливістю, раптовим безпричинним сміхом. Фізіологічними проявами наркотичного сп'яніння є частота пульсу (надмірне уповільнення або прискорення), блідість або почервоніння шкірних покровів, посилене слиновиділення або сп'янілий часто облизує пересохлі губи, голос сідає, очі стають каламутними, білки червоніють, гарячково блищать, зіниці неприродно збільшуються.
При огляді речей слід звернути увагу, що наркотичні засоби можуть приховуватися у батарейках кишенькового ліхтаря, запальничці, пачці з-під цигарок, упаковці з-під ліків, фотоплівок, цукерок, в продуктах харчування, які зазвичай служать в якості «пересувного укриття» при перенесенні або транспортування наркотичних засобів.
Особа, яка знаходиться в стані наркотичного сп'яніння або яка спожила наркотичний засіб або психотропну речовину без призначення лікаря, направляється на медичний огляд в спеціалізований заклад охорони здоров'я.
Вилучена речовина для дослідження направляється в експертно-криміналістичний підрозділ. Матеріали адміністративної справи направляються в суд для розгляду.
У разі затримання осіб, що проходять безперервне лікування препаратами замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) та поміщення їх в ІТТ, слід виконати вимоги Наказу МОЗ, МВС, Мінюсту, Державної служби України з контролю за наркотиками від 22.10.2012 № 821/937/1549/5/156 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, ОВС, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії».
Стаття 44-1. Ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження.
Ухилення особи, хворої на наркоманію, від медичного огляду на наявність наркотичного сп
·яніння – тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п
·яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ухилення особи, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речовинами, від медичного обстеження - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єкт: встановлений порядок проходження медичного огляду чи медичного обстеження особами, які вживають наркотики та психотропні речовини у немедичних цілях, а також здоров'я населення.
Порядок проходження медичного огляду та медичного обстеження встановлюється Законом України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 р.
Об'єктивна сторона виражається в:
1)ухиленні особи, хворої на наркоманію, від медичного огляду на наявність наркотичного сп'яніння. Наркоманія – хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, і який характеризується психічною або фізичною залежністю від них.
Особа, відносно якої до закладів охорони здоров’я, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу Національної поліції надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп'яніння, підлягає медичному огляду. (ці зміни були внесені в 2015 році)
Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Медичний огляд на наявність стану сп'яніння може проводити лише лікар, на якого покладено такі обов'язки, а діагноз «наркоманія» встановлюється лікарсько-консультаційною комісією.
Медичний огляд проводиться за направленням поліцейських, а медичне обстеження - за направленням лікаря-нарколога. Особа, яка ухиляється від медичного огляду чи медичного обстеження, підлягає приводу до наркологічного закладу органом Національної поліції. (ці зміни були внесені в 2015 році)
2) ухиленні особи, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речовинами, від медичного обстеження.
Зловживання наркотичними засобами або психотропними речовинами – це умисне систематичне незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин.
На підставі заяв, повідомлень про правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, або за наявності про це іншої достовірної інформації компетентних органів може бути здійснено огляд транспортного засобу, вантажу, що в ньому знаходиться, особистих речей водія і пасажирів. Право на це мають поліцейськимі і посадовимі особами Служби безпеки України. У разі виявлення речовин, які викликають підозру як такі, що належать до наркотичних, психотропних або прекурсорів і потребують подальшого дослідження, а також наявності у водія чи пасажирів ознак наркотичного сп'яніння транспорт і зазначені особи можуть бути доставлені в орган Національної поліції для з'ясування необхідних обставин.
Суб'єкт спеціальний: ч. 1 цієї статті – особи, що хворі на наркоманію; ч. 2 цієї статті – особи, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами.
Суб'єктивна сторона: прямий умисел. До того ж метою здійснення таких дій є приховування незаконного вживання наркотиків або психотропних речовин.
Протокол за правопорушення, передбачене ст.44-1 складають посадові особи органів Національної поліції, а розглядають справи – суди (судді)протягом доби. Також відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції наділені компетенцією щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Стаття 106-1 КУпАП «Невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки».
Невжиття заходів щодо забезпечення встановленого режиму охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць зберігання і переробки врожаю цих культур, а так само невжиття заходів щодо знищення післяжнивних залишків чи відходів виробництва, що містять наркотичні речовини, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невжиття землекористувачами або землевласниками на закріплених за ними земельних ділянках заходів щодо знищення дикорослих конопель чи снотворного маку - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони сільськогосподарських посівів.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:
1) невжиття заходів щодо забезпечення встановленого режиму охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць зберігання і переробки врожаю цих культур, а так само невжиття заходів щодо знищення післяжнивних залишків чи відходів виробництва, що містять наркотичні речовини;
2) невжиття землекористувачами або землевласниками на закріплених за ними земельних ділянках заходів щодо знищення дикорослих конопель чи снотворного маку.
Обидва склади - формальні.
Суб'єкт адміністративного проступку - посадові особи (ч. 1 цієї статті), громадяни і посадові особи (ч. 2 цієї статті).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу чи необережності.
Протокол за правопорушення, передбачене ч.1 ст.106№ складають посадові особи органів Національної поліції та посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, а розглядають справи: за ч.1 ст.106№ – суди (судді); за ч.2 – Органи Національної поліції.

Ст. 106І КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку чи конопель.
Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони здоров
·я населення та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (Закон України від 15 лютого 1995 року «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»).
Об’єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному посіві або незаконному вирощуванні снотворного маку чи конопель.
Склад правопорушення – формальний.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» діяльність, пов’язана з культивуванням та (або) використанням чи реалізацією рослин, включених до списку №3 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, з метою виробництва та (або) виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин здійснюється підприємствами державної та комунальної власності тільки за наявності у них ліцензій на здійснення відповідних видів діяльності.
Отже, вирощування снотворного маку чи конопель без такої ліцензії утворює склад правопорушення передбаченого цією статтею.
Суб’єктом правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку ( загальний суб’єкт ).
Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу.
Протоколи прчо це правопорушення складають поліцейські Національної поліції України.
Згідно статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення за незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку чи конопель розглядається судом (ст. 221 КУпАП) протягом доби.

Стаття 46-2 КУпАП «Порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною (цілительством)»:
Порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною (цілительством) - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об’єктом даного адміністративного проступкує суспільні відносини у сфері охорони здоров'я людини. Такі відносини регулюються Законом України від 19 листопада 1992 року «Основи законодавства України про охорону здоров'я».
Об’єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною (цілительством).
Суб’єктом правопорушення є фізичні осудні особи, які досягли18-річного віку(фізичні особи – підприємці).
Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу.

Право на зайняття народною медициною (цілительством)визначається статтею 74-1 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року.
Народна медицина (цілительство) - методи оздоровлення, профілактики, діагностики і лікування, що ґрунтуються на досвіді багатьох поколінь людей, усталені в народних традиціях і не потребують державної реєстрації.
Особи, які не мають спеціальної медичної освіти, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці та отримали спеціальний дозвіл на зайняття народною медициною (цілительством), виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, мають право на зайняття народною медициною (цілительством).
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] до фізичних осіб - підприємців, які займаються народною медициною (цілительством), та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], перелік документів, необхідних для його одержання, та порядок анулювання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Строк дії спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) становить п'ять років.
Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) приймається протягом тридцяти робочих днів з дня надання документів.
За видачу спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством), його дубліката та переоформлення справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Державний нагляд (контроль) за виконанням фізичними особами - підприємцями умов зайняття народною медициною (цілительством) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я шляхом проведення планових або позапланових перевірок відповідно до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Підставою для відмови у видачі спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) є:
недостовірність відомостей у документах, поданих для отримання спеціального дозволу;
невідповідність заявника кваліфікаційним вимогам для зайняття народною медициною (цілительством) згідно з поданими документами.
Підставою для переоформлення спеціального дозволу є зміна місцезнаходження фізичної особи - підприємця або місця зайняття народною медициною (цілительством).
Підставою для анулювання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) є:
заява цілителя про анулювання спеціального дозволу;
припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
повторне порушення цілителем умов для зайняття народною медициною (цілительством);
виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для отримання спеціального дозволу;
встановлення факту передачі спеціального дозволу іншій особі для зайняття народною медициною (цілительством);
невиконання розпорядження про усунення порушень умов для зайняття народною медициною (цілительством);
неможливість цілителя забезпечити дотримання умов для зайняття народною медициною (цілительством);
відмова цілителя у проведенні перевірки дотримання умов для зайняття народною медициною (цілительством);
смерть фізичної особи - підприємця.
Зайняття народною медициною (цілительством) з порушенням встановлених законодавством вимог тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Забороняється здійснення цілительства з використанням засобів масової інформації.
Протоколи про це правопорушення складають поліцейські Національної поліції та/або посадові особи органів охорони здоров'я.
Згідно статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення за порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною (цілительством) розглядається судом (ст. 221 КУпАП) у п'ятнадцятиденний строк.
ТЕМА 7. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВЛАСНІСТЬ.

Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.
Особливості кваліфікації та оформлення матеріалів за даними адміністративними правопорушеннями.

Стаття 51 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна.
Об’єктом адміністративного правопорушення за ст.51 КУпАП є суспільні відносини в сфері власності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За суб'єктом носія права власності чинне законодавство виокремлює :
а) право власності українського народу;
б) право державної власності;
в) право комунальної власності;
г) право колективної власності (зокрема, підприємств, громадських організацій та інших об'єднань громадян);
д) право приватної власності, зокрема, право спільної власності подружжя, членів сім'ї, осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство;
е) право власності інших держав, їхніх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій.
Особливості кваліфікації дрібного викрадення чужого майна полягатимуть у встановленні поліцейськими :
предмету правопорушення;
способу вчинення правопорушення.
Предметом адміністративного правопорушення за ст.51 КУпАП є чуже майно, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, яке не перебуває у власності чи законному володінні особи і яким вона заволоділа незаконним шляхом. До такого майна належить і майно предвласників майна колективних підприємств, підприємств, які засновані на власності об'єднань громадян, акціонерних товариств члени (акціонери) цих підприємств, об'єднань і товариств;
Увага! Не може визнаватися предметом адміністративного правопорушення проти власності майно, яке нажите подружжям за час шлюбу і яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя; майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, що спільно ведуть сільське (фермерське) господарство, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними. Водночас роздільне майно подружжя (яке належало кожному з подружжя до одруження, одержане ним під час шлюбу в дар чи в порядку успадкування, або належить йому за шлюбним контрактом, а також речі індивідуального користування, за винятком коштовностей і предметів розкоші) є власністю кожного з них, отже неправомірне заволодіння ним одним із членів подружжя утворює склад відповідного адміністративного правопорушення, передбаченого коментованою статтею.
Основною ознакою об’єктивної сторони, яка впливає на кваліфікацію правопорушень та відмежування адміністративного правопорушення від кримінальних правопорушень за статтями 185 та 190 КК України (Крадіжка та Шахрайство), є вартість викраденого чужого майна.
Отже, відповідно до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Важливо!
Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року.
Станом на 1 січня 2017 року податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної сособи (у розрахунку на місяць).
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 грн.
На підставі вищевказаного розраховуємо розмір податкової соціальної пільги, яка дорівнює 800 грн. (50% від 1600 грн. - прожиткового мінімуму для працездатної сособи). А відповідно 0,2 від суми прожиткового мінімуму для працездатної сособи дорівнює 160 грн.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні дрібного викрадення чужого майна шляхом :
1) крадіжки (таємного викрадення чужого майна);
2) шахрайства (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою);
3) привласнення;
4) розтрати.
Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб :
за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо);
у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб;
у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка);
у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення дій винного;
вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).
Шахрайством законодавець визнає заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.
Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром надалі обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.
Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майка, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.
Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.

Особливості кваліфікації та оформлення матеріалів за даними адміністративними правопорушеннями.
Оскільки статистика показує, що з усіх оформлених правоохоронцями матеріалів по факту дрібного викрадення чужого майна, 90 відсотків становить крадіжки з супермаркетів, розглянемо особливості оформленння саме такого правопорушення:
поліцейський встановлює факт вчинення дрібного викрадення чужого майна (встановлює свідків, очевидців, переглядає відео, встановлює яке саме майно було викрадене і яка його вартість (при цьому слід памятати, що вартістю викраденого вважається закупівельна вартість цього майна, а не ціна, за якою воно реалізується), – встановлює докази в порядку ст. 251 КУпАП);
опитує особу, яка вчинила зазначене правопорушення, на предмет пояснень за фактом дрібного викрадення чужого майна, та свідків його вчинення;
забезпечує проведення особистого огляду і огляду речей в порядку ст. 264 КУпАП та вилучення предмету правопорушення в порядку ст. 265 КУпАП.
у разі виявлення предмету дрібного викрадення чужого майна поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому робляться відмітки про результати проведення зазначених вище заходів забезпечення провадження;
оформлені матеріали формуються в адміністративну справу, яка уповноваженими поліцейськими передається супровідним листом до суд для розгляду та прийняття рішення (винесення постанови) про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Увага! Під час документуванняправопорушнику обов’язково роз’яснюються його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що робляться відмітки в протоколі про адміністративне правопорушення та в протоколі про адміністративне затримання.
Якщо в діях правопорушника вбачається склад кримінального правопорушення (або неможливо встановити вартість викраденого майна), поліцейський доповідає оперативному черговому та забезпечує охорону місця події, схоронність речових доказів, затримання правопорушника до прибуття слідчо-оперативної групи, яка буде проводити відповідні слідчі (розшукові) дії відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Увага!
Відповідно до ст. 255 КУпАП протокол про дрібне викрадення чужого майна складається посадовими особами Національної поліції та власниками підприємств, установ, організацій або уповноважений ним орган.
Вказані справи розглядаються у 5-денний строк (ст. 277 КУпАП) районними, районними в місті, міськими або міськрайонними судами (суддями) відповідно до ст. 221 КУпАП.

Стаття 512 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності.
Незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються фізичні, юридичні особи та держава.
Об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці. Відносини щодо створення і використання об'єктів права інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України, законами України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», низкою інших правових актів.
Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:
1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) комп'ютерні програми;
4) бази даних;
5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори;
8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
10) фотографічні твори, зокрема, твори, виконані способами, подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва, зокрема, твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів, зазначених у п. 1, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
17) інші твори.
Суб'єктами авторського права є автори зазначених творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Об'єктом цього правопорушення є майнові та немайнові права суб'єктів права інтелектуальної власності.
Відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» права авторів поділяються на особисті немайнові та майнові. Автору належать такі особисті немайнові права:
1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
3) обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.
До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється організацією іншою, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.
Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів. За винятком визначених законодавством випадків, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Увага!
Відповідно до ст. 255 КУпАП протокол про порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності складається посадовими особами Національної поліції.
Вказані справи розглядаються у 15-денний строк (ст. 277 КУпАП) районними, районними в місті, міськими або міськрайонними судами (суддями) відповідно до ст. 221 КУпАП.
ТЕМА 8. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН, ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА БЛАГОУСТРОЮ

Поліцейські згідно ст. 255 КУпАП наділені повноваженнями щодо складання протоколів у справах про адміністративні правопорушення ув в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, які передбачені статтями 151, 152 та 154 КУпАП.
Відповідно ст. 222 КУпАП поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені статтею 151 КУпАП.
Відповідно ст. 218 КУпАП справи про адміністративні правопорушення передбачені статтею 151 КУпАП можуть розглядатися адміністративними комісіями.

Справи про адміністративні правопорушення за ст. 152, частиною першою статті 154 КУпАП розглядають адміністративні комісії (ст.. 218 КУпАП).
Справи про адміністративні правопорушення за ст. 152 КУпАП можуть розглядати виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад (ст.. 219КУпАП).
Справи про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 154 КУпАП розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад (ст. 218 КУпАП).
Справи про адміністративні правопорушення за частиною другою статті 154 КУпАП розглядають районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) (ст. 221 КУпАП).
Поліцейські повинні орієнтуватися у складах зазначених правопорушень та вірно здійснювати їх кваліфікацію.

Розглянемо стаття 151
«Самоправне зайняття жилого приміщення»

Самоправне зайняття жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту житлових прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у самоправному зайнятті жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Суб'єктом правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Наступною статтею, яка підвідомча Національній поліції, в частині складання протоколу про адміністративне правопорушенння, є стаття 152 «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів».

Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначені у Законі України від 6 вересня 2005 року «Про благоустрій населених пунктів».
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Об'єкти благоустрою населених пунктів(стаття 13 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»):
території загального користування:
парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
пам'ятки культурної та історичної спадщини;
майдани, площі, бульвари, проспекти;
вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
пляжі;
кладовища;
інші території загального користування;
прибудинкові території;
території будівель та споруд інженерного захисту територій;
території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право:
користуватись об'єктами благоустрою населених пунктів;
брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів;
вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів;
отримувати в установленому законом порядку повну та достовірну інформацію про затвердження правил благоустрою території населеного пункту та внесення до них змін, а також роз'яснення їх змісту;
брати участь у здійсненні заходів з благоустрою населених пунктів, озелененні та утриманні в належному стані садиб, дворів, парків, площ, вулиць, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, ремонті шляхів і тротуарів, інших об'єктів благоустрою;
вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров'ю або майну громадян;
звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані:
утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію;
дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів;
не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів;
відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;
допускати на об'єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Крім того, сільські, селищні, міські ради мають повноваження щодо затвердження правил благоустрою відповідних населених пунктів. Порушення даних правил також тягнуть за собою відповідальність за ст. 152 КУпАП.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Наступною статтею, яка підвідомча Національній поліції, є стаття 154 «Порушення правил тримання собак і котів».

Тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для кваліфікації адміністративного правопорушення за ст. 154 КУпАП поліцейськими мають бути встановлені факти порушень правил утримання домашніх тварин, а також правил вигулу собак і котів, що затверджуються рішеннями органів місцевого самоврядування на підставі вимог Закону України «[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]» від 21.02.2006 № 3447-IV.
Зокрема, ст. 7 Закону встановлює, щоумови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.
Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.
Підприємствам, організаціям, установам утримання собак, котів і хижих тварин допускається за погодженням з відповідною ветеринарною установою та за умови реєстрації в КП «Центр ідентифікації тварин» і укладання договору на їх утримання.
Для кваліфікації адміністративних проступків, передбачених статтею 154 КУпАП поліцейський повинен орієнтуватись у наступній інформації і володіти знаннями щодо правил утримання тварин, прав та обов’язків їх власників:
місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують правила утримання тварин;
собаки та коти можуть належати на правах власності юридичній або фізичній особі, яка досягла 16 років;
відповідальність за дії тварин несуть їх власники, особи, яким тварини належать на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству, а також особи, які супроводжують тварину;
власники собак, які проживають у багатоквартирних будинках, повинні забезпечувати тишу – упереджувати гавкіт собак у період з 22-00 до 08-00 години;
забороняється утримувати собак та котів у місцях загального користування (коридорах, приміщеннях підвального типу, на сходах, горищах, тощо);
забороняється утримувати собак незареєстрованими належним чином.
При утриманні собак і котів їх власникам необхідно:

запобігати прояву небезпечних дій з боку тварин, які утримуються, по відношенню до людей, інших тварин або майна;
забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм та громадського порядку;
упереджувати можливість безконтрольного виходу тварини поза межі місця її утримання.
Власник потенційно небезпечної собаки також зобов’язаний:
підтвердити її адаптованість в умовах міста шляхом тестування за програмою «Собака-компаньйон»;
пройти процедуру обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, згідно з вимогами чинного законодавства.

Власник собаки, що визнана небезпечною, також зобов’язаний:

поставити її на особистий облік та пройти процедуру електронної ідентифікації у комунальному підприємстві «Центр ідентифікації тварин»;
у встановлений термін підтвердити її адаптованість в умовах міста шляхом тестування за програмою «Собака-компаньйон»;
пройти процедуру обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, згідно з вимогами чинного законодавства.

Реєстрація домашніх собак і котів проводиться з метою:
єдиного обліку цих тварин у місті, у т. ч. для організації пошуку загублених тварин та повернення їх власникам;
контролю за чисельністю безпритульних тварин;
здійснення контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних вимог;
забезпечення епізоотичного благополуччя;
вирішення проблемних питань і конфліктних ситуацій, пов’язаних з утриманням домашніх собак та котів.
ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ ЛИШЕ М.КИЄВА – (РІШЕННЯ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ V сесія V скликання від 25 жовтня 2007 року N 1079/3912Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві)

Реєстрація проводиться одноразово і вважається дійсною протягом усього життя тварини, крім випадків втрати або пошкодження жетону.
Наприклад реєстрації тварин в м. Київ:
обов’язкову реєстрацію здійснює комунальне підприємство «Центр ідентифікації тварин» як уповноважений орган Київської міської державної адміністрації;
власник собаки повинен зареєструвати тварину протягом 30 діб з моменту її відчуження іншою особою;
присутність реєстрованої тварини при проведенні реєстрації є обов’язковою;
центр зобов’язаний у 15–денний термін з моменту реєстрації або перереєстрації видати власнику зареєстрованої тварини реєстраційне посвідчення та номерний індивідуальний знак (жетон) тварини, друковане видання «Правила утримання домашніх собак та котів в м. Києві», а також ознайомити власника тварини з ветеринарно-санітарними вимогами щодо її утримання.

Увага!
Забороняється супроводжувати тварин у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.
Дозволяється виводити собак за межі квартири, території подвір’я, організацій, підприємств, тощо лише на повідку з прикріпленим до нашийника особистим номерним знаком, а потенційно небезпечних собак та собак, що визнані небезпечними, обов’язково на короткому не регульованому повідку (не більше 1,2 м) і в наморднику. А здійснювати вигул таких собак на спеціально відведених майданчиках для вигулу тварин дозволяється на регульованому повідку і в наморднику.
Особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити безпеку:
супроводжуваної тварини;
оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною твариною;
дорожнього руху при проходженні з твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.
Забороняється супровід потенційно небезпечних собак та собак, які виз 
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·[нані небезпечними, особам, яким не виповнилося 16 років, психічно хворим або фізично неспроможним керувати твариною.

При цьому Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлює, що супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. При цьому, особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити :
безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.
Важливо!
Не дозволяється приводити тварин (крім собак–поводирів) у приміщення магазинів і кафе (крім спеціалізованих закладів для тварин), об’єктів громадського харчування, установ охорони здоров’я, освіти та культури, на територію дитячих та спортивних майданчиків.

Транспортування тварин у наземному громадському транспорті дозволяється:
при відсутності знаку заборони при вході;
на задній площадці транспортного засобу;
при наявності індивідуального номерного знака і свідоцтва про реєстрацію тварини;
для собак середніх та крупних порід – на короткому повідку та у наморднику, для собак дрібних порід та котів – у спеціальних контейнерах, що забезпечують надійну ізоляцію тварини, а також безпечні для її здоров’я;
за умов дотримання громадського порядку та чистоти в місцях загального користування і гарантії безпеки інших осіб чи тварин.

Об’єктом правопорушення за ст. 154 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки, житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (родовий), що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб (безпосередній).
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу.
Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.
Відповідно до ст. 32 Закону України «[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]», поліцейські здійснюють нагляд за дотриманням порядку вигулу домашніх тварин (собак) у громадських місцях та вживають відповідних заходів у разі порушення законодавства про порядок поводження й утримання домашніх тварин:
За ч. 1 ст. 154 КУпАП поліцейськими складається протокол про адміністративне правопорушення, який разом із поясненнями правопорушника, свідків та іншими матеріалами адміністративної справи (договору на їх утримання тварин, погодженням з відповідною ветеринарною установою, документом про реєстрацію в КП «Центр ідентифікації тварин») надсилаються супровідним листом до виконавчих органів міських, сільських, селищних рад для розгляду та прийняття відповідного рішення адміністративною комісією.
Порушення правил тримання собак і котів, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкція ч. 2 цієї статті окрім штрафу, передбачає конфіскацію тварин.
Відлов та вилучення (знищення) собак, котів та інших тварин проводиться визначеним спеціалізованим підприємством визначеним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
Відлов та вилучення собак, котів та інших тварин окремими громадянами забороняється, крім випадків, коли ці тварини явно загрожують здоров’ю та життю людей.
Вилученню у власників підлягають собаки, коти та інші тварини у випадках, якщо на це є відповідні рішення суду, органів санітарно-епідеміологічного чи ветеринарного нагляду, а також тварини, що вдруге покусали людей, внаслідок порушення власником Правил тримання тварин.
Відлов та вилучення собак, котів повинен проводиться гуманними методами, за відсутності сторонніх осіб, особливо дітей.
За ч.2 ст.154 КУпАП до матеріалів справи додається пояснення або/чи заява жертви про шкоду, завдану здоров'ю людей або їх майну. Матеріали направляються в суд (ст. 221 КУпАП). Питанння відшкодування завданих збитків вирішується після прийняття рішеня по матеріалам адміністративниї справи в межах цивільного провадження.
Справи про адміністративне правопорушення за статтею 154 КУпАП розглядаються у п’ятнадцятиденний строк.
Увага! Для відбиття нападу та знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю людей чи поліцейського, Законом України «Про Національну поліцію» допускається застосування :
- електрошокових пристроїв контактної та контактно-дистанційної дії (підпункт б п. 6 ст. 45);
- пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (підпункт е п. 10 ст. 45);
- табельної вогнепальної зброї (п. 13 ст. 46).
У разі застосування спеціального засобу або табельної вогнепальної зброї поліцейський зобов’язаний у письмовій формі рапортом повідомити керівника підрозділу про факт, обставини, вид спеціального заходу та наслідки його застосування.

Особливості кваліфікації та оформлення матеріалів за даними адміністративними правопорушеннями.

Дії поліцейського на місці вчинення правопорушення
Виявляється та встановлюється факт адміністративного правопорушення.
При наявності потерпілих, надати їм домедичну допомогу та за необхідності викликати швидку медичну допомогу.
Відбирається пояснення у правопорушника та свідків правопорушенння.
Складається протокол про адміністративне правопорушення.
При складанні процесуальних документів правопорушнику роз’яснюються його права, передбачені ст. 268 КУпАП та зміст ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України.


ТЕМА 9. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ТОРГІВЛІ.

Відділ (відділення) Національної поліції, на території обслуговування якого знаходяться промислові та інші підприємства, здійснює нагляд за дотриманням порядку провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання та документує факти виявлених порушень.
Особливість документування правопорушень, передбачених статтями 155, 156, 159, 160, 164 КУпАП полягатиме у тому, що їх об’єктивною стороною є порушення відповідних правил: правил торгівлі продовольчими, непродовольчими товарами, торгівлі роздрібної та оптової, виконання робіт, надання послуг та інші правила, визначені нормативними актами, що регулюють сферу торгівельної, підприємницької, господарської діяльності.
Стаття 155 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю.
Струк-тура
статті
Об’єктивна сторона (протиправне діяння)
Санкції
(види стягнень)
Орган, що уповноважений розглядати справу
(ст.ст.118-222
КУпАП)
Строки
розгляду справи
(ст.277 КупАП)

Відпові-дальність
неповно-літніх
(ст.13)

Ч.1
Порушення правил 1)торгівлі, 2)виконання робіт 3) надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю
Накладен-ня штрафу від 1 до 10 н.м.д.г

Адміністративні комісії
при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад (ст..218 КУпАП);
ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів
(ст.244-4)





У 15-ти денний строк


Заходи ст.24-1.
З 14 років протокол складається на батьків за ч.3 ст.184

Ч.2
Продаж товарів зі складів, баз, підсобних приміщень підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування, сфери послуг) і споживчої кооперації на порушення встановлених правил, а так само приховування товарів від покупців, вчинене працівниками підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування та сфери послуг) і споживчої кооперації, які не є посадовими особами, -
Накладення штрафу від 1 до 14 н.м.д.г.

У 15-ти денний строк



Ч.3
Дії, передбачені ч.1 та 2 цієї статті, вчинені особою , яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення
Накладен-ня штрафу від 5 до 27 н.м.д.г.


У 15-ти денний строк



Об'єктом правопорушення, є суспільні відносини в сфері торгівельної діяльності. Торговельна діяльність, як самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку, може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері.
Законами, що регламентують загальний порядок здійснення торгівельної діяльності в Україні, є Господарський кодекс України, Закони України «Про захист прав споживачів», «Про споживчу кооперацію», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про лікарські засоби», «Про безпечність та якість харчових продуктів».
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті, полягає у порушенні:
правил торгівлі,
виконання робіт,
надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю.
Суб'єктами правопорушення є громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, тобто є суб'єктами господарювання на території України й пройшли державну реєстрацію в установленому порядку та здійснюють діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами; посадові особи; працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг.
Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 № 185, регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.
Протоколи у справах про порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 155 КУпАП) згідно ст. 255 КУпАП складають уповноважені на те посадові особи Національної поліції.
Увага! Правила роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією, алкогольними напоями та тютюновими виробами регулюються окремими правилами, затвердженими наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України: Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від № 344 від 08.07.97 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією», а також Постановою Кабінету міністрів України №854 від 30.07.1996 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями».

Відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 N 185 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами» роздрібний продаж продовольчих товарів здійснюється:
через : спеціалізовані підприємства, у тому числі фірмові, підприємства з універсальним асортиментом продовольчих товарів, магазини "Товари повсякденного попиту" системи споживчої кооперації, відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом непродовольчих товарів, стаціонарну дрібнороздрібну торговельну мережу (палатки, кіоски, торговельні автомати), пересувну торговельну мережу (автомагазини, автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо), склади-магазини, заклади (підприємства) громадського харчування.
методом самообслуговування, за попереднім замовленням споживачів (у магазині, за допомогою телефону, персонального комп'ютера, інших технічних засобів зв'язку), шляхом індивідуального обслуговування споживачів.

За загальними правилами :

усі харчові продукти, продовольча сировина в суб'єкта господарської діяльності :
1) повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами;
2) відповідати вимогам чинного законодавства щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання;
- суб’єкт господарської діяльності повинен реалізовувати харчові продукти, які підлягають обов'язковій сертифікації, за умови наявності в документах, згідно з якими вони надійшли, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідні харчові продукти.
реалізація харчових продуктів на підприємствах роздрібної торгівлі дозволяється тільки протягом термінів їх придатності до споживання, що визначені нормативними документами для певних видів продуктів. Неякісні та небезпечні харчові продукти і продовольча сировина підлягають вилученню з обігу в порядку, установленому Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»;
Не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти, етикетування яких не відповідає Законам України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та "Про захист прав споживачів" і відповідним нормативним документам та/або технічним регламентам на продукцію. Етикетування нефасованих харчових продуктів здійснюється державною мовою України в порядку, встановленому нормативними документами та/або технічними регламентами для певних харчових продуктів.
зобов'язані надати споживачу необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу споживача - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів;
споживач має право перевірити точність ваги відпущеного товару. Контрольно-вимірювальні прилади повинні розміщуватися на видному і доступному для споживачів місці;
у разі придбання споживачем неякісних продовольчих товарів продавець зобов'язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачу сплачені ним гроші згідно з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів».

Роздрібний продаж непродовольчих товарів здійснюється через : спеціалізовані підприємства, підприємства з універсальним асортиментом непродовольчих товарів, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, дрібнороздрібну торговельну мережу;
методом самообслуговування, з індивідуальним обслуговуванням, за зразками або через торговельні автомати.

За загальними правилами :

суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання, зберігання і продаж у роздрібній мережі непродовольчих товарів відповідно до вимог законодавства;
непродовольчі товари, продаж яких може завдати шкоди здоров'ю людей, підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі в установленому законодавством порядку.
непродовольчі товари, які підлягають обов'язковій сертифікації, за наявності в документах на товари реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.
суб'єкт господарювання зобов'язаний усіляко сприяти споживачу у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів, продемонструвати по змозі його роботу та ознайомити споживача з правилами користування.
Забороняється!!!
продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку;
приймати до продажу та реалізовувати товари, на які нормативними документами встановлено гарантійні строки, без експлуатаційних документів (технічного паспорта або іншого документа, що його замінює, тощо).
Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 № 833 . Відповідно до встановленого порядку:
приміщення (місце)торгівлі для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства мають відповідати необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;
інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів має бути в наявності на видному та доступному місці куточка покупця;
продаж товарів та їх обмін здійснюватись згідно з установленими правилами і нормами;
реалізація товару має бути забезпечена відповідно доправ споживачів, визначених Законом України «Про захист прав споживачів».
Забороняється!
1) продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена;
2) продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
Увага! У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності;
3) безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів;
4) примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому ассортименту.

Частина 2 статті встановлює відповідальність за два окремі склади правопорушення:
1) продаж товарів зі складів, баз підсобних приміщень підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування, сфери послуг) і споживчої кооперації на порушення встановлених правил;
2) приховування товарів від покупців, вчиненому працівниками підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування та сфери послуг) і споживчої кооперації, які не є посадовими особами.
Для інформації! Оптові бази - це основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки (продаж) товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб'єктам підприємницької діяльності; товарні склади, склади-холодильники - відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів; склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні та складські площі закритих та напіввідкритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали тощо).
Товари, прийняті працівниками суб'єкта господарської діяльності, що здійснюють продаж, виставляються для продажу одразу, а в разі потреби - після проведення допродажної підготовки.
Забороняється безпідставне вилучення зазначеними працівниками виставлених для продажу товарів, їх приховування або стримування реалізації.

Стаття 156. Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами
Струк-тура
статті
Об’єктивна сторона (протиправне діяння)
Санкції
(види стягнень)
Орган, що уповноважений розглядати справу
(ст.ст.118-222
КУпАП)
Строки
розгляду справи
(ст.277 КупАП)

Відпові-дальність
неповно-літніх
(ст.13)
Відпові-дальність
військо-вослуж-бовців
(ст.15)

Ч.1
Роздрібна або оптова торгівля, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору
Накладен-ня штрафу від 50 до 200 н.м.д.г!.з конфіс-кацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від
продажу предметів торгівлі
Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів


У 15-ти денний строк


Не є суб’єктом
правопо-рушення
Не є суб’єктом правопо-рушення


Ч.2
Порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме:
торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами :1) в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена; 2) через торгові автомати чи неповнолітніми особами; 3) особі, яка не досягла 18 років, 4) або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар)
Накладення штрафу від 30 до 100 н.м.д.г.
Адміністративні комісії
при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад (ст..218 КУпАП);
ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів



У 15-ти денний строк

На
загальних
підставах
Не є суб’єктом правопо-рушення


Ч.3
Торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами з рук
Накладен-ня штрафу від 30 до 50 н.м.д.г.
! з конфіс-кацією предметів торгівлі
Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів


У 15-ти денний строк

Заходи ст.24-1
З 14 років до 16 років протокол складається на батьків за ч.3 ст.184
За дисцип-ліннарним статутом

Ч.4
Дії, передбачені [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] чи [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення-

Накладен-ня штрафу від 150 до 250 н.м.д.г! з конфіс-кацією предметів торгівлі
Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів

У 15-ти денний строк

Заходи ст.24-1
З 14 років до 16 років протокол складається на батьків за ч.3 ст.184
За дисцип-ліннарним статутом


Об'єктом правопорушень, передбачених статтею 156 КУпАП, є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, а також у сфері охорони здоров'я населення.
Зазначені відносини регулюються законами України :
- Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР;
- Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення від 22.09.2005 № 2899-IV,
Податковим кодексом України від 02.12.2010 р.№ 2755-VI та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
Документування правопорушення (складання протоколу про адміністративне правопорушення) відповідно до статті 255 КУпАП здійснює посадова особа Національної поліції та ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а також посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Особливість кваліфікації правопорушення за статтею 156 КУпАП полягатиме у складності його об'єктивної сторони.
Перш за все, поліцейським важливо правильно встановити предмет правопорушення.
Алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2% об'ємних одиниць, які належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.
До тютюнових виробів, окрім сигарет з фільтром або без фільтру, цигарок, сигар, сигарил, відноситься також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
Для кваліфікації протиправних діянь, що становлять об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, важливо знати, що торгівля зазначеними виробами може бути оптовою або роздрібною.
Оптова торгівля - діяльність з придбання і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності;
Роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, зокрема на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
Торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами відповідно до законодавства можуть здійснювати:
державні підприємства або організації, спеціально уповноважені КМ України здійснювати імпорт, експорт або оптову торгівлю спиртом етиловим і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим; спиртом коньячним за наявності ліцензій;
суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, зокрема виробники алкогольних напоїв або тютюнових виробів, що здійснюють роздрібну торгівлю за наявності у них ліцензій;
підприємства громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, яким дозволено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці придбання;
заклади охорони здоров'я та підприємства або організації зооветеринарного постачання незалежно від форм власності, які здійснюють оптову торгівлю спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі за наявності ліцензії.
Ліцензією є спеціальний дозвіл державних органів влади у вигляді документа державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження відповідного виду діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються терміном на 5 років;
Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на 5 років;
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами - терміном на один рік.

Відповідно до «Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого» постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 209, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції.
Отже, марками акцизного збору є спеціальні знаки, наявність яких підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Поліцейським потрібно знати, що марки акцизного збору повинні мати наскрізну нумерацію, яка складається з двох цифр індексу регіону України за місцезнаходженням виробника продукції, серії та окремого для кожної марки номера; виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Не підлягають маркуванню марками акцизного збору алкогольні напої та тютюнові вироби, які поставляються для реалізації магазинами безмитної торгівлі безпосередньо українськими виробниками цієї продукції за прямими договорами, укладеними між українськими виробниками алкогольних напоїв та тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі.
Контроль в державі за наявністю марок на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та на пачці (упаковці) тютюнових виробів під час їх реалізації здійснюють фіскальні органи, контрольно-ревізійна служба та органи поліції, а під час ввезення цих товарів на митну територію України - митні органи. 

Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 2 ст.156 КУпАП передбачає порушення продавцем обмежень щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, встановлених ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.
Продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється:
особами, які не досягли 18 років; особам, які не досягли 18 років;
у приміщеннях та на території навчальних закладів і закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
з торгових автоматів;
з полиць самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;
з рук та у не визначених для цього місцях.
На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Продавець пива (крім безалкогольного), слабоалкогольних, алкогольних напоїв або тютюнових виробів зобов
·язаний отримати у покупця, який купує алкогольні напої або тютюнові вироби, документ, що засвідчує його вік, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

При кваліфікації правопорушення за ч. 3 ст.156 КУпАП важливим є встановлення суб’єкта торгівлі (продавця, який не має відповідної ліцензії на зайняття таким видом діяльності), також спосіб реалізації виробів (з рук в руки). При цьому наявність та дійсність акцизних марок не має значення. Суб
·єкт даного правопорушення є загальним, тобто ним може бути будь-яка особа, яка вчинила дане правопорушення (при цьому не є обов
·язковим, щоб дана особа перебувала в трудових відносинах з суб
·єктом господарювання).
Ч. 4 ст. 156 КУпАП статті встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 та 3 цієї статті.
Отже, суб’єктами за статтею 156 КУпАП є особи, що здійснюють торгівельну діяльність з реалізації алкогольних напоїв або тютюнових виробів з ліцензією/ без ліцензії із порушенням встановлених законодавством правил.
За ч. 1 статті 156 КУпАП зокрема, суб'єктом відповідальності який здійснює роздрібну або оптову торгівлю, включаючи імпорт або експорт, торгівлю спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібну торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору є або посадова особа торгівельного закладу, або особа – підприємець, які відповідають своїм майном (санкція – конфіскація!!!!), а не працівник торгівельного закладу, який порушує правила торгівлі ( тоді діє ч. 2 статті).

Увага! Проблемним є питання, чи може неповнолітня особа притягуватись до адміністративної відповідальності за статтею 156 КУпАП. Розглянемо по частинах статті.
За ч.1 статті 156.КУпАП неповнолітня особа не може бути суб’єктом відповідальності. Згідно зі ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором. У цьому разі надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця!!!
Однак, при реєстрації неповнолітнього підприємця враховується вид підприємницької діяльності. На здійснення торгівельної діяльності, а саме роздрібної або оптової торгівлі, включаючи імпорт або експорт, торгівлі спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, дозвіл неповнолітньому не дадуть і тому відмовлять в реєстрації статусу підприємця.
Частина 2 статті 156 КУпАП сама вказує на суб’єктність неповнолітньої особи, оскільки в диспозиції зазначено, що відповідальність настає за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами. Крім того, стаття 13 КУпАП «Відповідальність неповнолітніх» прямо вказує, що у разі вчинення правопорушення за ч.2 статті 156 КУпАП, неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Виникає питання: Чи можуть неповнолітні працювати продавцями в закладах торгівлі?
Стаття 190 Кодексу законів про працю визначає види роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років. Так, забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються центральними органами виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та сфери охорони праці. Інших обмежень не існує.

Суб'єктивна сторона правопорушення ст. 156 характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Стаття 159. Порушення правил торгівлі на ринках
Струк-тура
статті
Об’єктивна сторона (протиправне діяння)
Санкції
(види стягнень)
Орган, що уповноважений розглядати справу
(ст.ст.118-222
КУпАП)
Строки
розгляду справи
(ст.277 КупАП)

Відпові-дальність
неповно-літніх
(ст.13)
Відповідальність
військо-вослуж-бовців
(ст.15)

Одна частина
Порушення правил торгівлі на ринках

Попередження

або накладення штрафу на громадян від 1 до 3н.м.д.г. і попередження;

або накладення штрафу на посадових осіб
від 3 до 7 н.м.д.г.
Адміністративні комісії
при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад (ст.218 КУпАП);
Виконавчі комі-тети сільських, селищних, місь-ких рад (ст.219 КУпАП);

У 15-ти денний строк

Заходи ст.24-1
З 14 років до 16 років протокол складається на батьків за ч.3 ст.184
Не є суб’єктом правопо-рушення



Об’єктом правопорушення є суспільні відносини, які виникатимуть у сфері торгівлі на продовольчих та промислових ринках. Ці відносини регламентуються Правилами торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Мінекономіки, європейської інтеграції, МВС України, ДПА України, ДК СМС України від 26.02.2002 № 57/188/84/105.
Об’єктивна стороною статті 159 КУпАП є діяння, що порушують Правила торгівлі на ринках, які розробляються та затверджуються на підставі нормативних правил органами місцевого самоврядування правила торгівлі на кожному окремому ринку, обов’язкові для виконання адміністрацією ринку, та кожним продавцем.
Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності.
Особи, винні в порушенні цих Правил є суб’єктами вчинення правопорушення і прямо вказані санкцією статті 159 КУпАП : громадяни, які здійснюють на ринках торгівельну діяльність, і посадові особи (адміністрація ринку).
Відповідно до Правил, адміністрація ринку зобов'язана :
підтримувати територію ринку в належному санітарно-технічному протипожежному стані;
дотримуватися затвердженого режиму роботи ринку;
справляти ринковий збір, контролювати його оплату продавцями;
забезпечувати продавців на ринку торговельними місцями за профілем торгівлі, спеціальним одягом залежно від виду харчової продукції, що реалізується, засобами вимірювальної техніки і торговельним інвентарем, зберігання харчової продукції на складах, у холодильниках та інших приміщеннях ринку відповідно до санітарних норм і правил;
не допускати до продажу товарів, що заборонені,
створювати належні умови для додержання продавцями правил торгівлі, санітарного і протипожежного стану, правильного використання засобів вимірювальної техніки, інвентарю ринку, підвищення рівня культури торгівлі та безпечних умов праці;
надавати продавцям і покупцям інформацію щодо вимог цих Правил, Ветеринарно-санітарних правил на ринках, правил протипожежної безпеки, рівня цін тощо (стенди, місцеві газети, радіо, листівки);
установити на доступному місці достатню кількість контрольних ваг з відповідними інформаційними табличками та обов'язково зазначити їх місцезнаходження на графічно виконаному плані території ринку;
здійснювати контроль за використанням продавцями торговельних місць за призначенням;
забезпечувати дотримання продавцями вимог правил торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами.

Продавець повинен мати при собі: документи про сплату ринкового збору та послуг ринку; належним чином оформлену особисту медичну книжку в разі продажу продовольчих товарів (для суб'єктів підприємницької діяльності); копії документів, що підтверджують якість та безпеку продукції та товарів; у разі реалізації тропічних плодів - копії документів, що підтверджують їх походження та проходження фітосанітарного контролю; висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку в разі продажу продуктів тваринного і рослинного походження.
Ринковий збір та інші платежі справляються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного та рослинного походження до початку торгівлі.
Продавцям (фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності) забороняється використовувати власний санітарний та спеціальний одяг, торговельний інвентар та засоби вимірювальної техніки.
Продавці (суб'єкти підприємницької діяльності) можуть мати свій санітарний чи інший одяг, торговельний інвентар, засоби вимірювальної техніки.
На вимогу покупців : продавці зобов'язані пред'явити їм висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи про відповідність продуктів, що реалізуються, ветеринарно-санітарним нормам ; видати товарний чек, що засвідчує факт купівлі;
У разі продажу товару з недоліками без попереднього застереження продавцем, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, покупець має право замінити товар на якісний, повернути його продавцю і одержати назад сплачені гроші або вимагати зниження ціни. Від продавця- суб'єкта підприємницької діяльності вимагати задоволення своїх вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Стаття 160. Торгівля з рук у невстановлених місцях
Торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, підїздах, скверах та інших невстановлених місцях –
тягне за собою накладення штрафу від 1 до 7 н.м.д.г. з конфіскацією предметів торгівлі або без такої;
Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами –
тягне за собою накладення штрафу від 6 до 15 н.м.д.г. з конфіскацією предметів торгівлі.
Об'єктом правопорушень є суспільні відносини в сфері торгівельної діяльності.
Для кваліфікації правопорушення поліцейським важливо встановити місце торгівлі та спосіб (з рук в руки). Для цього потрібно знати, які місця мають статус торгівельних об’єктів (де саме законом дозволено здійснювати торгівлю). Роздрібну торгівлю законом дозволяється здійснювати:
-в магазині (продовольчому, непродовольчому, змішаному – за спеціалізацією; універсальному, спеціалізованому, вузькоспеціалізованому, комбінованому, неспеціалізованому - за товарним асортиментом; з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів);
- в павільйоні; в кіоску, ятці; палатці; наметі; лотку, рундуку; складі товарному; крамниці-складі, магазині-складі ( див. постанову КМ України від 15.06.2006 р. № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів»). Робочі місця повинні бути обладнані холодильним, торговельно-технологічним устаткуванням, мати електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію; кіоски громадського харчування - стаціонарні пункти, де робочі місця повинні бути обладнані як і відкриті літні майданчики, за винятком столиків і стільців для обслуговування відвідувачів.
Отже, торгівля поза означеними об'єктами без відповідної ліцензії є об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 160 КУпАП. Законодавець уточнює, що такими найбільш типовими місцями є вулиці, площі, двори, під'їзди, сквери міст.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
Суб'єктами правопорушення можуть бути як працівники сфери торгівлі, так і громадяни.
Санкції ч. 1 та 3 ст. 156 за порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами та ст. 160 КУпАП за торгівлю з рук у невстановлених місцях окрім накладення штрафу передбачає конфіскацію предметів торгівлі.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.
Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.
За незаконний продаж товарів та інші предмети на підставі статті 262 КУпАП, під час документування правопорушень за статтями 155,156 та 160 КУпАП, поліцейськими можуть застосовуватись запобіжні заходи – адміністративне затримання – до 3-х год., огляд речей та їх вилучення, про що робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, протоколі про адміністративне затримання, або складається протокол вилучення предметів торгівлі.
Предмети вчинення правопорушення належним чином упаковуються поліцейськими та долучаються до справи про адміністративне правопорушення, згідно з їх окремим описом, для надіслання супровідним листом до судового органу, який їх розглядає.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, крім посадових осіб Національної поліції, адміністративні протоколи за статтями 155, 159, 160 КУпАП мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад; статтею 156 КУпАП, окрім уповноважених на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Протокол за статтею 160 мають право складати також члени громадських формувань з охорони громадського порядку.
При документуванні правопорушення за ст.160 КУпАП слід враховувати, що у більшості випадків суб’єктами вчинення правопорушень є малозабезпечені особи, пенсіонери, інваліди, які продають продукти, вирощені на городах і таким чином заробляють на життя. Штраф, накладений на них обтяжить життєві обставини ще більше. У кожному випадку поліцейський повинен враховувати усі обставини, документуючи правопорушення. Як свідчить судова практика, у 80% такі справи закриваються за малозначністю правопорушень. Тому важливим є проведення з такими особами, в межах основних повноважень поліції, визначених поліцією ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень.

Стаття 162. Порушення правил про валютні операції
Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Струк-тура
статті
Об’єктивна сторона (протиправне діяння)
Санкції
(види стягнень)
Орган, що уповноважений розглядати справу
(ст.ст.118-222
КУпАП)
Строки
розгляду справи
(ст.277 КупАП)

Відпові-дальність
неповно-літніх
(ст.13)
Відпові-дальність
військо-вослуж-бовців
(ст.15)

Одна частина
Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави
Накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей
Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

Протягом доби
Заходи ст.24-1

За дисцип--лінарним статутом

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері обігу валютних цінностей.
Валютні цінності - це валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті.
Валюта України (гривня) - це грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.
Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.
Скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави із порушенням наведених та інших, визначених законодавством України, вимог і є об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого коментованою статтею.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
Суб'єктами правопорушення можуть бути особи, яким виповнилося 16 років.
Стаття 164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності.
Струк-тура
статті
Об’єктивна сторона (протиправне діяння)
Санкції
(види стягнень)
Орган, що уповноважений розглядати справу
(ст.ст.118-222
КУпАП)
Строки
розгляду справи
(ст.277 КупАП)

Відпові-дальність
неповно-літніх
(ст.13)
Відпові-дальність
військо-вослуж-бовців
(ст.15)

Ч.1
Провадження господарської діяльності
без державної реєстрації як суб'єкта господарювання
або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону,
чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди)
Накладення штрафу від 1 тисячі до 2 тисяч н.м.д.г
з конфіскацією виготовленої продукції, зна-рядь виробни-цтвва, сировини і грошей, одер-жаних внаслідок вчинення цього адміністративно-го правопору-шення,

чи без такої.


Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

У 15-ти денний строк


Заходи ст.24-1.

Не є суб’єктом правопо-рушення


Ч.2
Дії, передбачені ч.1 цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення,

або пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах
Накладення штрафу від 2тисячі до 5 тисяч н.м.д.г
з конфіскацією виготовленої продукції, зна-рядь виробни-цтвва, сировини і грошей, одер-жаних внаслідок вчинення цього адміністративно-го правопору-шення.


У 15-ти денний строк


Не є суб’єктом правопо-рушення


Ч.3
Надання суб'єктом господарювання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства
Накладення штрафу від 1 тисячі до 2 тисяч н.м.д.г


У 15-ти денний строк


За дисцип-ліннарним статутом

Примітка. Отримання доходу у великих розмірах має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17000 грн. і більше).
Суб’єктом правопорушення за статтею 164 КУпАП є суб’єкт господарювання.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає суб’єктом господарювання юридичну особу незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарською діяльністю є діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Увага! Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.
Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення за статтею 164 полягатиме у провадження господарської діяльності
без державної реєстрації як суб'єкта господарювання;
або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону,
чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування,
а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
порушенням умов ліцензування
а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, є засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Факт проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчує виписка з Єдиного державного реєстру, яка оформлюється та видається суб’єктам господарювання.
Увага! Свідоцтво про державну реєстрацію замінено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців на підставі Закону України від 07.04.2011 № 3205-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи – підприємця», який набрав чинності з 07.05.2011.

Закон України « [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]» від 02.03.2015 № 222-VIII визначає, що ліцензія – це документ, що надається органом ліцензування (органом виконавчої влади), на право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб’єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) або на паперовому носії.

Таким чином, суб’єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, після внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначений у статті 7 Закону України « [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]». Даний перелік є вичерпним.
Окремими законодавчими актами регламентується порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності:
1) банківську діяльність, яка здійснюється відповідно до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] "Про банки і банківську діяльність";
2) діяльність в галузі телебачення і радіомовлення, яка здійснюється відповідно до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] "Про телебачення і радіомовлення";
3) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, що здійснюється відповідно до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Органом ліцензування є орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган (ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ).
В Україні немає єдиного державного органу ліцензування, що видає ліцензії на всі види діяльності. Ліцензії видаються різними вищими або місцевими органами виконавчої влади, перелік яких визначений КМУ. Якщо ліцензію на будь-який вид діяльності може видавати як вищий, так і місцевий орган виконавчої влади, то вважається, що на підставі ліцензії, виданої центральним органом, господарська діяльність може здійснюватися на всій території України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом, - на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Органами ліцензування розробляються спеціальні регуляторні акти - ліцензійні умови, в яких встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги, дотримання яких необхідно для здійснення певного виду господарської діяльності (ст. 9 Закону України «[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]»). Діяльність суб'єкта господарювання, який отримав ліцензію, має проводитися в точній відповідності з встановленими для цього виду ліцензійними умовами.

Порушення ліцензійних умов може бути виявлено органом ліцензування під час перевірки суб'єктів господарювання. У такому випадку видається розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов. У зазначений в такому розпорядженні термін ліцензіат повинен надати органу ліцензування інформацію про усунення порушень. За провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб’єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність (ст. 20 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності»).
Документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або !
без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Закон України «[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]» від 06.09.2005 № 2806-IV передбачає, що строк видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органам становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено законом.
Окрім того, суб’єкт господарювання має право на здійснення певних дій щодо провадження окремих видів господарської діяльності на підставі подання декларації без отримання документа дозвільного характеру, за винятком тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Реєстрацію декларацій здійснює дозвільний орган на безоплатній основі протягом 5 робочих днів з дня отримання декларації.

Принцип мовчазної згоди застосовується, згідно з постановою ПКМ України від 27.01. 2010 № 77 «Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди», у разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі. У такому разі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.
Оскільки санкції статті 164 КУпАП передбачають конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, розгляд справи про адміністративне правопорушення віднесено до компетенції суду, районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (суддів) зокрема.
Увага! Під час реагування на правопорушення поліцейський перевіряє дотримання правил провадження господарської діяльності, наявність документів:
1- дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва або іншого документу дозвільного органу, який надає право фізичній або юридичній особі на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності;
2- виписки з Єдиного державного реєстру, яка засвідчує факт проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
3 – ліцензії, документа, що надається органом ліцензування (органом виконавчої влади), на право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.











ТЕМА 10. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЯКІ ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ТА ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ

Одним із найбільш поширених адміністративних правопорушень, що посягає на громадський порядок, є дрібне хуліганство, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП.

Об'єктом дрібного хуліганства є відносини громадського спокою і суспільної моральності. Розглянемо їх більш детально.
Невеликий екскурс в історію питання дозволяє відзначити, що ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.07.1966 року, в якій закріплювалось визначення «дрібного хуліганства», виводила поняття громадського спокою за рамки громадського порядку і розглядала їх у різних площинах. Насправді ж, вони співвідносяться як ціле та частина. Так, якщо будь-яке порушення громадського спокою є завжди порушенням громадського порядку, то далеко не всі порушення громадського порядку можна кваліфікувати як порушення громадського спокою.
Громадський спокій, як один із станів соціальної упорядкованості, пов'язаний з забезпеченням умов, що гарантують нормальну діяльність підприємств, установ, організацій усіх форм власності, суспільну зайнятість в них людей, нормальний відпочинок громадян, нормальний стан побутових відносин і зв'язків, що забезпечують стан соціальної урегульованості. Громадський спокій, таким чином, виступає умовою нормального функціонування будь-якої спільноти членів суспільства – колективів, сімей тощо. У зв’язку з цим, боротьба за забезпечення громадського порядку є насамперед боротьбою за забезпечення стану громадського спокою.
Таким чином, з викладеного вище можна зробити висновок, що громадський спокій є найбільш чітко вираженим об'єктом адміністративно караних посягань на громадський порядок.
Суспільна моральність, як об’єкт дрібного хуліганства, проявляється в даному складі не так чітко, як відносини громадського спокою. Ще в меншій мірі дрібне хуліганство посягає на відносини людської гідності, хоча в деяких випадках останні виступають як основний об'єкт аналізованого правопорушення.
З об'єктивної сторони дрібне хуліганство виражається в нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Вказівка закону на «інші подібні дії» дозволяє розглядати як дрібне хуліганство по суті всі дії, що за ступенем суспільної небезпеки не можуть бути кваліфіковані як кримінально каране хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК України). Крім того, така вказівка дозволяє «підганяти» під «інші подібні дії» найрізноманітніші відхилення від загальноприйнятих норм поведінки, що пов’язано з серйозними труднощами при кваліфікації відповідних діянь, а іноді з порушенням законності з боку окремих посадових осіб.
Як свідчить правозастосовча практика, найчастіше порушники притягуються до адміністративній відповідальності за дрібне хуліганство скоєне у вигляді:
нецензурної лайки;
дебошу в комунальних квартирах і приватних будинках;
є вчиненням насильства в сім
·ї – ст. 173-2 КУпАП);
співання непристойних пісень у громадських місцях;
привселюдного розповідання непристойних анекдотів;
появи у громадських місцях у непристойному вигляді;
справляння природніх потреб у громадських місцях.

Цей перелік антигромадських проявів, які можна кваліфікувати як дрібне хуліганство, не є вичерпним і може бути розширеним. Водночас, при аналізі об’єктивної сторони дрібного хуліганства найбільш важливим є правильне вирішення питання про розмежування дрібного, адміністративно караного хуліганства від кримінально караного (ч. 1 ст. 296 КК України). Останнє, передбачає «грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом».

Суб'єкт адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство – загальний. Ним може бути особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили дрібне хуліганство, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах (ч. 2 ст. 13 КУпАП). З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб судом можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.

З суб'єктивної сторони дрібне хуліганство завжди вчиняється з прямим умислом. Воно не може бути вчинене з необережності, оскільки правопорушник завжди усвідомлює або повинен усвідомлювати, що своїми неправомірними діями посягає на громадський порядок.
Протоколи про дрібне хуліганство складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції, а також органів управління Військової служби правопорядку у ЗСУ (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками ЗСУ під час виконання ними службових обов'язків) (ст. 255 КУпАП). Справи розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП) протягом однієї доби з дня одержання суддею протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи (ч. 2 ст. 277 КУпАП).
За вчинення дрібного хуліганства на правопорушника може бути накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Ст. 173-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за поширювання неправдивих чуток.
Об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
З об'єктивної сторони дане правопорушення виражається у поширюванні неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. В даному випадку до неправдивих чуток слід відносити будь-яке повідомлення переважно усного характеру про будь-кого та будь-що, яке суперечить (не відповідає) дійсності (формальний склад).
Суб'єкт адміністративної відповідальності за поширювання неправдивих чуток – загальний. Ним може бути особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили це правопорушення, судом застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням особи до наслідків вчиненого нею діяння й характеризується наявністю вини у формі умислу чи необережності.
Протоколи за ст. 173-1 складаються уповноваженими на те посадовими особами (Національної поліції (ст. 255 КУпАП), а розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП) протягом однієї доби з дня одержання суддею протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи (ч. 2 ст. 277 КУпАП).
За поширювання неправдивих чуток на правопорушника може бути накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Ст. 174 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за стрільбу з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку.

Стрільба з вогнепальної чи холодної метальної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку -тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п
·ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії і бойових припасів.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку та громадської безпеки. Це правопорушення характеризується високим рівнем суспільної небезпеки, оскільки може призвести до заподіяння більш тяжких наслідків (убивство, тілесні ушкодження різного ступеня важкості тощо).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 174 КУпАП може виражатись у кількох альтернативних діях. Зокрема, це стрільба з вогнепальної чи холодної метальної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду: по-перше, в населених пунктах і в не відведених для цього місцях; по-друге, у відведених для цього місцях, однак з порушенням установленого порядку.
Визначення перерахованих вище видів зброї закріплене в Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженій Наказом МВС України від 21.08.1998 р. № 622, а також в «Методиці криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів», затвердженій Рішенням розширеного засідання секції НКМР міністерства Юстиції України з проблем трасології та судової балістики із залученням членів Координаційної ради з питань судової експертизи, Протокол від 15.01.1999 р. Зокрема, вогнепальною визнається зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами, що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані. До пневматичної зброї належать пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснених газів. До пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії належать такі пістолети і револьвери вітчизняного виробництва, які конструктивно призначені тільки для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії і технічно не придатні для стрільби бойовими патронами. При цьому їхня конструкція має забезпечувати неможливість взаємозаміни основних частин бойової і спортивної вогнепальної зброї, унеможливлює здійснення пострілів в автоматичному режимі чергами. Холодною зброєю є предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового заподіяння шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя в момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких ґрунтується на використанні м'язової сили людини. Метальною холодною зброєю є предмети та пристрої, які призначені для ураження цілі на відстані. Така зброя розподіляється на: 1) просту метальну холодну зброю (ураження цілі обумовлено її контактом з предметом, який отримав направлений рух внаслідок безпосереднього прикладання до нього м'язового зусилля людини – метальні ножі, сюрікени та ін.); 2) механічну холодну зброю (ураження цілі обумовлено її контактом із снарядом, який отримав направлений рух внаслідок прикладання м'язового зусилля людини до механічного пристрою - луки, арбалети, пращі, тощо).
Об'єктивною стороною аналізованого правопорушення є протиправне діяння у вигляді стрільби, під якою необхідно розуміти провадження пострілів, ведення вогню. При цьому достатнім є здійснення хоча б одного пострілу із зазначених у статті 174 КУпАП видів зброї.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його вчинення. Зокрема, це можуть бути: населені пункти, не відведені для стрільби місця, а також спеціально відведені для стрільби місця – тири, стрільбища тощо.
Суб'єкт адміністративної відповідальності за ст. 174 КУпАП – загальний. Ним може бути особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вели стрільбу із визначених видів зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах (ч. 2 ст. 13 КУпАП). З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.
З суб'єктивної сторони стрільба із визначених видів зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку завжди вчиняється умисно, оскільки власник зброї завжди усвідомлює або повинен усвідомлювати, що своїми неправомірними діями посягає на громадський порядок і безпеку.
Протоколи за ст. 174 складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції, а також органів управління Військової служби правопорядку у ЗСУ (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками ЗСУ під час виконання ними службових обов'язків) (ст. 255 КУпАП). Такі справи розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП) у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання суддею протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277).
За стрільбу з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку на правопорушника може бути накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі від ста до ста п
·ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії і бойових припасів.
Увага!
Під час кваліфікації правопорушення передбаченого ст. 174 КУпАП слід враховувати можливість наявності ознак кримінального правопорушення передбаченого Кримінальним кодексом України: ст. 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

Стаття 175-1 КУпАП
Куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я, забезпечення пожежної безпеки та громадського порядку.
Безпосереднім об’єктом правопорушення є норми законодавства (Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 p. № 2899-IV), що регламентують попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання.
Об’єктивна сторона адміністративного проступку – це зовнішній прояв суспільно небезпечного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. 
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 175-1 КУпАП, вимагає при кваліфікації визначити спосіб вчинення правопорушення (куріння), предмет вчинення правопорушення, а також місця куріння.
Відповідно до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV :
курінням тютюнових виробів визначено дії, що призводять до згорання тютюнових виробів, у результаті чого утворюється тютюновий дим, який виділяється в повітря та вдихається особою, яка їх курить;
до тютюнових виробів, окрім сигарет з фільтром або без фільтру, цигарок, сигар, сигарил, відноситься також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування;
до місць, в яких заборонено куріння, віднесено робочі місця та громадські місця, за винятком спеціально для цього відведених місць.
Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справу за статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), виноситься постанова на місці вчинення правопорушення.
У разі оспорювання допущеного порушення і адміністративного стягнення, поліцейські керуючись статтею 258 КУпАП згідно статті 255 КУпАП складають протоколи (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради).
Поліцейські, які уповноважені документувати адміністративне правопорушення за ст. 175-1, мають знати, які місця визнані забороненими для куріння за рішеннями міської, селищної та сільської ради. Відповідно до статей, 222 та 255 КУпАП, поліція уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи та накладати стягнення за ст.175-1 справи про адміністративні правопорушення, за винятком тих, що вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до цього, адміністративні комісії та виконкоми міських, селищних та сільських рад складатимуть протоколи та розглядатимуть справи за ст.175-1, якщо правопорушення вчинено у місцях, заборонених рішеннями відповідної сільської, селищної, міської ради. У зв’язку з тим, що в такихрішеннях зазначаються загальні види громадських місць, визначених Статтею 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV : 1) у ліфтах і таксофонах;2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров’я; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів; 4) на дитячих майданчиках; 5) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; 6) у під’їздах житлових будинків; 7) у підземних переходах; 8) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів; 9) у приміщеннях закладів ресторанного господарства; 10) у приміщеннях об’єктів культурного призначення; 11) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 12) на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів, а також у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; 13) у приміщеннях готелів, гуртожитків та аналогічних засобів розміщення громадян; 14) в аеропортах та на вокзалах), без зазначення конкретної адреси. Таким чином, виникає питання щодо розподілу повноважень адміністративних комісій, виконкомів сільських, селищних, міських рад та поліції щодо юрисдикції за ст. 175-1 КУпАП.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Необережність проявляється у незнанні вимог рішення міської, селищної та сільської ради про визначення заборонених для куріння місць.
Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.
При кваліфікації правопорушення, вчиненого неповнолітніми особами,слід враховувати, що відповідно до статті 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, судом застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу, серед яких є попередження.
При кваліфікації правопорушень, вчинених повнолітніми особами, слід враховувати : по-перше, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, що передбачено ст. 33 КУпАП;
обставини, що пом'якшують відповідальність (щире розкаяння, вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин, вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року).
По-друге, можливість звільнення від адміністративної відповідальностіза малозначністю на підставі ст. 22 КУпАП. Як свідчить практика розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 175-1 , в більшості випадків, осіб, що притягувалася до адміністративної відповідальності, було звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП. Аналіз таких справ дав можливість зробити висновок, що при визначені малозначності адміністративними комісіями виконкомами міських, селищних, сільських рад взято до уваги такі критерії як суспільна шкідливість вчиненого, наявність збитків завданих державі, суспільним інтересам або безпосередньо громадянам. При застосуванні ст. 22 КУпАП, враховувались такі пом’якшуючі обставини як щире каяття. Обтяжуючі обставини при розгляді справ встановлено не було.
Окрім того, виходячи з викладеного, при вирішенні питання щодо застосування ст. 22 КУпАП взято до уваги обстановку, в якій вчинено порушення, особу порушника – стан його здоров’я, матеріальне становище, наявність на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи недієздатних осіб.
Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років, розглядаються судом ( стаття 221 КУпАП). Інспектор поліції складає протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи передаються в суд.
Особи, які здійснюють торгівельну діяльність із порушенням законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, несуть відповідальність згідно із статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».
Міністерство Юстиції України Листом від 07.05.2013 № 218-0-2-13/8.1надаєроз'яснення з питань, пов'язаних з відповідальністю за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, та повідомляє.
«Відповідно до частини другої статті 15-2 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] обмеження щодо споживання тютюнових виробів і відповідальність за їх порушення встановлюються [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].»
Обмеження щодо реалізації (продажу) та вживання тютюнових виробів врегульовано статтею 13 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Так, куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів забороняється, зокрема, у приміщеннях закладів ресторанного господарства.
Також забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:
1) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
2) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;
3) у приміщеннях гуртожитків;
4) в аеропортах та на вокзалах.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається з графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається з відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння.
Відповідальність за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення врегульовано статтею 20 [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], згідно з якою за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання, зокрема, у разі:
розміщення попільничок або куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень;
невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої частиною п'ятою статті 13 цього [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.


Стаття 178 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу у громадських місцях у п'яному вигляді.

Об’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею, є не лише громадський порядок, а й людська гідність і громадська мораль. Уже фактом появи в громадських місцях у стані сп’яніння порушник антиалкогольного законодавства принижує людську гідність, викликає негативну реакцію з боку оточуючих, унаслідок чого і настає правовий наслідок такої поведінки – притягнення особи до адміністративної відповідальності. Взяті у сукупності людська гідність і громадська мораль є складовими громадського порядку, тому розпивання спиртних напоїв у заборонених законом місцях і поява в громадських місцях у стані сп'яніння належать до розряду найбільше поширених порушень громадського порядку, переслідуваних адміністративним законом.
Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, може виражатись у двох альтернативних діях (формальний склад): 1) розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях; 2) поява у громадських місцях у п'яному вигляді.
Так, диспозиція статті містить заборону розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у громадському транспорті всіх видів та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування. Проаналізуємо їх більш детально.
До 21.01.2010 р. положення ст. 178 КУпАП поширювались лише на випадки розпивання міцних алкогольних напоїв у громадських місцях. На сьогодні, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», до адміністративної відповідальності можуть притягуватись також особи, які вживають не лише міцні алкогольні напої, але й слабоалкогольні напої та пиво (окрім безалкогольного) в заборонених для цього місцях (а не лише в громадських місцях).
При кваліфікації дій особи за ст. 178 КУпАП необхідно брати до уваги визначення пива, алкогольних і слабоалкогольних напоїв, які закріплені в Законі України від 19.12.1995 р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Так, під алкогольними напоями необхідно розуміти продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Слабоалкогольні напої – це алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю. Пиво – це насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203. До безалкогольного пива відноситься насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більш як 0,5 відсотка, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202. За розпивання одеколонів, лосьйонів й інших одурманюючих рідин на спиртовій основі особи також притягуються до адміністративної відповідальності за ст. 178 КУпАП.
Ст. 15-2 вказаного Закону містить перелік місць, в яких заборонено споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних та слабоалкогольних напоїв, вин столових: 1) у закладах охорони здоров'я, крім споживання столових вин на території санаторіїв у спеціально відведених місцях; 2) у навчальних та освітньо-виховних закладах; 3) у громадському транспорті, на зупинках транспорту, у підземних переходах; 4) у закладах культури; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) у ліфтах і таксофонах; 7) на дитячих майданчиках; 8) на спортивних майданчиках; 9) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ. На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити споживання пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.
Варто підкреслити, що для притягнення особи до відповідальності за ст. 178 КУпАП досягнення стану алкогольного сп’яніння внаслідок уживання зазначених напоїв є не обов’язковим, оскільки достатньо самого факту їх розпивання в місцях, спеціально не встановлених для цих цілей. Вчинення дій, які лише передують розпиванню (наприклад, розливання алкогольних напоїв у стакани), також слід кваліфікувати як адміністративний проступок.
Другою формою вираження об’єктивної сторони аналізованого правопорушення, є поява в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Відразу ж зауважимо, що особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за сам факт появи в громадському місці в нетверезому стані, якщо її поведінка при цьому не виходила за рамки пристойності. Адміністративно караними є лише такі її форми: а) поведінка особи в стані сп’яніння явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання чи жести, грубі вигуки, нав’язливе чіпляння до громадян тощо); б) особа має непристойний зовнішній вигляд, який викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); в) через сп’яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси – нестійкість, хитка хода); г) п’яний повністю безпорадний (в непритомному стані).
Для притягнення особи до відповідальності за ст. 178 КУпАП не має значення, які саме алкогольні напої вживала особа (пиво, міцні чи слабоалкогольні напої), а також місце їх уживання (громадське місце чи власне житло).
Суб’єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, загальний. Ним може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується умислом, який може бути як прямим, так і непрямим.
Протоколи за ст. 178 складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції, а також органів управління Військової служби правопорядку у ЗСУ (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками ЗСУ під час виконання ними службових обов'язків) (ст. 255 КУпАП). Працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, уповноважені розглядати справи про правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 178 (ст. 222 КУпАП), а судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів – справи, передбачені ч. 3 ст. 178 КУпАП (ст. 221 КУпАП). Такі справи розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника (ч. 3 ст. 276 КУпАП) протягом доби з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 2 ст. 277).
За розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу у громадських місцях у п'яному вигляді на правопорушника може бути накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, передбачено стягнення у вигляді штрафу в розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До особи, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу в громадських місцях у п'яному вигляді може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Статтею 180 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння.

Об’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею, є суспільні відносини в сфері охорони громадського порядку та захисту здоров’я молоді.
Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого аналізованою статтею, полягає в доведенні неповнолітнього до стану сп’яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами (формальний склад). При цьому слід мати на увазі, що згідно ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» неповнолітні – це громадяни віком до 18 років. Водночас, Сімейний кодекс України (ст. 6) дає дещо інше визначення: неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. До досягнення чотирнадцятирічного віку особа вважається малолітньою.
Доведення особи до стану сп’яніння – це активні дії (безпосереднє розливання) чи бездіяльність (не реагування на активні дії інших осіб) сторонніх осіб, внаслідок яких настало сп’яніння такої особи. Це може бути спонукання (шляхом особистого прикладу) або психічного чи фізичного примусу неповнолітнього до вживання алкогольних напоїв, у результаті чого він перебуває в стані сп'яніння. При цьому ступінь сп’яніння не має значення для кваліфікації дій особи за ст. 180 КУпАП. Достатньо довести факт перебування неповнолітнього в нетверезому стані. Цей факт може бути встановлений безпосередньо працівниками поліції, уповноваженими складати протокол про таке правопорушення, а також на підставі огляду, проведеного в закладах охорони здоров’я.
Якщо буде встановлено, що неповнолітній систематично (2 і більше разів) втягувався в пияцтво однією і тією ж особою, то винна в цьому особа підлягає кримінальній відповідальності. Так само кримінальна відповідальність може наступати у випадку, коли неповнолітній перебуває в службовій залежності від особи, яка довела його до стану сп'яніння.
Суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 180 КУпАП, характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом).
Суб’єкт адміністративного правопорушення спеціальний. Ним можуть бути батьки неповнолітнього, особи, які їх замінюють, або будь-які інші фізичні осудні особи, які досягли 18-річного віку.
Протоколи за ст. 180 КУпАП складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції (ст. 255 КУпАП), і розглядаються працівниками органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання (ст. 222 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП). Також, справи про адміністративні правопорушення за ст. 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють) можуть розглядатись адміністративними комісіями при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад (ст. 218 КУпАП) за місцем проживання порушника (ч. 5 ст. 276 КУпАП), або ж виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (ст. 219 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП). Такі справи розглядаються у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУПАП).
За доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
16.05.2013 р. КУпАП доповнено новою статтею 180-1, яка встановлює відповідальність за порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування.
Об’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею, є суспільні відносини в сфері охорони громадського порядку та захисту здоров’я молоді.
Об’єктивна сторона аналізованого правопорушення полягає у порушенні встановленого законом порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування (формальний склад).
Правила перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування визначені в ст. 20-1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. Згідно вказаної статті, діти віком до 16 років з двадцять другої до шостої години можуть перебувати у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування лише в присутності принаймні одного з батьків чи іншого законного представника дитини або особи, яка її супроводжує і несе за неї персональну відповідальність. Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи зобов’язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження зазначених вище осіб. Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи мають право у період з двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку.
Суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 180-1 КУпАП, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб’єкт адміністративного правопорушення спеціальний. Ним можуть бути посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадяни – власники підприємств чи уповноважені ними особи, а також громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності.
Крім того, в разі виявлення дитини в розважальному закладі у нічний час до адміністративної відповідальності необхідно притягувати її батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків (ст. 184 КУпАП).
Протоколи за ст. 180-1 КУпАП складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції (ст. 255 КУпАП), і розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП) у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУПАП).
За порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян - суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За вчинення даного правопорушення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, передбачено стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян - суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 181 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за азартні ігри, ворожіння в громадських місцях.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого аналізованою статтею, полягає у кількох альтернативних діях: 1) участь в організованих без дозволу азартних іграх (карти, рулетку, «наперсток» та інші) на гроші, речі та інші цінності; 2) ворожіння у громадських місцях.
Згідно Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 р., в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.
Азартна гра – це будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості. До азартних ігор не відносяться: 1) організація та проведення лотерей; 2) організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те передбачається чи не передбачається їх умовами грошовий або майновий виграш; 3) гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу); 4) гра на гральних автоматах типу «кран-машина» (двокоординатні автомати), де як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо); 5) розіграші на безоплатній основі з рекламуванням (популяризацією) окремого товару, послуги, торгової марки, знаків для товарів і послуг, найменування або напрямів діяльності суб'єктів господарювання, комерційної програми з видачею виграшів у грошовій або майновій формі; 6) розіграші у вигляді конкурсів (ігор, вікторин), умови яких передбачають безоплатне набуття особою статусу її учасника та отримання учасником, який виявив кращі особисті знання та вміння, виграшів у грошовій або майновій формі за особисту перемогу; 7) розіграші на безоплатній основі для розважальних, благодійних або пізнавальних цілей.
Організація і проведення азартних ігор – це діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор. При цьому організатори азартних ігор – це фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку. До учасників азартних ігор відносяться фізичні особи з повною цивільною дієздатністю, що беруть участь в азартних іграх. Саме учасники і притягуються до адміністративної відповідальності за цією статтею. До суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції згідно Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Наступною формою об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 181 КУпАП, є ворожіння у громадських місцях. Ворожіння – це діяльність яка полягає в передбаченні майбутнього чи минулого за якимись прикметами на картах, кавовій гущі, зірках, фотографії тощо за певну винагороду. При цьому адміністративно-караним є ворожіння, яке проводиться лише в громадських місцях.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років. При цьому за ч. 1 та ч. 2 ст. 181 суб’єктом є лише учасники азартних ігор, а за ч. 3 – особи, які здійснюють ворожіння.
Протоколи за ст. 181 КУпАП складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції (ст. 255 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і другою ст. 181 КУпАП розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення за ч. 4 ст. 181 КУпАП розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад (ст. 218 КУпАП) за місцем проживання порушника (ч. 5 ст. 276 КУпАП), або ж виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (ст. 219 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП). Такі справи розглядаються у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУПАП).
За участь в організованих без дозволу азартних іграх (карти, рулетку, «наперсток» та інші) на гроші, речі та інші цінності передбачено адміністративне стягнення у вигляді попередження або накладення штрафу в розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального приладдя, а також грошей, речей та інших цінностей, що є ставкою у грі, або без такої. За вчинення даного правопорушення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вказаних правопорушень, передбачено стягнення у вигляді штрафу в розмірі від семи до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального приладдя, а також грошей, речей та інших цінностей, що є ставкою у грі, або без такої. За ворожіння у громадських місцях на особу може бути накладено стягнення у вигляді попередження або штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За заняття проституцією адміністративна відповідальність передбачена ст. 181-1 КУпАП

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадської моралі
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, полягає у занятті проституцією.
Заняття проституцією – це здійснення статевих контактів за матеріальну винагороду, або ж надання послуг комерційного сексу. Проституція – це рід занять, що виражається у систематичному вступі жінок і чоловіків у безладні статеві стосунки за винагороду або будь-яку іншу форму відшкодування. Винагорода є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення, якщо її немає, то і немає складу правопорушення. Сексуальні послуги можуть оплачуватися найрізноманітнішим чином: в національній чи іноземній валюті, речами, продуктами харчування, різного роду послугами соціально-побутового або соціально-культурного призначення тощо. Заняття проституцією характеризується тим, що сексуальні послуги можуть надаватися в будь-якій, у тому числі й неприродній (непристойній) формі, що залежить від бажання й потреб статевого партнера й досягнутої про це угоди.
Характерною ознакою дій, що утворюють об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 181-1 КУпАП, є їхня добровільність. У випадках, коли особа чинить такі дії під впливом примусу з боку інших осіб – склад адміністративного проступку відсутній і за певних умов винні особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі, якій виповнилося 16 років.
Протоколи за ст. 181-1 КУпАП складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції (ст. 255 КУпАП), і розглядаються або адміністративними комісіями при виконавчих органах міських рад (ч. 1 ст. 218) за місцем проживання порушника (ч. 5 ст. 276 КУпАП), або працівниками органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання (ст. 222 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП). Такі справи розглядаються у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУПАП).
Заняття проституцією тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження або штрафу в розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, на особу може бути накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 182 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та забезпечення громадського спокою.
Об’єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (формальний склад).
Основні організаційно-правові засади захисту населення від шкідливого впливу шуму визначені в ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. Згідно вказаного нормативно-правового акту, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму зобов'язані:
здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;
забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;
вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, встановлених санітарними нормами для відповідного часу доби. У нічний час, з двадцять другої до восьмої години на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів. Проведення на захищених об'єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні – цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов'язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.
Водночас, при кваліфікації дій правопорушників за ст. 182 КУпАП необхідно враховувати, що наведені вище вимоги щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки: 1) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 2)здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межі таких приміщень; 3) попередження та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій; 4) надання невідкладної допомоги, попередження або припинення правопорушень; 5) попередження крадіжок, пожеж, а також виконання завдань цивільної оборони; 6) проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, інших масових заходів, про які завчасно сповіщено органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; 7) роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність жилих і громадських будівель, за умов вжиття невідкладних заходів щодо максимального обмеження проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 8) відзначення встановлених законом святкових і неробочих днів, днів міст, інших свят відповідно до рішення місцевої ради, проведення спортивних змагань; 9) проведення салютів, феєрверків, інших заходів з використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів у заборонений час за погодженням з уповноваженим органом місцевого самоврядування в порядку, передбаченому правилами додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також встановлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів з використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму.
Суб’єкт адміністративного проступку загальний. Ним можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, а також громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.
Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Протоколи за ст. 182 КУпАП складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції, а також органів управління Військової служби правопорядку у ЗСУ (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками ЗСУ під час виконання ними службових обов'язків) (ст. 255 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 182 КУпАП розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад (ст. 218 КУпАП) за місцем проживання порушника (ч. 5 ст. 276 КУпАП), або ж виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (ст. 219 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП), або ж працівниками органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання (ст. 222) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 182 КУпАП розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП). Такі справи розглядаються у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУПАП).
Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження або штрафу на громадян в розмірі від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і штрафу на посадових осіб та громадян – суб'єктів господарської діяльності – в розмірі від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За вчинення даного правопорушення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке порушення, передбачено стягнення у вигляді штрафу на громадян в розмірі від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші або без такої і на посадових осіб та громадян – суб'єктів господарської діяльності – в розмірі від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші.

За невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей адміністративна відповідальність передбачена ст. 184 КУпАП.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об’єктивна сторона правопорушення виражається у таких альтернативних діях:
1) ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1) (формальний склад).
Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України обов'язками батьків щодо виховання та розвитку дитини є наступні:
- батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
- батьки зобов'язані поважати дитину;
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
2) вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП (ч. 2) (матеріальний склад);
3) Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3) (матеріальний склад).
Суб’єкт адміністративного проступку – спеціальний – це батьки, або особи, що їх замінюють.
Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Протоколи за ст. 184 КУпАП складаються уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції, а також слідчими (за ч. 4 ст. 184) (ст. 255 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 184 КУпАП розглядаються або суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП), або працівниками органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання (ст. 222 КУпАП) за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 276 КУпАП) у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУПАП).
За ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачено накладення стягнення у вигляді попередження або штрафу в розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення вказаних дій повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення передбачає накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, на батьків або осіб, які їх замінюють накладається штрафу в розмірі від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, на батьків або осіб, що їх замінюють накладається штраф в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ТЕМА 11. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК УПРАВЛІННЯ
Стаття 185 передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Структура
статті
Об’єктивна сторона (протиправне діяння)
Санкції
(види стягнень)
Орган, що уповноважений розглядати справу (ст.ст.118-222
КУпАП)
Строки
розгляду справи
(ст.277 КупАП)

Відпові-дальність
неповнолітніх
(ст.13)
Відповідальність військово-службовців
(ст.15)

Одна
частина
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку
накладення штрафу від 8 до 15 н.м.д.г.
або громадські роботи на строк від 40 60 годин,
або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку,
або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів

Протя-гом доби
На загальних підставах
З 14 років до 16 років -протокол складається на батьків за ч. 3 ст.184
За дисцип-ліннарним статутом


Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Відповідальність за злісну законному розпорядженню або вимозі поліцейського є проявом правового захисту поліції з боку держави, яка надала поліції особливі повноваження для забезпечення громадського порядку та громадської безпеки.
Об'єктивна сторона правопорушення складається з двох частин:
полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків;
а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Для кваліфікації правопорушення важливо встановити спосіб вчинення правопорушення ( злісної непокори).
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського проявляється в тому, що особа вперто не бажає виконувати розпорядження або дотримуватись вимоги поліцейського, які пред’являються особі на підставі повноважень, визначених законодавством України, Законом України «Про Національну поліцію» зокрема. При цьому, вперте небажання правопорушника може знаходити прояв у нецензурній лайці в бік правоохоронця, цинічних висловах та жестах, спробі уникнути місця події, хватанні поліцейського за формений одяг, грубій відмові проїхати в підрозділ поліції для встановлення обставин.
Під виконанням обов'язків по охороні громадського порядку слід розуміти : несення служби, підтримання порядку під час демонстрацій, мітингів, інших масових заходів, при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, дії по припиненню або запобіганню порушень громадського порядку, затриманню порушника тощо.
Вимоги поліцейських є законними тільки у тому випадку, якщо вони обґрунтовуються законодавчою правовою нормою. Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; припиняє насильство в сім ’ї; здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, режиму радіаційної безпеки.
На підставі визначених Законом повноважень поліцейський має право вимагати в особи як припинення протиправних дій, так і пред’явлення особою документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи; пересування особи; зупинки транспортних засобів, залишення місця і обмеження доступу на визначену територію, дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб.
Повноваження членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону визначено у Законі України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 р.

Для інформації! Відповідно до закону, громадяни України відповідно до Конституції України мають право створювати в установленому цим Законом порядку громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.
Види громадських формувань з охорони громадського порядку (ГФ з ОГП : зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння поліції та Державній прикордонній службі України, асоціації громадських формувань тощо.
У сфері охорони громадського порядку ГФзОГП надають допомогу органам Національної поліції щодо :
забезпечення громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам;
інформування органів та підрозділів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань;
виявлення та розкриття органами Національної поліції злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань, шляхом сприяння;
участі в забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;
Для виконання завдань, визначених у цьому Законі, ГФзОГП та їх члени мають право:
1) брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону разом з поліцейськими, військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, а в сільській місцевості - самостійно шляхом виконання конкретних доручень керівника відповідного органу Національної поліції чи підрозділу Державної прикордонної служби України;
2) вживати спільно з поліцейськими заходів до припинення адміністративних правопорушень і злочинів.
3) під контролем органів Національної поліції приймати участь в :
- спільному з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної смуги; участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування;
- проведенні разом з прикордонниками огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб;
- заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.

Права військовослужбовців у сфері підтримання громадського порядку визначено у Законі України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» від 24.03.1999 p. № 55O-XIV.

Склад правопорушення є формальним, тобто воно вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам визначених у диспозиції статті осіб.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути особа, яка досягла 16 років.

Важливо! При кваліфікації правопорушення за статтею 185 КУпАП слід також мати на увазі, що адміністративна відповідальність за названою статтею настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи. У разі заподіяння тілесних ушкоджень будь-якої степені тяжкості, умисного нанесення ударів, побоїв, дії правопорушника кваліфікуються як кримінальні правопорушення.
Погроза застосування насильства під час вчинення опору, що полягає у висловлюваннях або діях про наміри винної особи застосувати насильство до поліцейського, у зв'язку з виконанням ним інших службових обов'язків також передбачає відповідальність за нормами Кримінального кодексу.
Тому слід чітко відмежовувати поняття активної поведінки при опорі від такої ж поведінки при злісній непокорі !!!

КУпАП
ККУ

Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку -

Стаття 342.  Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
1. Опір представникові влади, крім державного виконавця, під час виконання ним службових обов'язків
2. Опір працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку або уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб -
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій, -



При опорі, така протидія обов’язково поєднується із вчиненням дій, які безпосередньо спрямовані на фізичний контакт з особою, що виконує покладені на неї обов’язки, на застосування до неї фізичної сили, але не на вчинення насильства. Злісну непокору утворюють дії, які не пов’язані саме з фізичним впливом на потерпілого. Як зазначається у постанові Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26.06.1992 № 8, злісною непокорою слід вважати:
відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов’язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку
або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок .
Практика притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП свідчить про достатню кількість недоліків, допущених поліцейськими при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, на які належним чином реагують суди.
У разі вчинення особою дій, які відповідно до статті 185 КУпАП кваліфікуються як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, в обов’язковому випадку складається протокол про адміністративне правопорушення, який з іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення розглядається судом.
При розгляді справи про правопорушення, передбачене статтею 185, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду, судді зобов'язані перевіряти правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалась вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року. У разі відсутності зазначених даних матеріал підлягає поверненню органу Національної поліції для належного оформлення.
Також, відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення вказівки на нормативний документ, який дозволяє поліцейському давати законні розпорядження (акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі) та висувати законодавчо обґрунтовані вимоги, є підставою для закриття провадження по справі, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП.
Важливим для кваліфікації правопорушення за ст. 185, є вимоги та розпорядження правопорушнику, які поліцейський пред’являє в процесі виконання ним службових обов’язків по охороні громадського порядку. Про це мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред’явлене відповідне посвідчення.
Другий же склад правопорушення, це «вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку». І саме до цих осіб відноситься «у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку», оскільки забезпечення виконання вимог цих осіб пов'язується тільки якщо вони виконують певну делеговану функцію – охорону громадського порядку.
Під виконанням обов'язків по охороні громадського порядку Верховний Суд України розуміє : несення служби, підтримання порядку під час демонстрацій, мітингів, інших масових заходів, при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, дії по припиненню або запобіганню порушень громадського порядку, затриманню порушника тощо.
Слід відмітити також, що злісна непокора зазвичай є наслідком вчинення особою іншого правопорушення або застосування поліцейських заходів. У першому випадку, протидія поліцейському є реакцією на вимогу припинити протиправні дії, у другому – протидія на застосування превентивних поліцейських заходів (під час перевірки документів особи; поверхневої перевірки і огляду; зупинення транспортного засобу; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; вимоги залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; поліцейського піклування). В той же час, активна протидія вимогам поліцейського створює підстави для застосування ним заходів примусу.
Поліцейському, що документує адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП, слід враховувати, що:
поліцейський захід має застосовуватись виключно для виконання повноважень поліції;
бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним;
ґрунтуватись виключно на положеннях Закону України «Про Національну поліцію» (див. Розділ V « Поліцейські заходи»);
про застосування будь-якого спеціального заходу доповідається керівнику поліцейського підрозділу письмовим рапортом.
Стаття 262 КУпАП передбачає за вчинення злісної непокори застосування адміністративного затримання до особи правопорушника як запобіжного заходу. У такому випадку складається протокол про адміністративне затримання особи.
Увага! Порядок складання протоколу про адміністративне затримання із відмітками про здійснення огляду особи детально роз’яснений в темі 9.
Рапорт про застосування превентивних та примусових заходів буде одним із основних доказів законності дій поліцейського при розгляді судом справи за ст.185 КУпАП, а також скарги правопорушника, який здійснював злісну непокору.
В рапорті про застосування поліцейських засобів зазначаються відомості про :
обставини застосування;
підстави застосування (з указанням конкретної правової норми);
результати поверхневої перевірки, огляду особи;
наявність та ідентифікаційні ознаки предмету, який використовувався в якості знаряддя для протидії поліцейському;
стан правопорушника : ознаки вживання алкоголю, наркотиків чи психотропних засобів; агресивність, психічний стан з ознаками афекту та ін.);
поведінка правопорушника: рухи, висловлювання і т.п.;
дії поліцейського щодо припинення конфлікту та протиправної поведінки правопорушника (неодноразові вимоги, прохання, пропозиції);
факт оголошення прав особи, що притягується до відповідальності (див. ст. 268 КУпАП);
наслідки застосування поліцейських заходів (заподіяння будь-якої шкоди правопорушнику, пошкодження одягу);
скарги, які правопорушник висловлював під час застосування поліцейського заходу.
Стаття 1857. Публічні заклики до невиконання вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
Струк-тура
статті
Об’єктивна сторона (протиправне діяння)
Санкції
(види стягнень)
Орган, що уповноважений розглядати справу (ст.ст.118-222
КУпАП)
Строки
розгляду справи
(ст.277 КупАП)

Відпові-дальність
неповнолітніх
(ст.13)
Відпові-дальність військово-службовців
(ст.15)

Одна
частина
Публічні заклики в будь-якій формі до невиконання розпоряджень або вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у зв'язку з виконанням ним обов'язків по охороні громадського порядку або поширення завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку
накладення штрафу від 10 до 20 н.м.д.г.
або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку.

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів

Протя-гом доби
Заходи, стаття
24-1
З 14 років до 16 років -протокол складається на батьків за ч. 3 ст.184
За дисцип-ліннарним статутом

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління та громадської безпеки.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, полягає у вчиненні таких діянь :
а) публічних закликів у будь-якій формі до невиконання розпоряджень або вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних силах України у зв'язку з виконанням ним обов'язків з охорони громадського порядку, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку;
б) поширенні завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі поліцейського, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку.

При кваліфікації правопорушення слід розуміти, що під публічними закликами законодавець розуміє заклик до невиконання розпоряджень або вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних силах України.
Публічні заклики до невиконання розпоряджень або вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних силах України необхідно розуміти як усні, письмові (зокрема такі, що містяться у лозунгах, листівках, іншій поліграфічній продукції) або поширювані за допомогою засобів масової інформації прохання, вимоги, побажання, настанови чинити опір та не виконувати законні розпорядження або вимоги означених осіб у зв'язку з виконанням ним обов'язків з охорони громадського порядку.

Поширення завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі поліцейського необхідно розуміти як розповсюдження в усній або письмовій формі, у тому числі у засобах масової інформації, даних, що не відповідають реальності та мають на меті непідкорення громадян законним вимогам поліцейських.
Невід'ємною ознакою складу даних правопорушень причинний зв'язок між зазначеними діями та їх наслідком, яким є порушення громадського порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.
Документування адміністративного правопорушення за ст.185-7 передбачає складання поліцейським таких документів :
протоколу про адміністративне правопорушення;
пояснення правопорушника, свідків;
протоколу про адміністративне затримання особи із відмітками про проведення особистого огляду, огляду речей їх вилучення;
рапорта про доставлення особи в територіальний підрозділ поліції;
рапорта про застосування поліцейських заходів під час припинення правопорушення.
Оформлені матеріали формуються в адміністративну справу і з вилученими доказами (якщо такі є) передаються супровідним листом в суд для розгляду справи та накладення стягнення.

Увага! Документування адміністративного правопорушення за статтями 185 та 185-7 КУпАП передбачає застосування поліцейськими комплексу дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень (див. поліцейські заходи ст.29 Закону України «Про Національну поліцію), а також запобіжних заходів для припинення та забезпечення розгляду справи (див. ст.260 КУпАП).

Порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення дивись в темі 8; складання протоколу про адміністративне затримання та рапорту про доставлення особи ; формування адміністративної справи та зразок супровідного листа для направлення в суд – в темі 9; особливості розгляду справи про адміністративне правопорушення – в темі 10.

Стаття 187 «Порушення правил адміністративного нагляду» КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду щодо осіб, за якими встановлено такий нагляд.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановлення та здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб. Адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції. Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, що розглядається, полягає у порушенні зазначених у диспозиції статті правил адміністративного нагляду. Стаття 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01 грудня 1994 р. визначає, що особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати публічного порядку і дотримуватися таких правил: а) прибути у визначений установою виконання покарань термін до обраного ними місця проживання і зареєструватися в органі Національної поліції; б) з'являтися за викликом поліції у зазначений термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; в) повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах; г) у разі виїзду в особистих справах з дозволу поліції в інший населений пункт та перебуванні там більше доби, зареєструватися в місцевому органі Національної поліції. До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження дій: а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначених місцях району (міста); в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); г) реєстрація в поліції від одного до чотирьох разів на місяць.
Під час здійснення адміністративного нагляду суд, за поданням начальника органу Національної поліції з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може, змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг цих обмежень.
Порядок організації здійснення адміністративного нагляду за окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, регламентується Інструкцією про порядок організації здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженою спільним наказом МВС України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04 листопада 2003 р. № 1303/203.
Суб’єктом цього правопорушення є особа, яка знаходиться під адміністративним наглядом (особливий суб’єкт ).
Суб’єктивна сторона проступку характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовими особами Національної поліції і розглядаються в 15-денний термін з дня одержання справи про адміністративне правопорушення судом (суддею).
Юридичні склади адміністративних проступків, що посягають на правовідносини у сфері дозвільної системи, викладені в ст. ст. 189 «Порушення правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень», 1892 «Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів, а так само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток», 190 КУпАП «Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї», 191 КУпАП «Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів», 192 КУпАП «Порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік», 193 КУпАП «Ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів», 194 КУпАП «Порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів», 195 КУпАП «Порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів», 1951 КУпАП «Порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони», 1952 КУпАП «Порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них», 1933 КУпАП «Порушення правил застосування спеціальних засобів самооборони», 1954 КУпАП «Порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами», 1956 КУпАП «Порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів».
В Україні останнім часом спостерігається зростання злочинів, учинених з використанням вогнепальної і холодної зброї, вибухових речовин, збільшення незаконного обігу спеціальних засобів самооборони та інших предметів, небезпечних для суспільства, життя і здоров'я людей. Це потребує посилення контролю органів Національної поліції за дотриманням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку і використання як вогнепальної і холодної зброї, так і інших предметів, порушення правил обігу яких передбачає адміністративну відповідальність.
Реалізація органами Національної поліції вимог дозвільної системи є одним із найважливіших напрямів їх адміністративної діяльності (див. ч.8 ст.ст. 31, 39 Закону України «Про Національну поліцію»).
Провадження у справах про порушення правил дозвільної системи досить часто пов'язане з необхідністю виконання певних процесуальних дій - огляду, вилучення і т. ін. Враховуючи спрямованість цієї роботи, зупинимося тільки на аналізі тих складів проступків, протоколи про вчинення яких складаються уповноваженими на те працівниками органів Національної поліції.

Стаття 189 КУпАП «Порушення правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень» передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень.
Порушення правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок державної реєстрації нормативно-правових актів у сфері поліграфічної діяльності.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у неподанні, несвоєчасному поданні для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направленні на виконання нормативно-правових актів, що не опубліковані в установленому законом порядку, а також надісланні для виконання вказівок, роз’яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми ( формальний склад ). Тобто ця сторона полягає у порушенні цих вимог щодо відкриття,а значить, і функціонування, штемпельно-граверних майстерень.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктом правопорушення може бути як посадова особа, так і громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності.
Протоколи за цією статтею складають працівники органів Національної поліції, а розглядають справи і виносять постанову щодо притягнення до адміністративної відповідальності – суди (судді).

Стаття 1892 КУпАП «Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів, а так само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток».
Порушення правил виготовлення печаток та штампів (крім самонабірних), а так само виготовлення, ввезення, реалізація, використання та порушення порядку обміну і зберігання печаток і штампів, що потягло за собою їх втрату.
Об'єктом цих правопорушень є встановлений порядок виготовлення, обліку і зберігання печаток та штампів, а також порядок виготовлення, ввезення, реалізації та використання самонабірних печаток.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах :
порушення правил виготовлення печаток і штампів ( крім самонабірних), а також само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток ( формальний склад) ;
порушення порядку обміну і зберігання печаток та штампів, що потягло за собою їх втрату ( матеріальний склад ).
Суб'єктом правопорушення можуть бути особи, як громадяни, яким виповнилося 16 років, так і посадові особи.
Протоколи за порушення ст. 1892 КУпАП «Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів, а так само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток» складають уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, а розглядають справи та виносять постанову про адміністративну відповідальність осіб – суди ( судді ).
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї в ст. 190 КУпАП «Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї» кваліфікується основними ознаками, що утворюють закінчений склад кожного з чотирьох зазначених правопорушень: придбання, зберігання, передача або продаж громадянам зазначених видів зброї без дозволу органів Національної поліції.
Суб'єктом порушень встановленого порядку щодо обігу й використання зброї можуть бути дві категорії осіб:
громадяни, які не мають дозволу органів Національної поліції («неправильне» володіння) на право придбання і зберігання зброї, а також передачі самовільно або продажу іншим особам рушниці;
громадяни, які мають дозволи органів Національної поліції на право придбання або зберігання зброї, але які передали або продали іншим особам належну їм на законних підставах зброю без дозволу органів Національної поліції.
У першому випадку громадяни можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за кожне з перерахованих порушень, а в другому - винні особи відповідають тільки за незаконний продаж або передачу зброї.
При порушенні даної статті до адміністративної відповідальності можна притягувати як особу, яка продає (передає) зброю, так і особу, яка її купує.
Об'єктивна сторона цих порушень виражається у придбані, зберіганні, передачі іншим особам або продажі вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду без дозволу органів Національної поліції (формальний склад). Тобто – це протиправність дій винних осіб: акт незаконного придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної або пневматичної зброї.
Суб'єктивна сторона при цьому виражена у формі прямого умислу.
Частина 2 ст. 190 КУпАП передбачає більш жорстку відповідальність особи, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за зазначене правопорушення (рецидив).
На наш погляд, дуже важливим є визначення, з якого моменту обчислювати строк «протягом року»:
з дня вчинення адміністративного правопорушення;
з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення;
з дня накладення адміністративного стягнення;
з дня виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Стаття 39 КУпАП «Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню» визначає термін, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, - один рік з дня закінчення виконання застосованого стягнення. Звідси випливає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КУпАП може реалізовуватися протягом року з дня закінчення виконання застосованого стягнення.
Протоколи за ст. 190 КУпАП «Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї» складають посадові особи органів Національної поліції, а розглядають справи – суди ( судді ).
Відповідальність за порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів передбачена ст. 191 КУпАП «Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів».
У диспозиції статті містяться діяння громадян, в результаті яких може відбутися розкрадання, втрата, псування зброї, а також застосування її сторонніми особами не за призначенням або в злочинних цілях.
Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері обігу і використання зброї.
До об'єктивної сторони правопорушення можуть належати такі дії:
зберігання зброї в домашніх умовах без чохла в зібраному вигляді і зарядженому стані (аналогічно перевезення зброї в такому стані в транспорті);
зберігання зброї в незачинених або зі слабкими запорами шафах і ящиках, що не виключають доступ до зброї сторонніх осіб;
спільне зберігання зброї і бойових припасів;
розвішування зброї і патронташів з бойовими припасами на стінах у житлових кімнатах і інших приміщеннях;
зберігання зброї на дачах, у гаражах, сараях, у багажниках автомобілів і ін.;
зберігання зброї в гуртожитках (крім сімейного), у вахтових, тимчасових приміщеннях і ін.;
передача на зберігання зброї родичам, знайомим і іншим особам (крім випадків, передбачених законом);
носіння або перевезення зброї громадянами без дозволу на це органів Національної поліції. Тобто зміст об’єктивної сторони проступку полягає у порушенні правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї, калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів (формальний склад ).
Суб'єктами даних правопорушень є власники вогнепальної, холодної і пневматичної зброї і бойових припасів; особи, які мають нагородну вогнепальну зброю, а також спортсмени стрілецьких видів спорту, яким дозволене зберігання мисливських спортивних стендових рушниць за місцем проживання без права полювання (тобто, громадяни, які мають дозвіл на зберігання зброї) - спеціальний суб’єкт; особи, яких вже було піддано адміністративному стягненню (ч.2 статті).
Суб’єктивна сторона цих правопорушень визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 191 КУпАП «Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів» мають право складати посадові особи органів Національної поліції, а розглядають справи і приймають рішення щодо притягнення осіб до відповідальності – суди (судді).

Стаття 192 КУпАП «Порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік» передбачає відповідальність за порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік.
Для з'ясування правової природи складів правопорушень, зазначених у статті, слід насамперед визначити їх елементи.
Об’єктом даного проступку є суспільні відносини у сфері обігу і використання зброї.
Об'єктивна сторона виражається в порушенні громадянами встановлених строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної гладкоствольної мисливської або холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду або правил взяття їх на облік в органах Національної поліції у випадку зміни місця проживання (формальний склад).
Відповідно до встановленого порядку, зброя обов'язково підлягає реєстрації в органах Національної поліції не пізніше десяти днів після її придбання, а перереєстрація зброї здійснюється в органах Національної поліції один раз на три роки. Органи Національної поліції здійснюють контроль за реєстрацією (перереєстрацією) зброї, дотриманням правил постановки її на облік при зміні місця проживання власника зброї.
Суб'єктами даних проступків є громадяни, у яких на законних підставах є в особистому володіння і користуванні вогнепальна, холодна або пневматична зброя, фізичні осудні особи.
Суб’єктивна сторона проступку визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Складають протоколи за ст. 192 КУпАП «Порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік» та розглядають справи про це правопорушення – посадові особи органів Національної поліції згідно із ст.ст. 255 КУпАП «Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення» та 222 КУпАП «Органи Національної поліції».

Ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів до неї (ст. 193 КУпАП «Ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів») характеризується обов'язковою кваліфікуючою ознакою - анулюванням органами Національної поліції дозволів на право зберігання і носіння даних видів зброї.
Після акту анулювання наявна у власників зброя повинна бути в місячний строк відправлена в мисливський магазин на комісійний продаж, продана або подарована особі, яка має дозвіл органів Національної поліції на право її придбання. У випадку закінчення зазначеного строку реалізації зброї, власник притягається до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання вимог встановлених правил.
Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері обігу й використання зброї.
Об'єктивна сторона даного виду правопорушення виражається в бездіяльності, тобто у невиконанні, ухиленні власника вогнепальної зброї від її реалізації згідно з розпорядженням працівників органів Національної поліції про її реалізацію у встановлений термін.
Особливістю провадження у справах цієї категорії є необхідність примусового вилучення зброї відповідно до вимог ст. 265 КУпАП. При цьому складається протокол вилучення, у якому обов'язково вказується марка або модель, калібр, серія і номер зброї, що вилучається, кількість і вид бойових припасів.
Суб'єктами цих правопорушень є особи, у яких до видання акту анулювання дозволу зброя перебувала на законних підставах. Крім того, до даної категорії осіб можна віднести власників зброї, що стали ними за правом успадкування, але при цьому не є членами мисливських колективів і не мають дозволу на право її зберігання з відміткою «без права полювання».
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі умислу.
Санкція статті передбачає накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї і бойових припасів.
Протокол за ст. 193 КУпАП «Ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів» складають посадові особи органів Національної поліції, а розглядають справи і приймають рішення щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності – суди (судді).

Відповідальність працівників торговельних підприємств (організацій) за порушення порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів регламентується ст. 194 КУпАП «Порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів».
Об’єкт проступку становлять суспільні відносини у сфері обігу й використання зброї
Правопорушення, передбачене част.1 ст. 194 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян
Продаж зброї провадиться у визначеному законом порядку. Суть його полягає у тому, що для її придбання громадяни повинні одержати відповідний дозвіл органів Національної поліції. Працівники торговельних підприємств зобов'язані точно дотримуватися встановленого порядку продажу зброї і бойових припасів.
Об'єктивна сторона правопорушення зазначена в диспозиції цієї статті: продаж працівниками торговельних підприємств (організацій) вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметрів і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів підприємствам, установам, організаціям, що не мають на це відповідного дозволу органів Національної поліції.
Суб'єктами правопорушень є фізичні особи - відповідальні працівники підприємств, установ, організацій ( спеціальний суб’єкт ), особи, яких вже було піддано адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення ( особливий суб’єкт ).
Суб'єктивна сторона проступку характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Законодавець встановив у ч. 2 ст. 194 КУпАП підвищену адміністративну відповідальність за продаж зброї особами (працівниками торговельних спеціалізованих магазинів, підприємств(організацій) ), що протягом року були піддані адміністративному стягненню за порушення, яке передбачено ч. 1 даної статті. Винні в цих випадках можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу від двадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Протокол за ст. 194 КУпАП «Порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів» складається посадовими особами органів Національної поліції, до повноважень яких належить і розгляд та винесення постанови про застосування заходів адміністративної відповідальності.
Адміністративно-юрисдикційне провадження органи Національної поліції здійснюють також у справах про порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 195 КУпАП).
До порушень правил зберігання, перевезення зброї і боєприпасів належать також такі правопорушення щодо відомчої зброї.
Об’єктом проступку є суспільні відносини у сфері обігу й використання зброї.
Об'єктивна сторона згаданих видів правопорушень включає як дію (наприклад, використання зброї не за призначенням), так і бездіяльність (невиконання правил зберігання і перевезення зброї).
Суб'єктами цих правопорушень є тільки особи, на яких в офіційному порядку керівництвом організацій, установ, підприємств покладено функції щодо зберігання, перевезення і використання вогнепальної, холодної або пневматичної зброї і бойових припасів ( спеціальний суб’єкт ) та особи, яких вже було піддано адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення ( особливий суб’єкт ).
Суб'єктивна сторона виражається як у формі прямого умислу, так і у формі необережності.
Складають протокол про правопорушення та розглядають адміністративну справу за цим деліктом посадові особи органів Національної поліції
За част.1ст.195 КУпАП визначена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від десяти до п’ятнадцяти, а за част.2 цієї статті – від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ТЕМА 12. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Основні завдання поліції під час здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення:
охорона виборчої документації;
охорона громадського порядку та громадської безпеки;
негайне реагування на надзвичайні події;
супроводження виборчої документації;
виявлення та документування порушень законодавства про вибори.

Глава 15-А Кодексу України про адміністративні правопорушення містить 14 статей, що стосуються порушення виборчого законодавства. Але тільки 8 з них, є підвідомчими органам Національної поліції щодо складання протоколів, розгляд справ здійснюється районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями) (ст.. 221 КУпАП).
Працівники поліції безпосередньо складатимуть протоколи у разі залучення їх до охорони громадського порядку під час проведення виборів за наступними складами правопорушень ( 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20):

Стаття 212-7. Порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України, які мають право брати участь у референдумі, та використання таких списків.
Стаття 212-8. Порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі.
Стаття 212-10. Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації, агітація в день проведення референдуму
Стаття 212-12. Порушення права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії.
Стаття 212-13. Виготовлення або розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.
Стаття 212-14. Порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях.
Стаття 212-19. Відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов'язків або його безпідставне звільнення з роботи.
Стаття 212-20. Порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму.

Порушення:

Здійснення передвиборної агітації особою, участь якої у передвиборній агітації заборонена законом.
Згідно з чинним виборчим законодавством, участь у передвиборній агітації забороняється:
іноземцям та особам без громадянства, у тому числі через журналістську діяльність чи у формі участі у концертах, виставах спортивних змаганнях, інших публічних заходах;
органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам;
у робочий час посадовим і службовим особам цих органів, крім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом;
членам виборчих комісій протягом строку їх повноважень у відповідних виборчих комісіях.

Щодо останньої категорії осіб, варто зазначити, що особа, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, вчинене членом виборчої комісії, повинна враховувати строки їх повноважень у відповідній виборчій комісії.

Проведення передвиборної агітації поза строками, встановленими законом.
Передвиборна агітація розпочинається з моменту прийняття Центральною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у народні депутати, відповідною виборчою комісією про реєстрацію кандидатів у депутати місцевих рад або наступного дня після реєстрації Центральною виборчою комісією кандидата на пост Президента України. Закінчується передвиборна агітація о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів.
Передвиборна агітація напередодні дня виборів та в день виборів забороняється. У цей же час забороняється проведення масових акцій (зборів, мітингів, походів, демонстрацій, пікетів) від імені кандидатів, розповсюдження агітаційних матеріалів, а також публічні оголошення про підтримку партією чи окремими кандидатами проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрацій фільмів та телепередач чи інших публічних заходів.
Проведення передвиборної агітації в місцях, що заборонені законом.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

використання приміщень органів державної влади та органів місцевого самоврядування для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів виборчих фондів партій.
Здійснення передвиборної агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України.
Відповідно до чинного законодавства передвиборча агітація може проводитися у таких формах:
проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;
проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;
проведення публічних дебатів, дискусій, «круглих столів», прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій-суб’єктів виборчого процесу чи кандидатів у депутати;
оприлюднення у друкованих та аудіовізуальних (електронних) ЗМІ політичної реклами, виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, інших публікацій і повідомлень;
розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;
розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;
проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач, чи інших публічних заходів за підтримки партії-суб’єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;
публічні заклики голосувати за чи проти партій-суб’єктів виборчого процесу або публічні оцінки діяльності цих партій чи кандидатів у депутати;
в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.
До таких форм передвиборної агітації, що суперечать Конституції або законам України, можна віднести поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
Інше порушення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації.
Забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей. Така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців.

Розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск

Порушення:
Розповсюдження під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно.
Згідно з чинним законодавством друковані матеріали передвиборної агітації повинні містити відомості про установу, що здійснила друк, або вказівку, що друк здійснено з використанням обладнання, що належить партії чи кандидату, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.
Розповсюдження, відповідно до диспозиції ст. 212-13 КУпАП, може здійснюватися у трьох формах:
рознесення,
вивішування,
роздавання.
Під цими діями слід розуміти:
рознесення – доставка друкованих матеріалів у певні місця (квартири, будинки, офіси, поштові скриньки та ін.);
вивішування – розміщення друкованих матеріалів у певних місцях для загального огляду (спеціальні тимчасові і стаціонарні конструкції, зовнішні поверхні будинків, споруд, елементи вуличного обладнання, дорожнє обладнання та ін.);
роздавання – вручення безпосередньо в руки певним особам (на зборах, мітингах, на вулицях, біля станцій метро, в підземних переходах та ін.).

Порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях

Порушення:
Порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином.
Порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами підприємствами-розповсюджувачами реклами.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування не пізніше як за сто двадцять днів до дня виборів відводять місця та обладнують стенди, дошки оголошень у людних місцях для розміщення матеріалів передвиборної агітації.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами, у тому числі повідомлень про перебіг виборчого процесу:
на будинках та у приміщеннях органів державної влади і органів місцевого самоврядування;
на об'єктах культурної спадщини;
на пам'ятках архітектури;
у місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху.




ТЕМА 13. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НА ТРАНСПОРТІ, В ГАЛУЗІ ШЛЯХОВОГО ГОСПОДАРСТВА І ЗВ’ЯЗКУ

Відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил дорожнього руху та правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, передбачена главою 10 КУпАП (Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку – ст.ст. 109-142). За вказані правопорушення застосовуються такі адміністративні стягнення: попередження, штраф, позбавлення права керування транспортними засобами, інколи оплатне вилучення транспортних засобів, громадські роботи.
Дана група правопорушень досить велика і різноманітна, кваліфікація окремих з них вимагає спеціальних знань і тому правову оцінку таким правопорушенням, складання відповідних адміністративно-процесуальних документів та збір інших матеріалів у таких справах здійснюють уповноважені на те особи поліції. Проте, поліцейським нерідко доводиться у тій чи іншій мірі зустрічатися з цими правопорушеннями, а тому необхідно мати уявлення про особливості і характер окремих із них. Згідно із Законом України «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху учасниками дорожнього руху слід вважати водіїв, пішоходів, пасажирів, велосипедистів, погоничів тварин, візників гужового транспорту.
Порушників правил дорожнього руху слід класифікувати за категоріями: пішоходи і водії; водії, які мають право керування транспортними засобами, і водії, що такого права не мають; мотоциклісти; велосипедисти; погоничі тварин; особи які керують гужовим транспортом; неповнолітні (особи від шістнадцяти до вісімнадцяти років) і дорослі тощо.
Відповідно до чинного законодавства, під транспортними засобами розуміються всі види автомобілів, мотоцикли,велосипеди трактори та інші самохідні машини, трамваї, тролейбуси, гужові вози (сани), а також інші транспортні засоби і причепи.
Серед різних порушень водіями правил дорожнього руху найбільш поширеними є порушення правил експлуатації транспортних засобів; перевищення швидкості руху, невиконання сигналів регулювання, порушення правил обгону та правил перевезення людей; невиконання водіями вимог про зупинку, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди; перешкоджання проведенню огляду транспортних засобів; порушення правил проїзду залізничних переїздів; керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння; ненадання транспортних засобів поліцейським та медичним працівникам у невідкладних випадках: для доставки до найближчого лікувального закладу осіб, які потребують негайної медичної допомоги;для виконання службових обов’язків, пов’язаних із переслідування правопорушників, доставкою їх до органів поліції та для транспортування пошкоджених транспортних засобів.
Розглянемо деякі особливості провадження за окремими із згаданих правопорушень. Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів (ст.ст. 121, 1211 КУпАП) проявляється, зокрема, у керуванні транспортними засобами, що мають несправності системи гальмового або рульового керування, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, нормативів і стандартів, або такими, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшли; у порушенні правил користування ременями безпеки або мотошоломами; у керуванні транспортними засобами, не зареєстрованими у встановленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, перевернутим чи неосвітленим. Причому повторне протягом року керування транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими у встановленому порядку, його експлуатація, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу, чи не відповідає вимогам стандарту, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, перевернутим чи неосвітленим- тягне за собою накладення штрафу у розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, полягає у керуванні водієм транспортним засобом, і має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Відповідно до п. 31.1 Правил дорожнього руху (Постанова КМ України від 10 жовтня 2001року № 1306), технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Забороняється експлуатація транспортних засобів: а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; б) якщо вони не пройшли обов’язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю); в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; г)у разі порушення порядку встановлення і використання без дозволу поліції спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо транспортні засоби мають несправності гальмової системи та рульового управління.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КУпАП - це керування водіями транспортними засобами, які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, що мають несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Перелік таких несправностей передбачено у п. 31 «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання» Правил дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121, полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: гальмівної системи і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження.
Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.
Забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, а також доступом до загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюється на платній основі. Порядок забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів, доступом до зазначеної загальнодержавної бази даних та розмір плати за надання таких послуг встановлює Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, які належать військовим формуванням, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, покладається на ці формування та органи.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами, затверджує Кабінет Міністрів України за поданням цих органів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121, є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1-3 цієї статті.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121, полягає у порушенні правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до п. 2.3 Правил безпеки дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі. Крім того, під час руху на мотоциклі водій зобов'язаний бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 , полягає у керуванні водіями транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими в установленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 121, є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 6 цієї статті.

Стаття 122 КУпАП
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Суб’єктом правопорушення в цій статті 122 КУпАП є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Стаття 122-2 КУпАП

Невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців (ст. 1222 КУпАП)
Особливістю цього правопорушення є те, що воно передбачає невиконання вимоги про зупинку транспортного засобу поліцейського. Важливо, щоб така вимога, здійснена за допомогою сигнального диску або руки, гучномовного пристрою, спеціального звукового сигналу чи інших технічних засобів, була своєчасною і зрозумілою для водія.

Стаття 124-1 КУпАП

Ненадання посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами транспортних засобів, що їм належать, поліцейським та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у встановлених законом невідкладних випадках - тягне за собою накладення штрафу в розмірі чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 124-1 КУпАП).
Такі випадки можуть стосуватись необхідності термінового прибуття на місце вчинення злочину чи іншої події, переслідування злочинців або доставляння правопорушників у орган поліції, надання невідкладної медичної допомоги окремим особам та інших екстремальних обставин.

Стаття 130 КУпАП

Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ст. 130 КУпАП).
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] цієї статті, - тягне  за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Дії, передбачені [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Керування річковими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років, або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими або маломірними суднами, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Під керуванням транспортними засобами або суднами слід розуміти виконання функцій водія під час руху транспортного засобу або виконання функцій інструктора-водія під час навчання практичному водінню транспортними засобами. При цьому не має значення, де і в якому місці особа керувала транспортним засобом. При вирішенні питання, чи керувала особа транспортним засобом у стані сп'яніння, необхідно мати на увазі, що під станом сп'яніння розуміється не тільки алкогольне, але також і наркотичне сп'яніння.
Факт алкогольного сп'яніння особи під час керування транспортним засобом або суднами фіксується у порядку, передбаченому спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015  № 1452/735, який затвердив Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп’яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Дія Інструкції не поширюється на проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертиз.
Огляд на стан сп’яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;
лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я. Протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП складають уповноважені на те працівники органів поліції, а розглядають справи і накладають адміністративні стягнення судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
Протокол про адміністративне правопорушення  (додаток 1 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;
2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання;
3) акт огляду на стан сп’яніння у разі проведення огляду на стан сп’яніння;
4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
При складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140  КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі  (додаток 2 до Інструкції) з відповідними замірами та схемою про:
1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху;
2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху;
3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття;
4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу;
5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху;
6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій;
7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП. Постанова у справі про такі адміністративні правопорушення виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123 , статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;
2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП ) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, визначених у статті 247 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП ) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу поліції (додаток 4 до Інструкції) на розгляд справи.
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Якщо при розгляді справи поліцейський прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, матеріали передаються прокурору або органу досудового розслідування.
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. В такому разі має бути винесена постанова про закриття справи відповідно до статей 247 та 22 КУпАП.
У випадку закінчення на дату розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення.
Поліцейський, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, залежно від установлених обставин зазначає у рішенні про наявність або відсутність вини конкретної особи у його вчиненні та за результатами розгляду справи по суті на підставі статті 247 КУпАП приймає рішення щодо закриття справи про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Поліцейський, який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом тридцяти календарних днів з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.
Потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, яких вони зазнали у зв’язку з явкою до поліцейського, у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283КУпАП.
По справі про адміністративне правопорушення поліцейським виноситься одна з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження (стаття 22 КУпАП), передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу (стаття 21 КУпАП) або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування (стаття 253 КУпАП), а також за наявності обставин, передбачених статтею 247КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі  (додаток 5 до Інструкції), складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
Постанова у справі про адміністративне правопорушення, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження, виконується поліцейським, який виніс таку постанову, шляхом оголошення постанови.
Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.











13PAGE 15


13PAGE 14115




Заголовок 29ђ Заголовок 315

Приложенные файлы

  • doc 9582780
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий