Практична ветеринарна гінекологія (Гришко та ін., 1999)

МІНІСТЕРСТВО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ЗООВЕТЕРИНАРНИЙ ІНСТИТУТ
ПРАКТИЧНА ВЕТЕРИНАРНА ГІНЕКОЛОГІЯ
учбовий посібник
для студентів факультету ветеринарної медицини,
слухачів факультету підвищення кваліфікації,
фахівців ветеринарної медицини
Харків 1999
УДК619:618.177
Склали: Д.С. Гришко, Д.М. Жидков, В.С. Гонтаренко,
М.М. Іванченко, О.А. Цупило, М.М. Бондаревський
Практична ветеринарна гінекологія (учбовий посібник для студентів факультету ветеринарної медицини, слухачів факультету підвищення кваліфікації, фахівців ветеринарної медицини) / Харківський зооветеринарний інститут.
Скл.: Д.С. Гришко, Д.М. Жидков, В.С. Гонтаренко, та ін. Харків, 1999. 92с.
Учбовий посібник з практичної ветеринарної гінекології містить сучасний матеріал з класифікації неплідності тварин, визначення економічних збитків від неплідності, класифікації гінекологічних захворювань, діагностики, профілактики і лікування гінекологічних захворювань у великих і дрібних тварин, проведення гінекологічної диспансеризації, аналізу її результатів. Подані оригінальні таблиці діагностики гінекологічних захворювань у корів і схеми їх лікування.
Затверджено і рекомендовано до друку Вченою радою факультету ветеринарної медицини ХЗВІ (протокол № 35 від 1 березня 1999 р.).
Рецензент: завідуючий кафедрою хірургії, доцент Л.І. Юрченко.

Практична ветеринарна гінекологія (учбовий посібник для студентів факультету ветеринарної медицини, слухачів факультету підвищення кваліфікації, фахівців ветеринарної медицини) / Скл.: Д.С. Гришко, Д.М. Жидков, В.С. Гонтаренко та ін. Харківський зооветеринарний інститут. – Харків, 1999. – 92с

ЗМІСТ
вступ
1. НЕПЛІДНІСТЬ І ЯЛОВІСТЬ ТВАРИН (М.М. іванченко) 8
визначення поняття «неплідність» та «яловість» 8
класифікація неплідності 8
Вщи неплідності 8
2. ДІАГНОСТИКА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ 14
методика гінекологічного дослідження (В.С. гонтаренко) 14
класифікація гінекологічних захворювань тварин
(Д.С. гришко, Д.М.Жидков) 16
ДІАГНОСТИКА ДИСФУНКЩЙ ЯЄЧНИКІВ 18
ДІАГНОСТИКА ДИСФУНКЩЙ МАТКИ 2 9
ДІАГНОСТИКА ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ САМКИ НЕЗАРАЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ 3 4
ДІАГНОСТИКА ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
САМКИ ЗАРАЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ 4 4
ДІАГНОСТИКА УСКЛАДНЕНЬ ДИСФУНКЩЙ ТА ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ САМКИ 4 7
ДІАГНОСТИКА НОВОУТВОРЕНЬ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ САМКИ 4 9
2.9. розлади статевого циклу 51
2.10. виявлення І аналіз причин непродуктивних осіменшь самок 5 5
3. ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ (Д.С. гришко) 57
ЛІКУВАННЯ ТВАРИН З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ РОЗЛАДАМИ ЯЄЧНИКІВ 5 7
ЛІКУВАННЯ ТВАРИН З ДИСФУНКЦІЯМИ МАТКИ 69
ЛІКУВАННЯ САМОК, ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ПРОЦЕСИ
СТАТЕВИХ ОРГАНІВ НЕЗАРАЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ 7 З
3.4. ЛІКУВАННЯ САМОК З ЗАПАЛЬНИМИ ПРОЦЕСАМИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
ЗАРАЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ 83
3.5. ЛІКУВАННЯ САМОК З УСКЛАДНЕННЯМИ ДИСФУНКЦІЙ ТА ЗАПАЛЬНИХ
ПРОЦЕСІВ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ 85
3.6. ЛІКУВАННЯ САМОК З НОВОУТВОРЕННЯМИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ 86
3.7. система застосування біологічно активних речовин для
ПРОФІЛАКТИКИ АКУШЕРСЬКО-ПНЕКОЛОПЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
У КОРІВ І ПОКРАЩЕННЯ ЖИТГЕЗДАТНОСП НОВОНАРОДЖЕНИХ ТЕЛЯТ
(Д. С. гришко, Д. М. Жидков) 8 6
3.8. методи підвищення заплідненості корів при багаторазових непгодуктивнихосіменщнях
(Д.С. гришко, М.М. бондаревський) 87
3.9. ЛІКУВАННЯ СУК З РОЗЛАДАМИ СТАТЕВОГО ЦИКЛУ 90
4. ПРОВЕДЕННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ
КОРІВ (В.С. гонтаренко, Д.С. гришко) 91
4.1. аналіз результатів гінекологічної диспансеризації 9 2
5. ПІДРАХУНОК ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ ВІД НЕПЛІДНОСТІ САМОК (О.А. цупило)
94

ВСТУП
Проблеми неплідності тварин були складними завжди, а в наш час, у зв'язку з щорічним зменшенням поголів'я худоби, утримуваного у колективному секторі, ще дужче загострилися. Актуальними зараз є також питання розладу статевої функції у дрібних тварин. Серед причин, які призводять до неплідності тварин, велику роль відіграють гінекологічні захворювання, оволодіння діагностикою і лікуванням яких можна віднести до справжнього мистецтва лікаря ветеринарної медицини.
В той же час, на клінічних заняттях з ветеринарної гінекології не завжди вдається забезпечити студентів достатньою кількістю клінічного матеріалу, а вітчизняного підручника з гінекології поки що немає. Практичним лікарям ветеринарної медицини сьогодні ніде почерпнути нові систематизовані знання, хоча за останнє десятиріччя ветеринарна акушерська наука зробила значні кроки у вивченні етиопатогенезу акушерсько-гінекологічних захворювань, на підставі яких розроблені і апробовані ефективні методи діагностики, профілактики і лікування хворих тварин. На українському ринку лікарських препаратів появляються нові препарати. Ось чому автори, базуючись на власному досвіді та сучасних даних літератури, старались системно підійти до висвітлення питань діагностики і лікування тварин, організації і проведення гінекологічної диспансеризації, деталізувати аналіз її результатів.
Критичні зауваження і пропозиції на учбовий посібник просимо надсилати на адресу кафедри акушерства і гінекології Харківського зооветеринарного інституту: 312050 Харківська область, Дергачівський район, п/в Мала Данилівка, ХЗВІ (телефон кафедри 57-4-86).
/. НЕПЛІДНІСТЬ І ЯЛОВІСТЬ ТВАРИН
1.1. Визначення поняття «неплідність» та «яловість» Неплідність тварин, порушення відтворення нащадків, зумовлене
ненормальними умовами існування самок і самців. Неплідність складне біологічне явище, яке виникає в результаті впливу на організм несприятливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Практика тваринництва показує, що неплідною слід вважати самку, яка через місяць після пологів була осіменена, але не запліднилася. Неплідними вважають також молодих самок, які не запліднилися через місяць після досягнення ними фізіологічної зрілості (у телиць при досягненні віку 18 місяців, у кобил 3 року, у ярок 12 місяців, у свиней 8-9 місяців).
Яловість, економічне поняття, яке означає недоотримання приплоду в маточній групі стада за минулий рік. Незважаючи на те, що терміни «неплідність» та «яловість» застосовуються в тваринництві давно, але до теперішнього часу немає єдиною думки про те, який процес та явище вкладають в ці поняття. Маючи на увазі, що слова «неплідність» та «яловість» міцно закріпилися в лексиконі тваринників, багато вчених намагалися дати чітке визначення цим поняттям. Серед них заслуговують уваги праці І.А. Бочарова, В.М. Воскобойникова, В.А. Акатова, В.П. Гончарова, М.І. Полянцева та А.П. Студенцова, яка є найбільш повною, і досі застосовується практичними ветеринарними спеціалістами (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Характеристика неплідності та яловості
Неплідність
Яловість

1. Поняття «неплідність» розповсюджується як на самку, так І на самця
1. Поняття «яловість» розповсюджується тільки на самку.

2. Неплідність порушення відтворювання нащадків, яке викликане неправильним розвитком, умовами Існування та господарським використанням самок І самців.
2. Яловість кількість самок (у відсотках) стада, які не дали приплоду на протязі господарсько-звітної о періоду (господарського року).

3. Неплідна самка та, яка не запліднилася на протязі одного місяця після пологів, а молода самка через ЗО днів після досягнення фізіологічної зрілості. Неплідний самець нездатний до розмноження. Молодий самець той, який не досяг статевої зрілості.
3. Ялова самка та, яка належить до маточного стада, але не дала приплоду на протязі календарного року.

4. Неплідність явище біологічне; воно може І повинно враховуватися тільки на кожний поточній день господарського року шляхом дослідження кожної тварини.
4. Яловість поняття економічне, обумовлене недоотриманням запланованої (мінімальної або більше) кількості приплоду від маточного стада. Можна враховувати за будь який проміжок часу, але зважаючи на статистичну звітність, визначають тільки по закінченні господарського року за записами та Інвентаризацією.

5 Ліквідація неплідності (малопліддя) самок отримання від кожної самки приплоду (максимум приплоду) в термін, необхідний для вагітності І післяпологового періоду. Ліквідація неплідності самця отримання від нього якісної сперми в установлені терміни.
5. Ліквідація яловості отримання від самок маточного поголів'я приплоду на протязі господарського року

6. Вагітна самка не може бути неплідною.
6. Ваптна самка може бути яловою, якщо вщ неї не отримано приплоду в період з 1 січня до 21 березня поточного року, І вона завагітніла після 21 березня.

7. Неплідність наносить економічні збитки, які обумовлені щоденним недоотриманням сперми вщ самців, молока І телят від самок, а в подальшому і вибраковкою самок І самців.
7 Збитки від яловості визначаються тільки вартістю недоотриманих запланованих телят (приплоду).

Економічна ефективність відтворення стада за той чи Інший період визначається тільки з урахуванням днів неплідності.


1.2. Класифікація неплідності
Для визначення причин неплідності ветеринарні акушери М.Ф. Мишкін, П.А. Волосков, І.А. Бочаров, А.П. Студенцов та ін. розробили більше 10 класифікацій неплідності. Найбільш повною визнана класифікація, запропонована професором А.П. Студенцовим (табл. 1.2), хоча і вона, на думку її автора, не може врахувати всіх факторів, які викликають неплідність.

Таблиця 1.2 Класифікація неплідностза А.П. Спуденцовим
Неплідніспь Самок Самців
Природжена Інфантилізм природжений. Інфантилізм природжений.
Фримартінізм. Крипторхізм.
Гермафродитизм.
СІтреча Атрофічні процеси в статевих органах.
Симппомат чна Хвороби статевих та інших органів.
Аліменпирна
В результаті виснаження. Як наслідок ожиріння. Із-за якісної недостатності раціону. Інфантилізм в результаті недогодівлі зростаючих тварин.
Експлуатіційна Експлуатаційне виснаження.
Кліматічна
Як наслідок недостачі чи надлишку інсоляції, несприятливого клімату та інших негараздів в утриманні самок та плідників.
ШІІучна
1. Штучно надбана.
Неправильне та несвоєчасне Неправильне отримання, зберігання,
природне чи штучне осіменіння. транспортування сперми.
2. Штучно направлена. Ізольоване утримання зростаючих самок та самців з часу їх статевої
зрілості до фізіологічної зрілості.
Кастрація оперативним чи Кастрація оперативним чи
безкровним методами, перев'язка безкровним методами, вазектомія та
яйцепроводів та інші стерилізуючи
операції.
Планових пропуск статевих циклів
без осіменіння для подовження
періоду лактації і т.д.
Інші стерилізуючи операції.


1.3. Види неплідності
Природжена неплідність наслідок аномалій статевого апарату тварин, які виникають в період його ембріонального чи фетального розвитку в результаті неповноцінності сперміїв, яйцеклітин і зиготи. Воно проявляється інфантилізмом, дійсним та удаваним гермафродитизмом (фримартинізмом) і аномаліями розвитку вульви, піхви, шийки матки та біологічною невідповідністю гамет.

Гермафродитизм (від грец. Hermaphroditos син Гермеса і Афродити, двостатева істота).
Під гермафродитизмом (андрогенія, інтерсексуалізм, двостатевість) розуміють наявність у одного і того самого організму ознак двох статей. Ця аномалія може охоплювати статеві залози, зовнішні та внутрішні статеві органи, а також вторинні статеві ознаки. Але можерозповсюджуватися тільки на частину з них. У найнижчих класів тварин гермафродитизм фізіологічне явище (п'явки, дощові черви). Гермафродити виконують одночасно роль самця і самки, або періодично один період роль самця, інший роль самки. У сільськогосподарських тварин майже не зустрічається.
Удаваний гермафродитизм фримартинізм пов'язаний з гормональними порушеннями, які проявляються в другу половину вагітності, тобто з того часу, коли починають функціонувати залози внутрішньої секреції.
Фримартинізм зустрічається переважно у телиць і насамперед у тих, які народилися в числі різностатевих двієнь. Причини фримарти-нізму в тому, що при двійнях у великої рогатої худоби буває спільний хоріон з обмеженими ділянками для розгалуження судин для одного та іншого плоду. Однак, судини різних плодів дають анастомози між собою, що зумовлює кровозмішення. Гормони самця разом з кров'ю потрапляють в організм телички і негативно впливають на формування статевих органів жіночої істоти. Гормони самки на організм самця шкідливого впливу не здійснюють.
У кіз, свиней та інших тварин ця аномалія зустрічається досить рідко.
Інфантилізм (походить від лат. Infantis дитячий) патологія розвитку, яка проявляється в затримці розвитку організму взагалі, а статевого апарату і його функції зокрема.
Інфантилізм буває внаслідок гормональної недостатності (головним чином гіпофізу, щитовидної залози і наднирок) і внаслідок неповноцінності та недостатності годівлі матері і плода в період його розвитку. Останній вид інфантилізму має назву аліментарний).
Аномалії статевого апарату нерідко зустрічаються у вигляді природжених дефектів, частина з яких може зумовити неплідність. Зустрічаються телиці, у яких відсутня вульва, а піхва зі значним звуженням або повним зрощенням її каналу. Може бути відсутня шийка матки або її канал. У кобил відзначали випадки надмірної гіпертрофії сечового клапана, який перешкоджав природному осіменінню. Бувають аномалії матки, зокрема, у корів і свиней реєстрували однорогу матку, у свині відзначений випадок наявності чотирирогої матки і чотирьох яєчників. В усіх рогах розвивалися плоди і в усіх яєчниках були жовті тіла (П.Є. Ладан).
Інші види природженої неплідності. Природжена неплідність буває не тільки на тлі аномалій статевого апарату, але і з причин біологічної неповноцінності статевих клітин. Одним з проявів неплідності, яке базується на біологічній неповноцінності статевих клітин, слід вважати неплідність на фоні близькородинного розведення. Занадто близькі особини за родинністю не можуть забезпечити життєвості нащадкам, внаслідок чого запліднення відбувається, але вагітність дуже швидко переривається.
Протилежним буває неплідність, яка грунтується на невідповідності статевих продуктів у різних видів тварин, що відбувається при гібридизації. Але не всі гібриди бувають неплідними. Гібриди-самки від яка і корови плодючі, а самці неплідні; мули і лошаки неплідні.
Природжена неплідність (крім аліментарного інфантилізму) незначна й не завдає великої шкоди та збитків тваринникам. Для його запобігання не допускають близькородинного схрещування, а для інфантильних тварин застосовують методи стимуляції статевої функції.
Стареча неплідність, клімактерій Climax (від лат. Climacter віковий, переломний період) поступове згасання статевої функції, пов'язане з віком. В цей час настає стареча атрофія статевих органів. З боку яєчників відзначають втрату функції утворення нових примордіальних фолікулів (аплазія), а існуючі в яєчниках фолікули не ростуть. Вони атрофуються або заміняються сполучною тканиною. Настає атрофія і склероз матки.
Статеві цикли у тварин поступово згасають. Матка стає дряблою, звисає в черевну порожнину, підтягуючи за собою і краніальну частину піхви. В подальшому відбувається розростання сполучної тканини, матка стає твердою або кам'янистою (інкальцинація матки). Яєчники тверді, рівні або бугристі, але без зростаючих фолікулів та жовтих тіл.
У кобил стареча неплідність настає у 17-27 років, у корів у 15-20, у овець і кіз у 6-8, у свиней у 7, у собак 10-11, у кішок у 8-10, у кролиці у 4-5 років. При несприятливих умовах годівлі, утримання та експлуатації с.-г. тварин стареча неплідність у них настає раніше.
Аліментарна неплідність пов'язана з недостатньою або надмірною годівлею: недостатністю провітамінів, вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів, перекормом концентратами, неповноцінною годівлею вагітних та молодих зростаючих тварин.
Зустрічається три види неплідності: а) внаслідок виснаження; б) внаслідок ожиріння; в) внаслідок якісної недостатності кормів.
У всіх випадках в організмі тварин відбуваються значні загальні порушення, в тому числі і порушення статевої функції. Зокрема, може настати жирова дегенерація яєчників, їх атрофія, гіпоплазія або анаплазія, затримка жовтих тіл, кістозне переродження яєчників і т.д.
Всі патологічні процеси є вторинними симптомами основного захворювання аліментарних дистрофій і дегенерацій, як і сама аліментарна неплідність.
Неплідність на фоні виснаження. Корми основне джерело енергії організму. При повноцінній годівлі тварин всі життєві функції у них протікають інтенсивно, правильно. Тварини активно реагують на навколишнє середовище і на всі зміни, які протікають в їх організмі. Навпаки, при однорідній, недостатній за кількістю годівлі, яка веде до виснаження, порушується нормальне протікання життєвих процесів взагалі і статевих зокрема.
Неплідність внаслідок ожиріння. У результаті надлишкової годівлі тварин і недостатності моціону поживні речовини перетворюються у жир, який депонується в усіх тканинах і органах, в тому числі і у статевих. Інша частина поживних речовин, які не використались на утворення молока та на кінетичну енергію, не доходить до кінцевих продуктів обміну, і циркулює в крові у вигляді кетонових тіл. Кетози та інші види інтоксикації зумовлюють дегенеративні процеси не тільки в печінці, нирках, серці, нервовій системі, але і в яєчниках. Яєчники перероджуються, зменшуються в розмірах та не містять фолікулів. Статева функція відсутня.
Неплідність від якісної нестачі кормів. Для повноцінної функції організму необхідні не тільки поживні речовини (білки, жири, вуглеводи), але і такі, як вітаміни (
·,
·,
·,
· та ін.) і мінеральні речовини (кальцій, фосфор, сірка, залізо, калій, натрій, йод, мідь, кобальт та ін.). Відсутність або недостатня кількість в організмі повноцінних вітамінів, білків, мінеральних солей призводять до абортів і неплідності.
Кліматична неплідність виникає внаслідок пригнічення органів розмноження під впливом різких змін кліматичних умов при транспортуванні тварин чи ненормальному мікрокліматі в приміщеннях.
Експлуатаційна неплідність може виникати при посиленому та одноманітному використанні тварин (велике фізичне навантаження, посилений тренінг, висока молочна продуктивність та ін.).
Штучна неплідність може бути штучно-направленою та штучно-придбаною. Перша (кастрація, перев'язка яйцепроводів, пропуски осіменіння) свідомо створюється людиною головним чином в економічних цілях; друга наслідок недбалої організації осіменіння тварин з нормальним плином статевого циклу.
Симптоматична неплідність можлива як наслідок неінфек-ційних, інфекційних та інвазійних захворювань статевої системи. Багато захворювань самок, проявляються значними змінами з боку організму, що супроводжуються розладами відтворювальної функції (плодючості) тварин. До таких захворювань відносяться: сильне ураження гельмінтами, хронічні виснажуючі інфекційні та незаразні захворювання і захворювання статевих органів, при яких неплідність є симптомом (ознакою).
Основною причиною цього виду неплідності слід вважати гінекологічні захворювання. До їх числа відносяться: запалення матки, запалення шийки матки, запалення піхви, захворювання яєчників і фалопієвих труб. Вказані захворювання, крім неплідності, завдають великих збитків і тим, що хворі тварини значно знижують свою продуктивність і вгодованість. Гінекологічні захворювання нерідко є причиною виникнення тяжко протікаючих маститів. Крім того, необхідні значні витрати на лікування. Неплідність при цих захворюваннях настає в результаті:
а) загибелі сперміїв в жіночих статевих шляхах, внаслідок згубної дії на них продуктів запалення (несприятливе зовнішнє середовище);
б) відсутність можливості зустрічі статевих клітин самця і самки, як наслідок непрохідності будь-якої частини статевого апарату;
в) загибель яйцевої клітини або зиготи в результаті несприятливих для них умов зовнішнього середовища;
г) порушення динаміки статевих циклів (відсутність статевої охоти, тічки і овуляції).
2. ДІАГНОСТИКА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
2.1, Методика гінекологічного дослідження
Гінекологічні хвороби є безпосередньою причиною неплідності, оскільки несприятливі умови існування призводять до виникнення тієї чи іншої патології репродуктивних органів, або створюють сприятливий фон для дії патогенних факторів.
До гінекологічних хвороб відносяться хвороби яєчників, яйцепроводів, матки, піхви і вульви.
Діагностика хвороб статевих органів здійснюється шляхом ретельного клініко-гінекологічного дослідження тварин з врахуванням даних анамнезу. У необхідних випадках проводять спеціальні лабораторні дослідження.
При зборі анамнестичних даних виясняють вік тварини, умови годівлі і утримання у сухостійний період і після пологів, дату пологів (чи аборту), характер їх перебігу, надавалась тварині чи ні акушерська допомога, була чи ні затримка посліду, де і в яких умовах проходили пологи, санітарний стан пологового відділення, коли і які появилися перші ознаки захворювання, чи лікували тварину і яке було призначене лікування, характер прояву статевої циклічності, кількість і дата останнього осіменіння.
Після збору анамнезу проводять загальне клінічне та спеціальне гінекологічне дослідження. При цьому враховують вгодованість і загальний стан тварини, стан волосяного покриву і шкіри, вимірюють температуру тіла, частоту пульсу і дихання, кількість скорочень рубця. При наявності показань більш детально досліджують стан серцево-судинної системи, органів дихання і травлення.
Потім приступають до гінекологічного дослідження, яке складається з огляду зовнішніх статевих органів і внутрішнього вагінального і ректального досліджень.
При зовнішньому огляді визначають загальну конфігурацію крупу, стан зв'язок, вульви, кореня хвоста і промежини, звертають увагу на наявність і характер виділень з вульви ексудату або кірочок на корені хвоста і в ділянці сідничних бугрів.
Внутрішнє дослідження проводиться у разових поліетиленових або гумових гінекологічних рукавичках. Спочатку пальцями лівої або правої руки розкривають вульву і оглядають слизову оболонку переддвір'я піхви. При цьому визначають її колір, звертають увагу на наявність слизу або ексудату, крововиливів, ерозій, вузликового або пухирцеподібного висипу. Після цього з допомогою стерильного піхвового дзеркала (обробленого на незакурюваному полум'ї спиртівки), зволоженого стерильним фізіологічним розчином або вазеліном, проводять вагінальне дослідження. Зовнішні статеві органи обмивають теплою водою, протирають ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну 1:5000 або калію перманганату 1:2000. При введенні дзеркала звертають увагу на реакцію і поведінку тварини, потім ретельно оглядають і визначають стан слизової оболонки піхви, зовнішнього війстя шийки матки, цервікального каналу, реєструють наявність і характер виділень з нього.
У здорової корови слизова оболонка переддвер'я і піхви рожевого або світлорожевого кольору, блискуча, волога, покрита прозорим, рідким та блискучим слизом. Зовнішнє війстя шийки матки має форму соска або розетки, канал шийки матки звичайно закритий (крім стадії збудження статевого циклу, коли з цервікального каналу рясно виділяється прозорий слиз). При розвитку запального процесу піхвова частина шийки матки збільшена, набрякла, червоного кольору, складки її потовщені, цервікальний канал напіввідкритий і з нього виділяється ексудат. Вважається, що канал шийки матки напіввідкритий, якщо в нього вільно входить піпетка для осіменіння.
Після вагінального проводять ректальне дослідження, визначаючи при цьому розташування, розмір, консистенцію, тонус шийки, тіла і рогів матки, а також стан яйцепроводів і яєчників.
У нормі статеві органи корів розміщуються у тазовій порожнині або іноді роги матки звисають за лобкове зрощення у черевну порожнину, рухливі, безболісні. Шийка матки прощупується у вигляді щільного валка циліндричної форми діаметром 3-4 см, роги матки симетричні, пружно-еластичної консистенції, при погладжуванні добре скорочуються, набувають напівкулястої форми і повністю захоплюються рукою. Яєчники мають овальну або круглясту форму, пружно-еластичну консистенщю; розмір їх залежить від віку і фізіологічного стану тварини. Як правило у них виявляються фолікули у вигляді різної величини (1-1,5 см) міхурців або жовті тіла різного розміру і консистенції. Частіше жовте тіло має щільнішу консистенцію, ніж інші тканини яєчника. Іноді яєчники мають гладку поверхню. Яйцепроводи не прощупуються.
2.2. Класифікація гінекологічних захворювань тварин
Патологічні процеси, які розвиваються у геніталіях і викликають неплідність, можна розділити на 5 груп:
1. Функціональні розлади (дисфункції):
1.1. Дисфункції яєчників:
Гіпофункція яєчників;
Гіпоплазія яєчників;
Фолікулярна кіста;
Лютеїнова кіста;

Полікістозні яєчники;
Персистентне жовте тіло;
Гіпофункція жовтого тіла;

Затримка овуляції;
Ановуляторний статевий цикл;
1.1.10. «Тиха охота» або ареактивно-алібідний статевий цикл.
1.2. Дисфункції матки:
Гіпотонія і атонія матки;
Гіпотонія яйцепроводів;
Постлібідна метрорагія;
Хронічна субінволюція матки;
Кістозна гіперплазія маткових залоз.
2. Запальні процеси:
2.1. Незаразного походження:
Вульвіт і вульво-вагініт;
Вестибуло-вагініт;
Гартнерит;
Бартолініт;
Цервіцит;
Метрити:

Хронічний катаральний ендометрит;
Хронічний катарально-гнійний ендометрит;
Прихований або субклінічний ендометрит;
Міометрит;
Периметрит;
Параметрит;
Піометра;
Гідрометра;
Міксометра;

Сальпінгіт;
Оофорит;
Периофорит.
2.2. Заразного походження:
Трихомоноз;
Кампілобактеріоз;
Інфекційний фолікулярний вестибуло-вагініт;
Пухирцевий висип.
3. Ускладнення дисфункції та запальних процесів:
Атрофія матки;
Атрофія яєчників;
Склероз ячників;
Індурація шийки матки, зарощення її каналу;
Часткова або повна непрохідність яйцепроводів.
4. Новоутворення статевих органів:
4.1. Новоутворення зовнішніх статевих органів і піхви:
Фіброма, лейоміома, ліпома;
Саркома, карцинома;
Вірусна саркома;

Новоутворення шийки матки;
Новоутворення матки:

Фіброма, фіброміома, лейоміома, міксома;
Саркома, фібросаркома, карцинома;
4.4. Новоутворення яєчників:
4.4.1. Аденома, аденокарцинома, тератокарцинома, саркома, гра-нульозноклітинна пухлина.
5. Вроджені аномалії:
Гіпоплазія яєчників і матки;
Однорога матка;
Відсутність одного яєчника;
Подвійна шийка матки.
2.3. Діагностика дисфункції яєчників
Гіпофункція (гіпотрофія) яєчників це захворювання, яке є виявленням пристосування організму до новостворених умов існування, проявляється зменшенням об'єму яєчників з ослабленням їх гормональної та генеративної функції і супроводжується неповноцінними статевими циклами або анафродизією.
Основною причиною гіпофункції яєчників є пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-оваріально-маткової системи. При цьому ріст примордіальних фолікулів не припиняється, але вторинні фолікули майже не розвиваються, а утворившись, зразу піддаються атрезії у зв'язку з дистрофічними процесами, що проходять у яєчниках і слизовій оболонці матки. Внутрішня тека таких фолікулів виражена слабо і в міру їх росту у ній розвиваються процеси атрофії, а гранульоза піддається дистрофії і редукції. Колагенізація тканин гонад і ослаблення окисно-відновних реакцій в ендометрії супроводжуються низькою скоротливою здатністю матки. Внаслідок цього статева активність порушується або зовсім припиняється, в статевих органах створюються несприятливі умови для транспорту сперміїв, імплантації зиготи і розвитку зародка. У корів з високою молочною продуктивністю може розвиватися «лактаційна гіпофункція» внаслідок гіперпролактинемії, при якій секреція і активність ФСГ знижуються, а яєчники знаходяться в афункціональному стані.
Найчастіше виникає у зимово-стійловий період при недостатній і неповноцінній годівлі (особливо за рівнем каротину), поганих умовах утримання (відсутність моціону, контакту з самцем, утримання у темних приміщеннях).
При встановленні діагнозу враховують дані анамнезу, записів у журналі штучного осіменіння корів і телиць, загального клінічного і гінекологічного дослідження (вагінальне і ректальне дослідження) табл.2.1.
Діагноспика функціональних розладів яєчників у корів
(при ректальному доспдженні)

МорфофункшональнІ показники статевігх
органів
Гіпофункція яєчників



1-го ступеня
2-го ступеня
3-го ступеня

Величина яєчників
Від лісового горіха до невеликої сливи
Як лісовий горіх
Від горошини до лісового горіха

Симетричність яєчників
Функціональна асиметрія
Майже однакові
Симетричні

Форма яєчників
Приплюснуто-овальні
Округлі
Округлі, пластинкоподібш

Характер поверхні
ЯЄЧНИКІВ
Гпаденька
Гладенька
Гладенька

Консистенція яєчників
Ущільнена
Пружно-еластична
Щільна

Місцева температура
Не виражена
Не виражена
Не виражена

Болючість
Немає
Немає
Немає

Наявність спайок
Немає
Немає
Немає

Величина матки
У нормі
Дещо зменшена
Зменшена у 1,5 рази

Локалізація чатки
У тазовій порожнині
У тазовій порожнині
У тазовій порожнині

Стан поверхні матки
Гладенька, збирається у повздовжні складки
Гладенька
Гладенька

Консистенція матки
Пружна
Пухкувата
Дрябла

Моторика матки
ГІПОТОНІЯ
ГІПОТОНІЯ
Гіпо- І атонія

Чуттовість матки
Дещо зменшена
Дещо зменшена
Різко зменшена

Виділення з статевих органів
Немає
Немає
Немає

Характер статевої
ЦИКЛІЧНОСТІ
ПІС1ЯПОЛОГОВИЙ
анеструс
Аритмічні І ановуляторні цикли
Анафродизія

Клінічна характеристика

Непродуктивні осіменшня


Ендокринологічна характеристика
Гшоестрогенемія ппопрогестеронемія
Гіпоестрогенемія ппопрогестеронемія
Гіпоестрогенемія ппопрогестеронемія


Таблиця 2 1

Кіста яєчників
Персистентне жовте тіло
Гіпофункція жовтого тіла
Затримка овуляції

Фолікулярна
Лютешова
Потікістоз







Від· 2 5 см до 10-15 см
Як слива І більше
Від псового горіха до сливи І бітьше
Більші 2x1 5x1 5см
Нормальна
Від 2x1 5x1 5 см І більше

Асиметрія
Асиметрія
Асиметрія
Асиметрія
Асиметрія
Асиметрія

Кругла, куте-
подібна
Кулеподібна
Видовжена або як виноградна грона
Неправильно овальна або куле-подша
Неправильний овал Іноді з горбин-ками
Овальна

Гчаденька
Гчаденька, шкоти неоднорідна
Неоднорідна, шершава з пухирцями
Ж
· увипяді грибка, або напів-круглі
Ж
· на 6 7 день циклу ~d=5-8 мм
Пальпується фолікул через 24 48 год після охоти

Туго-флюктуюча
Досить щільна
Хрящоподібна
Пружна або тістувата
Пружно-еіа стична
Пружно-еластична

Не виражена
Не виражена
Не виражена
Не виражена
Не виражена
Не виражена

Небоїючі
Неболючі
Інкоти болючі
Немає
Немає
Немає

Немає
Немає
Немає
Немає
Немає
Немає

Дещо збпьшена
Дещо збільшена
Збільшена
Збільшена
У нормі
У нормі

Опускається в черевну порожнину
Опускається в черевну порожнину
У тазовій порожнині
Може звисати в черевну порожнину
У тазовій порожнині
У тазовій порожнині

Гладенька
Гладенька
Інкоти горбкувата
Гладенька
Паденька
Гладенька

Дрябта
Дрябла
Щільна з потовщеними стінками
Дрябла
Слабко-пружна
Ригідна

Атонія
Атонія
ГІПОТОНІЯ
ГІПОТОНІЯ
ГІПОТОНІЯ
Добра

Зменшена
Зменшена
Підвищена
Зменшена
Зменшена
Чутлива

Немає
Лохії або катаральний ексудат
Можуть бути кров янисті
Можуть 6
·
·
· лохпабо катар
ексудат

Естральний слиз з кров ю

Німфоманія а потім анафродизія
Анафро-дизія
Аритмічні
Анафродизія
Аритмічні стат цикли
Затримка овуташі або ановуляторний цикл

Вірилізм

Маску тшізащя

Аритмічні стат цикли
Постлібідна метрорапя

Збільшення ФСГ естрогенів, зменшення ЛГ
Гшерпрогес-теронемія
Зменшення ФСГ Е2 збільшення ЛГ І тестостерону
Гшерпро-гестероне-мія
Зменшення ЛГ ПРЛ, П, збільшення Е2
Зменшення піку ЛГ


У розвитку гіпофункції яєчників умовно можна виділити три ступені:
1. Затримка початку яєчникової активності або післяпологовий анеструс може тривати протягом перших 30-45 днів після пологів.
При ректальному дослідженні корови у цей час знаходять обидва яєчники розміром менше 2,0x1,5x1,5 см (від лісового горіха до невеликої сливи), приплюснуто-овальної форми, вони мають гладеньку поверхню без фолікулів і жовтих тіл і ущільнену консистенцію.
Функція яєчників кобил має сезонний характер з активізацією її у останні весняні та перші літні місяці і депресією в осінньо-зимовий період. Це супроводжується зміною величини яєчників: весною і влітку 5,4x3,3x3,3 см, а восени та взимку 4,2x2,4x2,6 см. Розміри і форма яєчників генетичне обумовлені, залежать від наявності специфічних структур фолікулів і жовтих тіл, що змінюються залежно від дня статевого циклу. У кобил гіпофункція яєчників характеризується зменшенням розміру гонад до 4,3x2,5x2,6 см, що призводить до пригнічення у них стероїдогенезу (зниження показників прогестерону на 80 % і естрадіолу на 38 % при низькому прогестероново-естрадіоловому співвідношенні порівняно із показниками у стадію зрівноваження статевого циклу). Яєчники мають бобоподібну форму, щільну консистенцію без розм'якшень та горбкувату поверхню без контуруючих фолікулів і жовтих тіл. Такі тварини знаходяться у стані анафродизії (Д.В. Подвалюк).
2. Неповноцінні (ановуляторні і аритмічні статеві цикли) тривають від кількох тижнів до 2-3 місяців. У цей період цикли нормальної тривалості чергуються з подовженими і скороченими. Обидва яєчники пружно-еластичної консистенції, майже одинакові за величиною (як лісовий горіх). Функціональна асиметрія яєчників на 4-5-й дні після закінчення статевої охоти не виражена, а жовте тіло ні в одному з яєчників не пальпується, що свідчить про відсутність овуляції.
3. Афункціональний стан яєчників характеризується анафро-дизією, яка може реєструватися протягом кількох місяців. Яєчники величиною з горошину або лісовий горіх, гладенькі, щільної консистенції. Роги матки зменшені у 1,5 рази, слабо скорочуються (атрофія і гіпотонія матки). Слизова оболонка переддвер'я піхви бліда і сухувата, не має блиску результат низької концентрації естрогенів і прогестерону в організмі самки.
Для визначення функціональної активності яєчників існує глікогеновий тест, запропонований Маком. З слизу переддвер'я піхви роблять мазок-відпечаток, висушують на повітрі і переносять на 2-3 хв. до чашки Петрі з розчином Люголя. Висушують і підраховують 100 клітин, відзначаючи клітини, протоплазма яких забарвлена у коричневий, темно-коричневий або світло-жовтий колір (вони містять глікоген) і незабарвлені клітини. Ядра клітин не мають забарвлення. Вичисляють процентне відношення забарвлених клітин до загальної кількості клітин, що й характеризує глікогеновий індекс. У фолікулярну стадію статевого циклу, тобто на 17-21, 1 і 2 дні статевого циклу глікогеновий індекс дорівнює 75-80%, а в лютеїнову стадію, з 4-5-го по 13-15-й дні 35-50%. Зниження глікогенового індексу свідчить про низьку гормональну активність яєчників.
Гіпоплазія яєчників недорозвиненість і афункціональний стан статевих залоз, зв'язаний з порушеннями у ході онтогенезу. Найчастіше буває у телиць і свинок. Одночасно залишаються недорозвиненими й інші статеві органи: матка, яйцепроводи і піхва.
Причинами цієї патології є вирощування телиць з нежиттєздатних телят-гіпотрофіків, матері яких протягом вагітності мали дефіцитну і неповноцінну годівлю, які перехворіли після народження диспепсією або іншими хворобами і мали погані умови утримання і годівлі у перші 6 місяців після народження. По досягненню цими тваринами віку фізіологічної зрілості статеві цикли не проявляються, матка при ректальному дослідженні промацується у вигляді невеликого тоненького сполучнотканного тяжа, а яєчники не більше горошини.
Персистентне жовте тіло це жовте тіло, яке не розсмокталося протягом ЗО днів після пологів або попереднього статевого циклу, котрий був ановуляторним (лютеїнізація фолікула) або не завершився вагітністю.
Основною причиною затримки жовтого тіла є патологічний стан слизової оболонки матки (запальні та дистрофічні процеси, подразнення ендометрію мікробами й токсинами, чужорідні тіла у матці), яка у таких умовах не може синтезувати достатньої кількості простагландину Ф-2-альфа, необхідного для лютеолізу. Концентрація прогестерону у крові таких тварин домінує над концентрацією естрогенів і створює перешкоди для росту фолікулів, тому, що зменшується секреція ФСГ. Це призводить до анафродизії.
Персистентні жовті тіла діагностують шляхом аналізу анамнестичних і реєстраційних даних у спеціальних журналах. З'ясовують, чи було осіменіння тварини після пологів і якщо було, то коли. Відсутність даних про настання статевої охоти і осіменіння при наявності у яєчнику жовтого тіла, яке знаходять шляхом ректальної пальпації (табл. 2.1.) є підставою для постановки попереднього діагнозу. Персистентне жовте тіло має пружну або тістувату консистенцію і контурує на поверхні яєчника у вигляді грибка або напівкулі. Інколи яєчник може мати форму неправильного овалу, а при центральному розміщенні - кулеподібну, з конічним випинанням на одному з полюсів. Паралельно звертають увагу на слабку скоротливу діяльність матки, яка може бути атонічною, дряблою і звисати у черевну порожнину. У молодих корів симптоми гіпотонії-атонії матки реєструються рідше. Потрібно записати в якому яєчнику знаходиться жовте тіло і для підтвердження діагнозу провести ще одне ректальне дослідження яєчників через 3-4 тижні. Якщо й при повторному дослідженні у тому ж яєчнику і на тому ж місці знайдемо жовте тіло, то це персистентне жовте тіло.
М.І. Полянцев для диференціації жовтих тіл рекомендує проводити пальпацію яєчників з інтервалом 3-4 дні протягом 2 тижнів. Якщо за цей час стадія збудження статевого циклу відсутня а жовте тіло не регресувало, то має місце персистенція.
Потрібно акцентувати увагу, що помилка у встановленні діагнозу при наступному лікуванні може призводити до аборту.
У кобил, за даними Д.В.Подвалюка, при затримці жовтого тіла у яєчнику матка слаборигідна, знаходиться на дні тазової порожнини. Яєчники бобоподібні, щільної консистенції, з горбкуватою поверхнею але без контуруючих жовтих тіл і фолікулів. Для спрощення оцінки розмірів яєчників кобил автор пропонує користуватися інтегральним показником (Ш), який визначається шляхом додавання величини довжини, ширини і товщини яєчників. Зазначені три проміри пов'язані між собою. Ш кобил у стані анафродизії становить від 8 до 18 см, (Ш від 8 до 10,5 см характерний для гіпофункції яєчників, а від 14 до 18 см для персистентного жовтого тіла). Для цієї патології у кобил крім описаного збільшення розміру яєчника і анафродизії, характерними є значне зростання концентрації прогестерону І прогесте-роново-естрадіолового співвідношення.
Кісти яєчників це порожнинні утворення тканин яєчників, що походять з одного або двох неовульованих фолікулів (фолікулярна кіста), багатьох дрібних недорозвинених фолікулів (полікістозний яєчник), або жовтого тіла (лютеїнова кіста). Кіста завжди має капсулу, порожнина якої наповнена водянистим або слизовим містивом. Внутрішня поверхня кісти має епітеліальний покрив.
Утворенню кіст сприяють концентратний тип годівлі, дефіцит у раціоні каротину, згодовування великої кількості кислих кормів: жому, пивної дробини, барди, кормів, які містять багато фітоестро-генів, а також порушення правил утримання тварин: адинамія, навмисне утримання від запліднення і пропуски осіменінь. Виникнення кіст можливе при хронічних запальних процесах в органах розмноження, недостатності функції гіпофізу і гіпоталамусу.
Фолікулярна кіста утворюється з одного боку при високій концентрації ФСГ і естрогенів, а з другого - при зниженні рівня ЛГ, окситоцину і простагландину в організмі незадовго до того, як має настати овуляція. За таких умов порожнина фолікула поступово збільшується, але овуляція не відбувається, яйцеклітина зазнає дегенерації а яйценосний горбик руйнується. Зовнішня оболонка фолікула перетворюється у фіброзну капсулу кісти. Внутрішній шар капсули кісти спочатку знаходиться у стані гіперплазії і синтезує багато естрогенів, які викликають стан німфоманії (подовження стадій збудження статевого циклу чергується з короткими паузами між ними). Гіперестрогенемія призводить також до гіперпластичних процесів у матці.
Через деякий час німфоманія може змінюватися аритмічними статевими циклами, а потім анафродизією, тому, що гормональна активність кісти припиняється і настає лютеїнізація кісти. Клінічно у багатьох корів спостерігається зниження вгодованості і вірилізм, який характеризується шилозадістю, гіпертрофією шиї і грудного пояса, западанням кряжово-сідничних зв'язок, у результаті чого появляються глибокі впадини між коренем хвоста і сідничними горбами.
При огляді статевих губ звертають увагу на їх набряклість, а інколи навіть вивернутість. При вагінальному дослідженні можна бачити напіввідкритий канал шийки матки, який містить анормальний рясний секрет, набряклість і збільшення зовнішнього війстя шийки матки. Шляхом ректального дослідження знаходять атонічну матку, яка опускається до черевної порожнини (табл. 2.1). Частіше всього фолікулярну кісту діагностують у правому яєчнику, який пальпується у вигляді туго-флюктуючого неболючого кулеподібного утворення величиною від кульки для настільного тенісу до м'яча для великого тенісу (від 2,5 до 15 см у діаметрі).
У кобили фолікулярна кіста характеризується збільшенням яєчника у 1,5-2 рази порівняно з гонадами у період стадії збудження статевого циклу, коли вони мають середні розміри 6,8x3,9x3,8 см. У яєчнику пальпуються флюктуючі утворення до 5 см у діаметрі. У залежності від розміщення та величини кісти яєчники змінюють конфігурацію, приймаючи бобоподібну, грушоподібну або горбкувату форму. Вони флюктують. Реєструється німфоманія.
Частіше всього вражується один яєчник, хоча зустрічаються і двосторонні фолікулярні кісти. Але навіть при утворенні кісти одного яєчника, функція здорового яєчника також порушується: фолікули, які ростуть, можна пальпувати, але вони не дозрівають і не овулюють. Запліднення не відбувається тому, що у матці і яйцепроводах створюється несприятливе середовище для сперміїв.
Лютеїнова кіста зустрічається у корів рідше. Вона розвивається з персистентного жовтого тіла, неовульованого фолікула, котрий зазнав лютеїнізації або з фолікулярної кісти у результаті переродження і розрідження центральнорозміщених клітин жовтого тіла з утворенням маленької порожнини, в якій накопичується гомогенний секрет з невеликим вмістом прогестерону. Клшічно проявляється анафродизією.
Розпізнають лютеїнову кісту на підставі анамнестичних даних, аналізу записів у «Журналі обліку осіменінь та отелень великої рогатої худоби», клінічних ознак і ректального дослідження тварини. При пальпації кісти жовтого тіла відзначають, що вона має величину зі сливу і товстіші більш щільні стінки, які заважають уловлюванню виразної флюктуації цієї кісти. Яєчник, в якому розвивається велика лютеїнова кіста, набуває кулеподібної форми. Матка атонічна, дрябла. Часто можна поставити тільки попередній діагноз на лютеїнову кісту. Основними підставами для цього є значне збільшення яєчника і анафродизія (табл. 2.1).
У кобил при лютеїновій кісті матка слаборигідна, а яєчники збільшені у 2-4 рази. Кіста визначається у вигляді округлих товстостінних, тугофлюктуючих утворень до 7 см у діаметрі. Шийка матки зменшена, закрита, у цервікальному каналі знаходиться густа слизова пробка. Реєструють анафродизію.
Полікістозні яєчники порушення структури і функції яєчників в основі якого лежать розлади процесу фолікулогенезу, які супроводжуються зростанням виділення ЛГ одночасно зі зменшенням концентрації ФСГ, результатом чого є збочення синтезу естрогенів з андрогенів і активізація синтезу андрогенів. У таких умовах замість формування домінантного фолікула в яєчниках починається процес кістозної атрезії порожнинних фолікулів.
Причинами цієї дисфункції яєчників є необгрунтоване і часте призначення естрогенів, гонадотропінів, простагландинів для стимуляції статевої функції, викликання суперовуляції, синхронізації статевих циклів, лікування тварин, хворих на акушерські та гінекологічні захворювання, завищення доз цих препаратів.
Клінічно захворювання проявляється аритмічними статевими циклами, маскулінізацією (табл. 2.1). При ректальному дослідженні знаходять яєчник, вся поверхня якого неоднорідна, інколи шершава, нагадує на дотик хрящ, усипана безліччю дрібних пухирців величиною від зерна маку до зерна конопель досить щільної консистенції (дрібнокістозний яєчник), або покрита кількома більшими (розміром від горошини до лісового горіха) округлими горбиками. Яєчник може бути болючим. Матка може бути збільшеною, мати щільнішу консистенцію і товщі стінки.
Затримка овуляції або асинхронна овуляція порівняно часто зустрічається у корів як в умовах великих ферм, так і в домашніх умовах при безвигульному утриманні і полягає у тому, що фолікул овулює через 24-48 год після закінчення статевої охоти, тобто значно пізніше фізіологічного терміну. Основою патогенезу ановуляторного статевого циклу є відсутність овуляторного піку ЛГ.
С.А. Власенко розглядає накопичення у крові корів антитіл до гіалуронідази, яка надходить в організм тварин зі спермою або з мікробами, однією з причин порушення механізмів овуляції. Останнє може призводити до зниження морфофункціональної активності жовтого тіла, погіршення функціонального стану ендометрію і механізмів імунної толерантності, що в свою чергу обумовлює розлади фолікулогенезу, імплантації, плацентації, розвиток фетоплацентарної недостатності.
Характерною ознакою затримки овуляції є постлібідна метрорагія (маткова кровотеча з судин підслизового шару маткових бородавок), яка настає через 12-72 (24-36) год після закінчення статевої охоти і триває від 1 до ЗО год. Капіляри матки кровоточать внаслідок тривалої дії на ендометрій естрогенів, які у цей період продовжує синтезувати неовульований фолікул і накопичуючись у крові тварин викликають стан гіперестрогенемії. Сприяє матковій кровотечі мінерально-вітамінна недостатність. Постлібідна метрорагія знижує заплідненість у корів до 10 %. Методом огляду виявляють кров'янисті виділення із статевої щілини та засохлі кірочки на волосяному покриві у ділянці сідничних горбів і внутрішньої поверхні хвоста. При піхвовому дослідженні виявляють, що через напіввідкритий цервікальний канал виділяється естральний слиз з домішками світло-червоного, темно-вишневого або темно-коричневого кольору. Іноді на дні піхви можна знайти 50-70 мл слизу з домішками згустків крові. При ректальному дослідженні встановлюють, що матка і яєчники розташовані у тазовій порожнині, матка добре скорочується, а в яєчниках знаходиться 1 або кілька везикулярних фолікулів та жовті тіла. Погладжування матки активізує виділення із статевої щілини слизу зі згустками крові довжиною 3-20 мм.
Діагностику затримки овуляції або й ановуляторного статевого циклу проводять шляхом ректальної пальпації яєчників (табл. 2.1). Враховуючи, що овуляція у корів настає через 10-15 год від закінчення статевої охоти, перше дослідження проводять через 5-7 год після її закінчення, а потім кожні 2 год. Після овуляції яєчник зменшується, м'якшає; на місці фолікула, який лопнув, знаходимо заглиблення. Якщо через 24-48 год після закінчення охоти знаходимо неовульований фолікул, можна говорити про затримку овуляції. Овуляція все-таки настає, але дещо пізніше.
Статевий цикл вважають ановуляторним після підтвердження діагнозу через 5-7 днів після закінчення охоти за відсутністю у яєчниках жовтого тіла. При ановуляторному статевому циклі у яєчнику корови формується аналогічне до фолікула порожнинне утворення із щільною стінкою і ледь відчутною флюктуацією. Воно має товстий (2-6 мм) шар тека-лютеїнових структур, сформованих у результаті проліферації клітин внутрішньої теки і заповнене містивом желеподібної консистенції з жовтуватим відтінком. Таке утворення можна віднести до атретичного лютеїнізованого фолікула. Подібне утворення, діаметр якого є більшим за 2 см є не що інше, як лютеїнова кіста. Концентрація прогестерону у крові корів при ановуляторному статевому циклі така ж, як і при функціонуючому жовтому тілі, або дещо нижча. З розвитком інволюційних процесів у такому лютеїнізованому фолікулі концентрація прогестерону зменшується. Треба диференціювати лютеїнізований фолікул і гіпофункцію жовтого тіла, що зараз ще досить складно.
«Тиха охота» або ареактивно-алібідний статевий цикл.
Це розлад статевого циклу, що проявляється -відсутністю загальної реакції стадії збудження (ареактивний статевий цикл), статевої охоти (алібідний статевий цикл) або загальної реакції стадії збудження і статевої охоти (ареактивно-алібідний статевий цикл) при наявних ознаках тічки й овуляції.
«Тиха охота» реєструється у 80-90 % корів з числа тих, які не прийшли у статеву охоту до 60-80-го дня після пологів. Яєчники таких корів виробляють недостатню кількість естрогенів і тому ознаки феноменів загальної реакції, охоти а інколи й тічки майже не проявляються. У корів не спостерігаються неспокій, сплигування на інших тварин, збудження, набряк статевих органів, рефлекс нерухомості. Внаслідок цього, корову зовсім не осіменяють, або осіменяють у неслушний для запліднення час, частіше за все тоді, коли іноді із статевих органів спостерігається виділення слизу з домішками крові, тобто, із запізненням на 2 дні (овуляція у них настала 2 дні назад). У цих тварин настання наступної стадії збудження статевого циклу можна спостерігати через 18 днів після виявлення попередньої. При уважному спостереженні за даними тваринами можна діагностувати «тиху охоту». При ректальному дослідженні установлюють, що яєчники мають нормальну величину і містять функціональні утворення (фолікул, що дозріває і, можливо, жовте тіло).
Діагноз ставлять за результатами одного-двох ректальних досліджень. Вагінальним дослідженням (колір і вологість слизової оболонки піхви і переддвер'я піхви) уточнюють діагноз. Хорошим допоміжним тестом є дворазовий контроль за рівнем прогестерону у молоці з інтервалом у 10 днів. Визначення вмісту прогестерону у молоці проводять за допомогою набору для експрес-тесту ELISA фірми Vetoquinol (Франція) або іншими. Наприклад, якщо при першому дослідженні рівень прогестерону був низьким, а при другому, через 10 днів високим, то починаючи з 8-го дня після другого дослідження треба уважно спостерігати за коровою, бо саме у цей період можлива тічка. Якщо при першому дослідженні встановили високий вміст прогестерону, а при другому - низький, то треба вести контроль за твариною такий стан характерний безпосередньо перед тічкою. Якщо і переша і друга проби молока мають низький рівень прогестерону, то це показник низької функціональної здатності яєчників, що супроводжується анафродизією.
Гіпофункція жовтого тіла порушення розвитку і функції жовтого тіла після осіменіння, що призводить до недостатньої секреції прогестерону, внаслідок чого не відбувається трансформація ендометрію з проліферативної у секреторну фазу, а імплантація зародка стає неможливою.
Виникає внаслідок порушення ово- і фолікулогенезу та із-за недостатньої дії лютеотропного комплексу гормонів (ЛГ і ПРЛ) на час овуляції та після осіменіння.
Діагноз можна поставити після збору анамнезу, аналізуючи дані записів у спеціальних журналах та використовуючи методи спостереження і ректального дослідження на 5-8-й день після осіменіння (табл.2.1).
Поряд з численними непродуктивними осіменіннями у таких корів часто спостерігаються аритмічні статеві цикли тривалістю від 12 до 40 днів, частіше 15-25 днів. Жовте тіло порівняно з нормальним статевим циклом розвивається слабо, його розміри після 6-7 дня з моменту овуляції практично не збільшуються і звичайно не перевищують 4-6 мм, рідше 8-10 мм у діаметрі (тоді як добре розвинене жовте тіло 1,5-2 см). Інколи можна спостерігати регресію такого жовтого тіла до 8-14 дня циклу; у цьому разі статевий цикл продовжується 12-17 днів. При затримці регресії жовтого тіла статевий цикл розтягується до 30-40 днів. Досить часто на яєчнику знаходять кілька жовтих тіл (2-4), діаметр яких складає 2-5 мм. Вони промацуються у вигляді невеликих гладеньких або нерівних горбиків, іноді у вигляді гостреньких шипів.
2.4. Діагностика дисфункцій матки
Гіпотонія і атонія матки часткове порушення скоротливої функції матки (гіпотонія) або повна відсутність скорочень (атонія).
Причинами цих розладів може бути порушення елементарних умов утримання й годівлі, особливо відсутність моціону і мінеральне голодування, а також запальні процеси у матці, особливо хронічні. Між розвитком запального процесу у матці і порушенням її моторики завжди є певна залежність. Часто гіпотонія та атонія матки супроводжуються або є наслідком прихованого ендометриту, при якому у крові корів знижується концентрація валіну, лейцину, метионіну і аланіну, тобто амінокислот, що слугують вихідним матеріалом для синтезу біологічно активних речовин типу гістаміну, які забезпечують тонус гладеньких м'язів. За таких умов і виникає гіпо- і атонія матки.
Можна виділити дві групи основних причин:
Розлади нейроендокринного механізму регуляції скорочень матки;
Морфофункціональні зміни у міометрії у результаті попередніх запальних процесів.
Захворювання не має чітких клінічних ознак, які б слугували критеріями для постановки діагнозу. Діагноз на захворювання ставиться за такими ознаками: роги матки розпрямлені, і частково опущені учеревну порожнину, дряблуваті, на масаж відповідають тільки через кілька хвилин короткочасними слабкими скороченнями або й зовсім не реагують (табл. 2.2).
За Г.Г. Харутою із співавторами, якщо за одну хвилину масажу матки при ректальному дослідженні роги матки не скорочуються, а залишаються розправленими, то це є проявом атонії матки. Незначне скорочення матки без скручування рогів протягом цього ж часу може бути підставою для встановлення діагнозу «гіпотонія матки».
Статеві цикли аритмічні і через те, що при цій дисфункції порушується транспорт сперми, відзначають численні непродуктивні осіменіння. Це свідчить про зміну внутрішньоматкового середовища і зниження функціональної здатності ендометрію у напрямку синтезу простагландину Ф-2-альфа. Буває, що статеві цикли зовсім не проявляються. У яєчнику може затримуватися жовте тіло.
При проведенні диференціальної діагностики потрібно виключити прихований ендометрит і персистентне жовте тіло. Для цього можна користуватися лабораторним тестом.
Експрес-метод дослідження лохій та шийково-піхвового слизу для виявлення тварин, хворих на гіпотонію матки заДюденком В. С. базується на виявленні у лохіях і естральному слизу підвищеного вмісту індикану і полягає у слідуючому: пробу слизу об'ємом 5 мл вносять у пробірку, додають 5 мл 20%-ного розчину трихлороцтової кислоти, змішують, витримують 3-4 хв і фільтрують через фільтрувальний папір. Переносять до центрофужної пробірки 4 мл фільтрату, додають 2 мл 5%-ного розчину тимолу, змішують, після чого доливають 6 мл реактиву, який складається з 0,5 г півторахлорного заліза, розчиненого у 100 мл соляної кислоти, питома вага якої 1,19 і залишають на 1 год. Додають у пробірку 1 мл суміші хл ороформ-етил ового спирту (1:15), змішують і центрифугують 5хв. при 1-2 тис. об/хв. Оцінка реакції: хлороформ прозорий (-) нормальна скоротливість матки; світло-рожевий (+) незначні порушення скоротливої функції матки; рожеве забарвлення (++) гіпотонія матки; рожево-фіолетове забарвлення (+++) гіпотонія або атонія матки; фіолетове забарвлення (++++) атонія матки.
Хронічна субінволюція матки це уповільнення процесів зворотнього розвитку (інволюції) матки після пологів до стану, притаманного їй до настання вагітності. Захворювання може розвиватися як продовження гострої або підгострої післяпологової субінволюції матки, які є найрозповсюдженішим ускладненням післяпологового періоду у корів (40-60 %). Хворіють тварини інших видів. Хронічна субінволюція матки реєструється біля 15 % від числа неплідних корів, особливо у господарствах, де тварини не користуються активним моціоном і не випасаються.
Розпізнають субінволюцію матки після збору анамнезу, проведення клінічного і гінекологічного досліджень, включаючи ректальне (табл. 2.2). Підтвердити діагноз можна провівши лабораторне дослідження.
Діагностика чатових дисфуньцт, хронічнії* запальних процесів І їх усмадненняу ьорів
(при ректспьноїп доспдженні)
Морфо-функцюнальні показники статевих органів
Атонія матки
Хронічна субінволюція матки
Кістозна гіперплазія ендометрію

Ветичина яєчників
Зменшені
Зменшені
Нормальні школи збільшені

Симетричність яєчників
Асиметрія
Асиметрія
Асиметрія

Форма яєчників
Овальні або крутії
Припчюснуто овальні
Округлі

Характер поверхні яєчників
Гчаденька без фо-пкутів
Гіаденька або з контуруючим жовтим тілом
Гчаденька

Консистенція яєчників
Щільнувата
Щільна
Щільна, при фолікулярній кісті -туго фткжтуюча

Місцева температура
Не виражена
Не виражена
Не виражена

Ботючість
Немає
Немає
Інкоти виражена

Наявність спайок
Немає
Немає
Немає

Наявність персистуючого жовтого тіла
Може бути
Часто зустрічається
Рідко

Величина матки
Дещо збільшена
Роги матки збільшені в 1 5-2 рази
Дещо збільшена

Локалізація матки
Роги розпрямлені І частково опушені в черев порожнину
Роги матки заходять в черевну порожнину
У тазовій порожнині

Стан поверхні матки
Майже немає складок
Рої й матки сплюсненні
Горбкувата

Конси-стеншя матки
Дрябіа
Ущільнена
Щільна з потовщеними стінками

Моторика матки
Слабка або відсутня
Ставка або відсутня
Стабка

Чутливість матки
Різко зменшена
Зменше на
Підвищена

Виділення з статевих органів
Немає
Тічковий слиз з домішками тохій
Інкоти гнійний або кров янистий ексудат

Характер статевої
ЦИКЛІЧНОСТІ
Аритмічні стат цикли Анафролизія
Анафродизія ановучяторний цикл або рання асинхронна овуїяшя
Тривала статева охота Аритмічний статевий цикл

Клінічна характеристика
Багато непродуктивних осіменінь
Багато непродуктивних осіменшь
Багато непродуктивних осіменінь

Ендокриночопчна характеристика
Гшоестрогенемія гшерпрогестеронемія
Гшерпрогестеронемія
Збільшення естрогенів


Табчиця 2 2

Хронічний ендочетріт
Пюметра
Прихований ендометріт
Атрофія матки

Норма Іьні інкоти зменшені
Нормальні
Нормальні
Зменшені

Асиметрія
Асиметрія
Асиметрія
Симетричні

Овальні
Овальні
Овальні кругщ
Приплюснуті, з гострими краями

Гчаденька, може конторувати жовте тіло або атретичний фотікут
Пальпується жовте тіло
Горбкувата, фочікули І жовті тіла
Гчаденька

Пружно еластична
Пружно еластична
Щільна
Щільна або хрящоподібна

Рідко
Не виражена
Не виражена
Не виражена

ІНКОЛИ
Немає
Немає
Немає

Можуть бути
Бувають
Немає
Немає

Часто буває
Часто буває
Може бути персист ж
· або чютешова кіста
Немає

Незначно збільшена
Як 3 -місячна тшьнісгь І більше
Нормальна
Різко зменшена

Роги розпрямлені І частково опущені в черев порожнину
Опущена в черевну порожнину
У тазовій порожнині
У тазовій порожнині

Неоднорідна, шкоти горбкувата
Гіаденька складок немає
Гчаденька або зібрана у складки
Гладенька

Дрябіа або щільна І навіть кам'яниста
Туга, набрякла, фтюетує
Пружна
Дряблувата з потоншеними стінками

ГІПОТОНІЯ
Відсутня
Добра
Атонія

Зменшена
Чутлива
Нормальна
Різко знижена

Катарально-гнійний ексудат
Періодично виділення гнійного ексудату
Інколи під час тічки -пластівці катарально-гнійного ексудату
Інколи катаральний ексудат

Аритмічні, ановутяторні, анестральні анафродизщ
Анафродизія
Ритмічні шкоти аритмічні
Аритмічні І ановуляторні потім анафродизія

Триваїа неплідність
Тривала нептшшсть
Багато непродуктивних осімеюнь
Неплідність

Гшоестрогенемш
Гіперпрогестеронемія
Гшоестрогенемія
Гшоестрогенемія гшопрогестеронемія


Перехворювання хронічною субінволюцією матки корів не викликає зміни загального стану. У корови частіше реєструють анафродизію. Якщо ж вона приходить у стан статевої охоти, то частіше патологічних виділень немає, або виділяється непрозорий тічковий слиз, який має світло-коричневе забарвлення (домішки лохій). Такі ж виділення можна спостерігати після масажу матки. Багаторазове осіменіння таких корів не веде до запліднення з причини ановуляторних статевих циклів або дуже ранньої, до 5 годин після закінчення статевої охоти овуляції (асинхронної).
Роги матки збільшені у 1,5-2 рази, мають нерівномірно потовщені стінки, більш щільну консистенцію, розпрямлені і частково або й повністю звисають у черевну порожнину. Інколи роги матки «сплюснені» у зв'язку з наявністю збільшеної порожнини і залишків карункулів, мають дуже слабку, або й зовсім відсутню реакцію на масаж. Патологія матки супроводжується наявністю у яєчниках жовтих тіл різної величини, форми і функціональної активності, які все ж гальмують інволюцію, створюють умови для гіпотонії матки. Реєструють також асоціацію хронічної субінволюції матки з лютеїновою кістою або гіпофункцією яєчників.
Проба Катеринова проводиться для оцінки ступеня інволюції матки. У пробірку набирають 3-5 мл дистильованої води і вносять невелику кульку цервікального слизу. Кип'ятять 1-2 хв. Оцінка реакції: рідина прозора інволюція матки завершена; брудно-каламутна рідина з пластівцями субінволюція матки.
Постлібідна метрорагія виділення крові із статевих органів корів у кінці або після статевої охоти, реєструється у корів від 1 до 60 % протягом всього року, особливо при незбалансованості раціону за білком, вітамінами, мікро- і макроелементами при недостатності кальцію і фосфору і порушенні їх співвідношення. Причиною метрорагій можуть бути також розлади нейрогуморальної регуляції організму самки, які призводять до затримки овуляції. Метрорагії
в однієї й тієї самої корови можуть проявлятися протягом кількох статевих циклів. Запліднення у таких тварин настає не раніше 5-6 міс. після отелення. Дивіться «Затримка овуляції» у розділі «Діагностика дисфункцій яєчників».
Кістозна гіперплазія маткових залоз потовщення стінки матки і перетворення маткових залоз під дією надмірної концентрації естрогенів, яка зберігається тривалий час, у кісти величиною від зернини проса до горошини. Це буває при фолікулярній кісті, хронічному ендометриті, піометрі, поїданні великої кількості корму, багатого фітоестрогенами. При проникненні мікроорганізмів з піхви процес ускладняється гнійним ендометритом. Захворювання зустрічається у корів, сук і кішок.
Симптоми цієї патології малохарактерні і тому діагноз поставити важко. Звичайно враховують розлади статевої циклічності (тривала охота); при ректальному дослідженні знаходять горбкувату щільну матку.
У собак враховують дані анамнезу: хворіють тварини 7-8 років, які жодного разу не мали родів, або у яких останнім часом реєстрували порушення тічки у вигляді порушень її ритму, слабої вираженості або затягування. Хвороба проявляється у тварин, яким призначали прогестагени для пригнічення тічки або естрогени для запобігання нідації, переривання вагітності, гальмування лактації. Захворювання проявляється через 1,5-2 міс. після останньої тічки загальною слабкістю, кволістю, частим прийняттям води, погіршенням апетиту. При огляді звертають увагу на тьмяність волосяного покриву, симетричні алопеції у поперековій ділянці, пігментацію шкіри зовнішніх статевих органів і молочної залози. Вульва збільшена, її тканини ущільнені, спостерігається виділення мутно-коричневого кольору. Прощупуючи матку через черевну стінку, знаходять її стінки горбкуватими, щільними, болісними. У кішок хвороба проходить безсимптомно або супроводжується кров'янистими виділеннями із статевих органів.
2.5. Діагностика запальних процесів статевих органів самки незаразного походження
Запалення переддвер'я піхви (вестибуліт) та піхви (вагініт або кольпіт) виникають при попаданні мікрофлори та пошкодженні слизової оболонки під час осіменіння, ускладненні травм і ран, а також при запаленні матки. Запальний процес може розвиватися після хімічного опіку слизових оболонок при неправильному призначенні деяких лікарських речовин для промивання піхви.
Може бути серозне, катаральне, гнійне, фібринозне та іншої форми запалення. Загальний стан тварини задовільний. Можна спостерігати частий потяг до сечовиділення і дефекації, після чого тварина тривалий час стоїть, згорбивши спину, озирається назад, а інколи, опираючись на якийсь твердий предмет робить рухи крупом (чухається).
Діагностичне дослідження при вестибуло-вагініті краще проводити після виконання низької сакральної анестезії.
При серозному і катаральному запаленнях спостерігаються гіперемія і набряк слизової оболонки переддвер'я піхви і піхви, на бокових і нижній стінках спостерігаються крововиливи різної форми. Потім з'являється ексудат у нижній частині статевих губ і на хвості. При гнійному і фібринозному запаленні процес ускладнюється і загальний стан тварини погіршується. Із статевої щілини виділяється багато гнійного ексудату, підвищується температура тіла, тварина перебуває у пригніченому стані, а після дефекації і сечовиділення стогне. Іноді запалення ускладнюється бартолінитом та кістою бартолінових залоз, що виступають у просвіт піхви, а також гартнеритом.
Гартнерит.
Це запалення стінки піхви у ділянці розміщення гартнерових ходів у корів і кобил. Захворювання часто спостерігається при трихомонозі. Спочатку проявляється набряканням і смугастою гіперемією нижніх і бокових стінок піхви, а потім формуванням шнуроподібних потовщень, які можуть доходити до шийки матки. Тварина непокоїться. Хронічний ендометрит може ускладнюватися такими процесами, як піометра (скупчення гнійного ексудату у порожнині матки), гідрометра або міксометра (скупчення водянистого трансудату або слизу), прихований хронічний ендометрит.
Піометра розвивається за умов, коли катаральний ендометрит супроводжується завертанням рога матки, набряком шийки матки, її заростанням чи спайками піхви. Не знаходячи виходу, катаральний ексудат накопичується у порожнині матки, перетворюючи її у своєрідний мішок, заповнений гноєм, кількість якого досягає у великих тварин 3-15 л. При ректальному дослідженні матка відчувається тугою, набряклою, флюктує (табл. 2.2).
Найчастіше захворювання зустрічається у собак і кішок, особливо у тих, які ні разу не були вагітними і в яких спостерігалися розлади статевої циклічності (слабка вираженість або порушення ритму тічки). Загострення піометри настає після чергової тічки: звичайно на 3-8-й день розвивається полідипсія і поліурія, збільшується у об'ємі живіт, пальпується збільшена матка. Статеві губи набряклі, тварина постійно звертає на них увагу, зализуючи капельки ексудату.
Рясні гнійні виділення свідчать про захворювання відкритою піометрою. При закритій формі захворювання виділення з статевих органів і набряк вульви відсутні.
Захворювання швидко прогресує, викликаючи зміни у загальному стані тварини.
Накопичення гною у порожнині матки може бути настільки великим, що стінки матки не витримують тиску, розплавляються і розриваються, що призводить до дифузного перитоніту.
Прихований (субклінічний) ендометрит це одна з форм хронічного катарального ендометриту, що не має чітко виражених клінічних ознак. У корів виникає внаслідок перехворювання післяродовими ендометритом, гіпотонією, атонією і субінволюцією матки, після затримки посліду та інших ускладнень родів, а також при їх несвоєчасному і неефективному лікуванні. Сприяє розвитку прихованого ендометриту неповноцінна годівля тварин у зимово-весняний період. За даними Г.І. Підопригори, 61 % корів, які приходили в охоту 1-9 разів після пологів, при штучному осіменінні не запліднювалися, бо хворіли на прихований ендометрит.
При прихованому ендометриті у період тічки в основному слиз за фізичними показниками не змінюється: він прозорий, не має запаху і тільки при уважному огляді можна помітити різні домішки, частіше у вигляді мутнуватої опалесцюючої димки і рідше у вигляді пластівців світло-сірого кольору, прожилок катарального ексудату або гною. Захворювання супроводжується чисельними непродуктивними осіменіннями. Статеві цикли проявляються регулярно через З тижні, в окремих тварин аритмічно.
У кобили у період статевої охоти при субклінічному ендометриті відзначають накопичення у піхві великої кількості мутного слизу підвищеної в'язкості. Цей слиз має слабокислу реакцію (рН 6,5-6,9), при якій спермії втрачають рухливість. Шийка матки дуже велика, слабо еректує, розміщена нецентрально. При промиванні матки фізіологічним розчином (200-300 мл) назад витікає трішки каламутна рідина. Статевий цикл аритмічний - то короткий, то подовжений. У більшості випадків запліднення кобил не настає або відбувається ранній непомічений аборт (після 1-2 міс. жеребності).
Головною причиною у патогенезі неплідності, обумовленої прихованим хронічним ендометритом, являється сірковмісна амінокислота цистеїн, що токсично впливає на скоротливий апарат сперміїв. Поряд з цим на сперміїв згубно впливають аміак, сірководень і перекис водню, що утворюються внаслідок перетворень цистеїну у матці.
При ректальному дослідженні корів, хворих на прихований ендометрит, матка добре скорочується, яєчники щільної консистенції, мають горбкувату поверхню, на якій можна виділити фолікули, які дозрівають і жовті тіла, які інволюють. Ось чому діагностика прихованого ендометриту шляхом ректального дослідження та за фізичними властивостями естрального слизу утруднена.
Для уточнення діагнозу проводять біопсію матки або лабораторне дослідження естрального слизу.
Шляхом біопсії отримують матеріал, який піддають гістологічному дослідженню. У хворих тварин виявляють десквамацію покривного епітелію, деструкцію маткових залоз, гіаліноз судинних стінок, вогнищеву лімфоцитарну реакцію, наявність фібробластів у компактному шарі ендометрію.
Експрес-метод діагностики за В.С.Дюденком базується на виявленні у тічковому слизу при запальних процесах токсичних речовин ароматичного ряду (індолу, скатолу та інших). Для його проведення у пробірку вносять 2 мл лохій або тічкового слизу, додають 2 мл дистильованої води і 2 мл 20 %-ного розчину трихлороцтової кислоти, змішують скляною паличкою і фільтрують через паперовий фільтр. Переносять в іншу пробірку 2 мл фільтрату, додають 0,5 мл азотної кислоти, обережно кип'ятять протягом 1 хв, після чого додають 1,5 мл 1 %-ного розчину їдкого натру. Якщо розчин прозорий, то тварина здорова; якщо він стає жовто-зеленим, то це вказує на захворювання тварини катаральним ендометритом з легким перебігом; якщо розчин має янтарний колір, то це вже важка форма гнійно-катарального ендометриту, а якщо суміш забарвлюється у жовто-гарячий колір, то тварина хворіє гнійно-катаральним ендометритом.
Експрес-метод діагностики субклінічного ендометриту за Г.М. Калиновським грунтується на виявленні в естральному слизу сірковмісних амінокислот. У пробірку вносять 4 мл 0,5%-ного розчину оцтово-кислого свинцю і 10 капель 20%-ного розчину натру їдкого (до утворення білого осаду) а потім додають 0,5-1 мл тічкового слизу, взятого безпосередньо перед осіменінням корови. Пробірку легенько струшують, поступово нагрівають протягом 2-3 хв., не доводячи до кипіння. Потемніння рідини у пробірці і набуття нею коричневого або чорного забарвлення свідчать про наявність у ній сірковмісних амінокислот, поглинутих муцинами слизу матки. У ході реакції ці амінокислоти віддають сірку, яка приєднується до свинцю, утворюючи сірчастий свинець і таким чином суміш темніє. При відсутності запального процесу у матці, суміш не забарвлюється.
Діагностичний тест на субклінічний ендометрит у корів за В.Г. Гавришем базується на виявленні гістаміну у сечі за допомогою ляпісної проби. До 2 мл досліджуваної сечі, внесеної у пробірку, добавляють 1 мл 5 %-ного водного розчину ляпісу (азотнокислого срібла) і обережно кип'ятити протягом 2 хв на газовій або спиртовій горілці. На дні пробірки появляється осад (чорний - позитивна реакція, коричневий і більш світлий негативна). Описаний експрес-метод діагностики вигідно відрізняється від інших тим, що його проведення не зв'язане з настанням стадії збудження статевого циклу у тварин.
Цитологічне дослідження мазка слизу за Б.Г. Папковим вигідне тим, що дозволяє проводити ранню діагностику прихованого ендометриту, не дожидаючи настання тічки і дає можливість раніше розпочати лікування а відтак і скоротити кількість днів неплідності. Для діагностики прихованого ендометриту беруть слиз з поверхні слизової оболонки вентрального склепіння піхви. Роблять мазок і після фарбують його за Романовським-Гімзою розглядають під мікроскопом і виводять тканинний індекс (відношення соматичних клітин до клітин білої крові) і токсичний фактор (відношення гнійних тілець до нейтрофілів). При ендометриті тканинний індекс становить 0,5-1,7, а токсичний 0,25-0,55 і більше. Автор рекомендує провіряти на прихований ендометрит корів: новотільних на 15-й день після пологів; тих, які були хворі на клінічний ендометрит на 3-5-й день після проведення курсу лікування; осіменених на 20-23-й день після осіменіння; неплідних на стадії врівноважування статевого циклу.
Біологічний тест проводять, добавляючи до капельки естраль-ного слизу капельку сперми і накривши покривним скельцем розглядають препарат під мікроскопом. У випадку захворювання спостерігається масова аглютинація сперміїв.
Інколи, щоб уточнити діагноз, проводять бактеріологічне і мікологічне дослідження, підтитровку антибіотиків, для чого потрібно відібрати проби цервікального слизу.
При цьому за описаною Ю.М. Серебряковим із співавторами методикою використовують одноразові стерильні полістиролові піпетки і поліетиленові ампули, призначені для штучного осіменіння корів. Над полум'ям спиртівки набирають в обидві ампули стерильний фізрозчин і, приєднавши одну ампулу до піпетки, насмоктують у піпетку фізрозчин. Після цього приєднують до протилежного кінця піпетки другу ампулу. У такому вигляді пристрій підготовлений до роботи. У піхву корови вводять дзеркало, від'єднують від пристрою ампулу і просовують його у шийку матки. Впорскують фізрозчин, насмоктують містиво цервікального каналу, і> вивівши пристрій із статевих органів, протирають його кінчик спиртовим тампоном і приєднують ампулу. Матеріал доставляють У лабораторію.
Можна проводити також функціональну пробу на прихований ендометрит з простагландином Ф-2 альфа на 28-65-й день після отелення. Після одноразового, у дозі 500 мкг, призначення естрофану у 16 % корів і 12 % телиць реєструються виділення із статевих органів маткового секрету з домішками пластівців катарального або катарального ексудату. Повторне введення простагландину через 11-12 днів як тваринам, що проявили тічку після першої ін'єкції, так і тваринам, що не прореагували на перше введення, індукує тічку у 92-96 % оброблених корів і телиць. Дворазове введення простагландину Ф-2 альфа дозволяє виявити прихований ендометрит у 20 % корів і у 18 % телиць. У всіх корів і телиць, хворих на прихований ендометрит, після повторного введення препарату відзначається посвітління слизу, що свідчить про те, що функціональна проба з простагландином одночасно є і терапевтичним засобом.
Запалення яйцепроводів (сальпінгіт).
При відсутності запалення яйцепроводи при ректальному дослідженні не знаходяться. При сальпінгіті у зв'язці яєчника відчувається яйцепровод у вигляді намистоподібного утворення.
Сальпінгіт частіше розвивається у результаті переходу запального процесу з матки або яєчників на яйцепроводи. Хронічний сальпінгіт можна діагностувати шляхом ректального дослідження, при якому яйцепроводи пальпуються у вигляді вузлуватих щільних шнурів товщиною з палець. При гідро- і піо сальпінгіті між яєчником та верхівкою рога матки промацують круглий або овальний флюктуючий міхур. Доторкування до яйцепроводу за наявності у ньому гнійного ексудату викликає больову реакцію тварини. Якщо хронічний сальпінгіт супроводжується розростанням сполучної тканини (ендоміоперисальпінгіт), то яйцепроводи промацуються у вигляді щільних горбкуватих тяжів. Реєструються також спайки яйцепроводів з яєчниками, маткою і стінками тазу.
Але шляхом ректального дослідження можна виявити тільки значні зміни у яйцепроводах, при яких лікування буде вже неефективним. Ранні форми патологічних процесів, які розвиваються у маткових трубах і ще піддаються лікуванню, діагностують пертубацією, хромогідротубацією або їх поєднанням.
Ю.А. Скрипіцин запропонував метод пертубації корів і телиць для виявлення проходження маткових труб. Для виконання цієї маніпуляції тварину фіксують у станку, миють зовнішні статеві органи теплою водою з милом а потім розчиному фурациліну. Через піхвове дзеркало захоплюють шийку матки щипцями і підтягують до вульви, після чого дзеркало виймають. Через цервікальний канал проводять катетер, а спеціальним обтуратором, який знаходиться на катетері герметично закривають канал шийки матки, після чого катетер фіксують до щипців, що накладені на шийку матки і опускають матку у тазову порожнину. Використовуючи шари Річардсона, вдувають повітря і постійно слідкують за стрілкою манометра. Якщо яйцепроводи прохідні, то після того, як тиск у системі досягає помітки 60-80 мм рт. ст., він починає повільно знижуватися. При звуженні або однобічній прохідності яйцепроводів тиск досягає 100-120 мм рт. ст. У телиць при нормальній прохідності яйцепроводів тиск падає при 80-100 мм рт. ст. а за умов звуження й однобічної прохідності при 110-130 мм рт.ст.
Стан кожного яйцепровода (прохідність і перистальтику) можна визначити, використовуючи для пертубації двохканальний катетер Ю.К. Чернюса.
Для хромогідротубації за В.І. Шніцером використовують 0,2 %-ний розчин метиленової синьки на 1 %-ному розчині новокаїну. Розчин готують так: до 60 мл 1 %-ного розчину метиленової синьки добавляють 240 мл 1 %-ного розчину новокаїну, кип'ятять на водяній бані, остуджують і використовують при температурі 40-42 °С, попередньо розчинивши по 3 млн. ОД пеніциліну і стрептоміцину. Розчин вводять у порожнину матки за допомогою апарата для пертубації, до якого приєднують судину від апарата Боброва.
Корову фіксують у станку. Катетер вводять у шийку матки так як при пертубації. Повітря нагнітають у апарат спочатку до поділки 60 мм рт. ст., а після 1-2 хвилинної перерви до 100 у корів і до 1 ЗО мм рт. ст. у телиць. У матку корів вводять 200-300, а у матку телиць 100-200 мл розчину. Через 3, 6, 12 і 24 години через катетер беруть проби сечі в одинакові за кольором і розміром пробірки.
Якщо яйцепроводи прохідні, то сеча стане зеленою через 3-6 год після введення розчину метиленової синьки. Зелене забарвлення зникає через 12-15 год. При двосторонній непрохідності колір сечі не змінюється тому, що розчин метиленової синьки не може всмоктуватися бахромкою й очеревиною, а відтак і виділятися з сечею.
Пертубацію і хромогідротубацію проводять тільки у корів І телиць, в яких шляхом клінічного дослідження виключені запальні процеси піхви і матки. Перед проведенням цих процедур тваринам треба ввести 5-7 мл 0,1 %-ного розчину сірчанокислого атропіну для зняття спазматичного стану яйцепроводів.
Найпростішу пертубацію виконують з допомогою шприца-катетера для осіменіння корів. З катетера виймають поршень, приєднують трубку з апаратом Еверса і з допомогою піхвового дзеркала вводять катетер у шийку матки на глибину 10-16 см. Роблять 60-70 вдувань повітря.
А.Ю. Тарасевич для перевірки прохідності труб у корів запропонував вводити епідурально 2 мл пітуїтрину і проводити ректальне дослідження. Якщо в яєчнику немає жовтого тіла і труби прохідні, то пальцями відчувається скорочення яйцепроводів. Якщо яєчники непрохідні, реакція на пітуїтрин буде відсутня.
Запалення яєчників (оофорит)
Оофорит розвивається при захворюванні яйцепроводів, матки, сечового міхура, прямої кишки, після вивертання матки, оперативного відокремлення посліду, травм при грубому ректальному дослідженні, масажі, енуклеації жовтого тіла, роздавлюванні кіст, після нестерильної пункції фолікулярної кісти (табл. 2.3).

Діагностика запальних процесів і ускладнень запалень і дисфункцій яєчників у корів
(при ректальному дослідженні)

Морфофункціональні
показники статевих органів
Оофорити



Серозний паренхіматозний
Гнійний паренхіматозний
Хронічний інтерстеційний

Величина яєчникш
Запалений яєчник збільшений у 2-4 рази
Яєчник збільшений у 2-4 рази
Збільшений до величини гусячого яйця або зменшений до горошини

Симетричність яєчників
Асиметрія (при двосторонньому може не спостерігатися)
Асиметрія
Асиметрія

Форма яєчників
Округла
Округла
Вузлуватий, неправильної форми

Характер поверхні яєчників
Гладенька
Появляється горбкуватість
Горбкуватий, нерівний

Консистенція яєчників
Щільна (тістувата)
Напружена флюктуашя, інколи абсцеси на поверхні яєчника
Щільна

Місцева температура
Підвищена
Підвищена
Немає

Болючість
Сильна больова реакція
Різко виражена
Є больова реакція

Наявність спайок
Немає, але рухливість обмежена
Спайки з яйцепроводами і рогами матки
Спайки з яйцепроводами і зв'язками

Величина матки
Може бути збільшена
Збільшена
Не збільшена або незначно збільшена

Локалізація матки
Не збільшена або незначно збільшена
Звисає у черевну порожнину
У тазовій порожнині

Стан поверхні матки
Гладенька
Гладенька
Неоднорідна, інколи горбкувата

Консистенція матки
Дряблувата
Ущільнена
Дрябла або щільна

Моторика матки
Гіпотонія
Гіпотонія
Гіпотонія

Чутливість матки
Висока
Зменшена
Зменшена

Виділення з статевих органів
Інколи катарально-гнійний ексудат
Інколи катарально-гнійний ексудат
Може бути катарально-гашний ексудат

Характер статевої циклічності
Аритмічний, подовжений
Анафродизія
Анафродизія

Клінічна характеристика
Підвищення t° до 40-41°С, пригнічення
Зменшення апетиту, деяке пригнічення
Анафродизія

Таблиця 2.3

Периофорит
Атрофія яєчників
Склероз яєчників

Дуже збільшений
3 горошину
3 лісовий горіх, інколи більше

Асиметрія
Асиметрія
Асиметрія

Неправильна
У вигляді пластинки, плоскі
Округла або з гострими краями

Розростання на поверхні яєчника
Гладенька
Горбкувата

Щільна, хрящувата однорідна
Щільна або еластична
Від щільної до кам'янистої

Немає
Немає
Немає

Немає
Не виражена
Не виражена

Навколо яєчника сполучнотканинна капсула, яєчник нерухливий
Немає
Немає

Дещо збільшена
Зменшена
Зменшена

У тазовій порожнині
У тазовій порожнині
У тазовій порожнині

Гладенька
Гладенька
Гладенька

Щільна
Дряблувата
Дряблувата з потоншеними стінками

Гіпотонія
Атонія
Атонія

Зменшена
Зменшена
Зменшена

Немає
Немає
Немає

Анафродизія
Аритмічний, алібідно-анестральний, анафродизія
Анафродизія

Неплідність
Анафродизія
Тривала неплідність


При гострому оофориті (серозний, геморагічний, гнійний) вражений яєчник збільшений у 2-4 рази (як куряче яйце), болючий, набрякло-тістуватий або пружний. Добре відчутна пульсація середньої маткової артерії і судин яєчника. При хронічному оофориті яєчник пальпується у вигляді маленького горбкуватого тіла неправильної форми. Часто спостерігається розростання сполучної тканини і утворення спайок з яйцепроводом і зв'язками, у результаті чого рухливість яєчника стає обмеженою і тому його важко захопити рукою. Статеві цикли подовжені, аритмічні; ще частіше, особливо при двосторонньому оофориті реєструють анафродизію. Спостерігаються асоціації: гострий серозний оофорит-ендометрит, гнійний оофорит-ендометрит; хронічний оофорит-хронічний ендометрит. Інколи запальний процес з яєчника розповсюджується і на серознуоболонку (периофорит), і тоді навколо яєчника формується сполучно-тканна капсула, що здавлює судини і тканини статевої залози і перешкоджує промацуванню яєчника.
2.6. Діагностика запальних процесів статевих органів самки заразного походження
Розглянемо діагностику тільки тих захворювань, які передаються статевим шляхом і викликають специфічні запальні процеси слизових оболонок вульви, переддвер'я піхви і піхви (вульвіти і вестибуловагініти). їх можна диференціювати за клінічними ознаками.
Трихомоноз це інвазійне захворювання великої рогатої худоби. Тварини заражуються при статевому акті, а також через сперму хворих трихомонозом бугаїв. Через кілька днів після коїтусу відзначається набряк вульви і слизової оболонки не тільки переддвер'я піхви, а й піхви. На слизовій оболонці переддвер'я можна знайти вузлики, які розсіяні дифузно навколо клітора. У підгострій і хронічній фазах захворювання по всій довжині піхви знаходять вузлики розміром від зернини проса до невеликої горошини. Ці вузлики стають твердими і шершавими. При введенні у піхву руки створюється відчуття «тертушки».
Запліднення не порушується, але на 2-7-му, а частіше на 4-му місяці тільності спостерігається аборт. У частини корів, плід у яких гине на 3-4-му міс. вагітності, розвивається піометра.
Для виявлення збудника трихомонозу готують препарат «роздавлена крапля» з слизу або ексудату.
При ендометриті або піометрі для дослідження на трихомоноз беруть ексудат з піхви браншами піхвового дзеркала або локжою-катетером Г.К.Корчака і переносять його в стерильну пробірку або флакон. Під час тічки слиз збирають таким же методом або насмоктують його шприцем у полістиролову піпетку, кінці якої запаюють. При відсутності тічкового слизу або ексудату роблять змиви з піхви, використовуючи ложку-катетер Г.К.Корчака. Для цього ложку вводять у піхву і через отвір в її держаку протягом 30-40 секунд зрошують фізіологічним розчином слизову оболонку, після чого змивну рідину збирають у стерильну посуду.
Проте, у змивах з піхви не завжди можна виявити трихомонади, тому краще робити зіскоби слизової оболонки скарифікатором Г.К.Корчака. Для цього пальцями лівої руки розкривають статеві губи, а правою рукою вводять прилад у піхву до шийки матки. Виконують 20-25 легких зворотно-поступальних рухів головки скарифікатора до середини піхви, після чого інструмент виводять і зібраний слиз змивають з головки 2-3 мл стерильного фізрозчину.
Враховуючи те, що трихомонади паразитують у порожнині матки і при закритому цервікальному каналі можуть бути відсутніми у містиві піхви, то за 24 год до взятття проб рекомендується ввести корові підшкірне 2-3 мл 1 %-ного розчину синестролу.
У випадку, коли слиз густий, його можна розбавити стерильним фізрозчином і ретельно перемішати. Каплю досліджують в затемненому полі зору під малим (120) а потім під великим збільшенням мікроскопа (280) краще зразу ж після одержання матеріалу. Трихомонади рухливі і у них помітна вібруюча мембрана. Можна проводити мікроскопію також і мертвих трихомонад у приготовленому пофарбованому мазку.
Для культурального дослідження отриманий матеріал відправляють у пробірках або термосі з льодом не пізніше 6 год. після його одержання.
Кампілобактеріоз інфекційне захворювання великої і дрібної рогатої худоби, а також свиней. Хвороба є висококонтагіозною. Збудник передається під час статевого акту, через предмети догляду і підстилку; вівці заражуються через корми та воду.
Найхарактернішими ознаками кампілобактеріозу є багаторазові непродуктивні осіменіння, прояв неритмічних статевих циклів, які мають тривалість від 25 до 35 днів. У гострій фазі запалення вульва набрякла, слизова оболонка переддвер'я яскраво-червона, покрита катаральним ексудатом. Можна спостерігати рясне виділення слизу, інколи з домішками крові. На верхньобокових стінках переддвер'я та дифузно навколо клітора - висипання у вигляді вузликів величиною від макової до просяної зернини. У 10-15 % корів після зараження настає аборт на 2-3 міс. вагітності. Характерними особливостями паткартини плода є наявність червоних плям у ділянці голови та шиї і накопичення у грудній і черевній порожнинах, зокрема у шлунку каламутної рідини.
Аборти у телиць при кампілобактеріозі не реєструються. Вагітність і пологи у них не мають помітних відхилень, але телята народжуються в'ялими, нежиттєздатними, не п'ють молозива і гинуть у перші дні життя.
В овець Кампілобактеріоз характеризується в основному абортами за 4-6 тижнів до окоту (до 70 % поголів'я).
Виявити збудник кампілобактеріозу можна таким чином: мазок, зроблений зі слизу фарбують генціанвіолетом, метиленовою синькою чи іншим бактеріологічним барвником. Окрашені мазки розглядають під мікроскопом через імерсійний об'єктив. Збудник кампілобактеріозу має вигляд коми або штопора.
Інфекційний фолікулярний вестибуловагініт досить часто реєструють у корів і телиць. До цього часу питання про збудника захворювання залишається дискусійним (стрептокок Остертага, вірус чи активізація умовно-патогенної мікрофлори в умовах зниження резистентності тварин при незадовільних умовах годівлі та утримання), проте відомо, що головним шляхом його розповсюдження є статевий.
Діагноз ставлять після збору анамнезу (багаторазові непродуктивні осіменіння, парування з бугаєм, через 2-7, а інколи через 10-14 днів після чого тварина частіше приймає позу для сечовипускання, махає хвостом, чухається задом, б'є кінцівками по животі) та огляду переддвер'я піхви. Гіперемія і припухання слизової оболонки переддвер'я піхви з наявністю на ній світло-червоних гладеньких вузликів, подібних за величиною до просяного зерна, які зібрані біля клітора кучками, а по боках у вигляді ланцюжків, свідчать про захворювання корови на гострий фолікулярний вестибуловагініт. Ці вузлики добре прощупуються і кровоточать після доторкування. На верхній стінці переддвер'я піхви вузлики не спостерігаються. Хронічна форма цього вестибуловагініту характеризується зникненням набряку слизової, її жовтішанням, зменшенням вузликів до величини макового зерна, кращим їх омежовуванням і зміною кольору до жовтувато-білого або блідого. Спостерігаються ознаки катарально-гнійного вестибуліту (виділення ексудату), а у деяких тварин навколо клітора розвивається фібринозне запалення.
Пухирцевий висип (пустульозний вестибуловагініт, коїтальна екзема або інфекційний ринотрахеїт) контагіозне вірусне захворювання, яке характеризується хронічним персистентним перебігом інфекції з періодичними загостреннями і проявляється ринітом, трахеїтом, кон'юнктивітом, вестибуловагінітом, балано-поститом, абортами і некроспермією. Пустульозним вестибуловагінітом хворіють корови і кобили. Вірус зберігається тривалий час в організмі тварин у латентній формі і реактивується під впливом стрес-факторів. Зараження відбувається при паруванні і штучному осіменінні спермою, отриманою від хворих плідників. Вірус може передаватися через підстилку.
Діагноз ставлять за клінічними ознаками з урахуванням епізоотичного стану господарства.
Загальний стан тварин пригнічений, вони відмовляються від корму, зменшують надій молока. Проявляється сильне свербіння у ділянці зовнішніх статевих органів. Хворі тварини махають хвостом, труться вульвою об стовпи, стінки станків, часто приймають позу сечовиділення.
Через 3-6 днів після зараження слизова оболонка переддвер'я піхви набрякла, покрита темно-червоними плямами і крапчастими крововиливами, особливо у ділянці клітора і внутрішньої поверхні статевих губ. Одночасно можна бачити слизово-білуваті накладання. Згодом утворюються прозорі міхурці величиною від просяної зернини до горошини, порожнина яких містить спочатку серозний, а потім гнійний ексудат. На місці пустул після їх лопання виникають ерозії та язви. Містиво пустул збирається у вигляді жовтуватого вершкоподібного гнійного ексудату на дні переддвер'я піхви, витікає і засихає у вигляді кірочок у ділянці нижнього кута статевих губ та на корені хвоста. Через 4 дні ерозії заживають сами. На місці язв залишаються гладенькі білі рубці. Самоодужання можливе через 1-2 тижні.
2.7. Діагностика ускладнень дисфункцій та запальних процесів статевих органів самки
Атрофія матки - різке зменшення органа в об'ємі. Може бути старечою, вродженою або патологічною. У старих тварин розвивається у клімактеричному періоді, коли яєчники перестають функціонувати, припиняються статеві цикли, а матка зменшується з одночасним потоншенням стінок і глибокими змінами в ендометрії.
Патолологічна атрофія матки зустрічається у молодих тварин внаслідок неповноцінної годівлі, незадовільних умов утримання, особливо при відсутності прогулянок. Найчастіше бувають асоціації: гіпофункція яєчників атрофія матки; атрофія яєчників атрофія матки; кіста яєчників атрофія матки; склероз яєчників атрофія матки; хронічний ендометрит атрофія матки.
Діагноз ставлять після збору анамнезу, в якому фігурують спочатку неповноцінні (аритмічні і ановуляторні) статеві цикли, а потім анафродизія і ректального дослідження, при якому знаходять помітно зменшену матку з потоншеними атонічними стінками. Яєчники зменшені, щільні, без жовтих тіл і фолікулів (табл. 2.2).
Атрофія яєчників значне зменшення яєчників у об'ємі з ослабленням або припиненням їх функції. Буває одно- і двосторонньою. Частіше реєструється у старих тварин (фізіологічна атрофія), після тяжких виснажливих захворювань, інтоксикацій, здавлювання тканин яєчників кістами або персистентними жовтими тілами, які в них розвиваються (патологічна атрофія).
У молодих тварин виникає у результаті неповноцінної годівлі. Проявляється атрезією наявних фолікулів з припиненням росту нових фолікулів. Розміри паренхіми і строми зменшуються, частина кровоносних судин запустіває, розладжується генеративна і гормональна функція яєчників. У залежності від сили і тривалості дії етнологічного чинника, розвивається різна глибина дистрофічних процесів, а описані зміни у яєчниках носять зворотній або незворотній характер. У першому випадку після усунення причини, що викликала атрофію, якщо вона не досягла високої ступені, можливе повне відновлення структури і функції яєчника. В останньому випадку тканина яєчника заміщується сполучною тканиною, а функція повністю припинюється.
Для постановки діагнозу користуються анамнестичними даними і проводять ретельне ректальне дослідження. Враховують, що на початку розвитку атрофічних процесів у яєчниках можуть бути аритмічні алібідно-анестральні статеві цикли, або цикли без достатньо виражених тічки і статевої охоти. Якщо процеси атрофії яєчників не зупиняються, настає анафродизія. Яєчники зменшені до величини горошини, інколи плоскі, гладенькі, без фолікулів і жовтих тіл на поверхні, мають еластичну або щільну консистенцію. Матка зменшена, атонічна (табл. 2.3).
Склероз яєчників заміщення фолікулярного шару яєчників сполучною тканиною.
Причиною склерозу яєчників є запалення інтерстиційної тканини з наступною її гіалінізацією (внаслідок кістозного переродження, особливо при полікістозі, тривалої персистенції жовтих тіл, гіпофункції яєчників, оофориту, тривалої інтоксикації організму), здавлюванням паренхіми і строми яєчника і їх атрофією. Яєчники зменшені, мають горбкувату поверхню, щільну і навіть кам'янисту консистенцію, округлу або невизначену форму. При інтенсивному розвитку сполучної тканини яєчники можуть бути збільшеними. Фолікуле- і лютеогенез порушений. Анафродизія. Поступово розвивається атонія а потім і атрофія матки (табл. 2.3).
Індурація шийки матки розрощення сполучної тканини з одночасною атрофією м'язових клітин, внаслідок чого цервікальний канал звужується і стає непрохідним. Є наслідком травм і запальних процесів.
Проявляється неплідністю. При ректальному дослідженні знаходять збільшення, деформацію і обмеження рухливості шийки матки. Вона має щільну, місцями кам'янисту консистенцію. Інколи спостерігається крепітація, зпричинена звапненням. При огляді шийки матки через піхвове дзеркало у період тічки канал шийки матки закритий. Матка може бути збільшеною за рахунок накопичення в її порожнині секрету. Статева циклічність може зберігатися. Для уточнення діагнозу можна проводити зондування цервікального каналу.
2,8. Діагностика новоутворень статевих органів самки Новоутворення у зовнішніх статевих органах та у піхві
найчастіше реєструються у собак. Доброякісні новоутворення локалізуються на нижній, верхній або бокових стінках переддвер'я піхви або піхви, мають округлу форму, часто тоненьку ніжку, досить вільно виступають у просвіт піхви і легко діагностуються при вагінальному дослідженні. Зустрічаються також пухлини статевих губ. Ліпома розвивається під слизовою оболонкою, досягає інколи великих розмірів, розтягує і випинає промежину.
Злоякісні новоутворення характеризуються розпадом тканин, що супроводжується кров'янистими, інколи гнійно-кров'янистими слизовими виділеннями з крихтоподібною масою і неприємним запахом. При значному розрощенні злоякісна пухлина виходить за межі статевої щілини у вигляді горбкуватої кровоточивої маси, що за формою нагадує кольорову капусту.
Венеричною саркомою Штікера хворіють собаки, незалежно від віку (частіше у середньому, але зустрічається і у сук, які навіть не мали статевого контакту), відрізняється контагіознїстю і передається при в'язці. Салоподібні одиночні або множинні розрощення пухлини локалізується на слизовій оболонці нижньої або бокових стінок переддвер'я піхви, у ділянці клітора. Собака часто облизує вульву. Коли пухлина розростається навколо зовнішнього отвору уретри, то уретра стискується і тому сечовиділення у собаки відбувається часто і маленькими порціями, з легеньким жиленням. У запущених випадках з зовнішніх статевих органів виділяється брудно-вишневого кольору кров'яниста рідина. Якщо новоутворення проростає глибше і охоплює значну поверхню переддвер'я піхви, статеві губи збільшуються і виявляється зяяння статевої щілини, через яку інколи можна бачити частину пухлини. Діагноз ставлять шляхом вагінального дослідження, яке бажано проводити у гумових рукавичках. Можна користуватися піхвовим дзеркалом. Звертають увагу на розміщення пухлини, ступінь враження уретри і слизової оболонки.
Новоутворення у шийці матки теж бувають доброякісними й злоякісними; частіше локалізуються на слизовій оболонці піхвової частини шийки матки. Вони можуть розвиватися з гіпертрофованих складок слизової цервікального каналу при хронічних цервіцитах. Ми реєстрували поліпозне розрощення від шийки матки дуже довгих тяжів товщиною 3-4 мм. Діагноз грунтується на даних вагінального і ректального досліджень.
Новоутворення матки зустрічаються рідко, можуть бути доброякісними (фіброма, міома, фіброміома, лейоміома, міксома) і злоякісними (саркома, фібросаркома, карцинома та інші).
Основною ознакою враження матки новоутворенням є неплідність. Статевий цикл розладжується. При ректальному дослідженні знаходять збільшену і вузлувату матку щільної консистенції, рухливість якої може бути обмеженою. Інколи промацуються спайки. У випадку утворення великої пухлини відчувається вібрація середньої маткової артерії.
У собак і кішок в основному реєструються доброякісні новоутворення, що вражають гладеньку мускулатуру (лейоміома і фіброміома). Вони локалізуються переважно у тілі матки. При новоутворенні матки досить характерно збільшується живіт. Шляхом пальпації через черевні стінки знаходять збільшену, інколи твердої консистенції матку. Уточнюють діагноз шляхом діагностичної пункції або після лапаротомії. Дуже рідко зустрічається аденокарцинома матки, яка проявляється кров'янистими виділеннями із статевих органів, а у випадку метастазів у різні органи порушенням загального стану тварини.
Новоутворення яєчників частіше реєструють у корів (фіброми, аденоми, лейкоми, саркоми, карциноми, аденофіброми, лейкосаркоми та інші) і сук (гранульозноклітинна пухлина, аденома, терато-карцинома). При ректальній пальпації, проведеній з невеликими інтервалами, знаходять яєчник, який швидко збільшується і під тягарем тканин, що розростаються, може опускатися у черевну порожнину. Але при цьому розміри і форма рогів матки залишаються незміненими. Середня маткова артерія не вібрує. Анафродизія. У випадку злоякісного новоутворення відзначається прогресуюче схуднення тварини, анемічність видимих слизових оболонок, втрата блиску волосяного покриву.
У собаки гранульозноклітинна пухлина провокує гіпер-секрецію стероїдних гормонів і може обумовлювати залозисто-кістозну гіперплазію ендометрію або інші враження матки. Можливе погіршення загального стану, схуднення, втрата блиску і випадіння волосяного покриву на симетричних ділянках тіла, ознаки ендометриту, переродження матки, передчасного настання пустовки. Діагноз можна встановити шляхом пальпації, ультразвукового дослідження.
2.9. Розлади статевого циклу
Розрізняють повноцінний і неповноцінний статеві цикли. У поліестральних тварин, до яких відноситься велика рогата худоба, стадія збудження повноцінного статевого циклу повторюється ритмічно, тобто через певні інтервали (18-22 дні) протягом усього року. Стадія збудження повноцінного статевого циклу включає чотири чітко виражені феномени. Вони починаються і змінюють один одного синхронно, тобто через певні проміжки часу і у певній послідовності протягом стадії збудження. У корів стадія збудження триває 3-5 днів і починається з тічки, а через 6-48 год від її початку з'являються симптоми загальної реакції збудження. Через 6-24 год від початку їх прояву настає статева охота, яка триває 16 год (10-23 год) і через 10-15 год після її закінчення відбувається овуляція. Повноцінність феноменів стадії збудження статевого циклу залежить від якості лютео-і фолікулогенезу в яєчниках і морфо-функціональних змін у матці протягом стадій гальмування і зрівноваження.
Умовно можна розділити на:
1. Відсутність статевого циклу (анафродизія) обумовлена порушенням гіпоталамо-гіпофізарно-оваріально-маткової системи, які виникають при тривалій лактації, різкій зміні клімату, освітленості, дефіцитній годівлі. Супроводжує такі захворювання, як кісти яєчників (окрім фолікулярної у стадії німфоманії), гіпофункція яєчників, персистентне жовте тіло яєчника, оофорит, атрофія яєчників, склероз яєчників, хронічна субінволюція матки і ендометрит, піометра, сальпінгіт, піометра, затримка у порожнині матки муміфікованих плодів. Буває внаслідок хронічних або з гострим перебігом захворювань (фасциольоз і інші інвазії, заразні захворювання, пневмонія, гепатит, цистит, нефрит, патологія копитець у жуйних і інші). Реєструють і вроджену анафродизію, спричинену гіпоплазією чи аплазією яєчників, інфантилізмом, гермафродитизмом. Може бути несправжня анафродизія при «тихій охоті».
2. Порушення ритму статевих циклів (аритмічний статевий цикл):
Аритмічниі статеві цикли із скороченим інтервалом між стадіями збудження. Причинами їх є ановуляторний статевий цикл, гіпофункція жовтого тіла, фолікулярна кіста, полікістоз, розлади гіпоталамо-гіпофізарної регуляції.
Аритмічні статеві цикли з подовженими інтервалами між стадіями збудження реєструються частіше. Спостерігаються при гіпофункції яєчників, персистенції жовтого тіла яєчника, фолікулярних і лютеїнових кістах яєчників. Вони є ознаками ембріональної загибелі, яка сталася після 15-го дня вагітності (у цьому разі формування наступної стадії збудження затри мується до 25 днів і більше). Тільки у собак переривання вагітності не впливає на ритм статевих циклів.
Змішані цикли, з чергуванням скорочених і подовжених інтервалів між стадіями збудження зумовлені асоціаціями названих патологій.
Подовження тривалості періодів тічки, загальної реакції збудження і статевої охоти без овуляції. Спостерігається при розладах гормональної регуляції, характерною для яких є гіперестрогенемія. Це буває при німфоманії, а у сук при затяжній тічці. Німфоманію спричинюють фолікулярні кісти яєчників, дисфункції гіпофізу, щитовидної залози, кори наднирників. Рідше німфоманія розвивається при оофориті, пухлинах яєчників, сальпінгіті, кістозній гіперплазії маткових залоз, гіпертрофії клітора, поліпозному розрощенні шийки матки або піхви, згодовуванні корму, багатого фітоестрогенами (конюшина, люцерна, еспарцет та інші), зернофуражу, у якому міститься токсин естрогенної дії зеарален.
3. Асинхронний статевий цикл розлади синхронності стадії збудження статевого циклу:
3.1. Скорочення тривалості феноменів стадії збудження статевого циклу і слабкий їх прояв частіше всього зустрічаються при гіпофункції яєчників.
3.2. Порушення природної закономірності прояву феноменів стадії
збудження. 4. Аномалії стадії збудження статевого циклу неповноцінний
статевий цикл, для якого характерним є випадання одного, двох
або більше феноменів стадії збудження:
Анестральний відсутність тічки або невиразність однієї або кількох ознак тічки (набряку вульви, гіперемії слизових оболонок зовнішніх статевих органів і виділення з них слизу). Це свідчить про порушення фолікулогенезу, відсутність граафового пухирця або про передчасну атрезію везикулярних фолікулів з їх лютеїнізацією, а відтак і про порушення синтезу естрогенів, які власне і викликають феномен тічки. У період стадії збудження зростає прогестероно-естрадіолове співвідношення. Такі порушення бувають при гіпофункції яєчників, склерозі яєчників, прихованому ендометриті, хронічній субінволюції матки.
Ареактивний відсутність феномена загальної реакції збудження. Є результатом порушення прогестероно-естрадіоло- вого співвідношення у період тічки, що не забезпечує відповідного впливу на центральну нервову систему.
Алібіднин відсутність статевої охоти внаслідок порушень синтезу естрогенів і андрогенів протягом тічки і загальної реакції збудження, коли їх концентрація у крові тварини недостатня для формування у головному мозку статевої домінанти.
Ановуляторшй статевий цикл, який проходить без овуляції, описаний у розділі 2.3.
За С.С. Волковим причини і розвиток неповноцінного статевого циклу можна сформулювати у такій послідовності: порушення годівлі, утримання, відсутність моціону, контакту з самцем та інсоляції, а також порушення технології штучного осіменіння призводять до патології вагітності, пологових і післяпологових ускладнень. Це супроводжується підвищенням частоти гінекологічних захворювань, які проявляються тривалою анафродизією, порушенням стеро'ідогенезу і обміну речовин. Такий негативний вплив на яєчники і матку спотворює прояв феноменів стадії збудження статевого циклу.
Аномалії тічки у собак
Анафродизія відсутність статевої циклічності у дорослої (1,5-2 роки) клінічно здорової суки. Потрібно виключити вроджені вади статевих органів і зібрати якомога повніший анамнез. Найчастіше причиною відсутності тічки є гормональні розлади, пов'язані з атримкою розвитку або дисфункцією яєчників. Недостатність функції яєчника, яка розвивається після закінчення вагітності, також подовжує фазу анеструсу. Анафродизія може бути результатом призначення самці гормональних препаратів для попередження або припинення тічки, попередження запліднення і нідації. Виснаження, ожиріння, ізольоване утримання без прогулянок і спілкування з самцями, стреси, перенесення різних захворювань, також призводять до анафродизії.
Відсутність тічки або «тиха охота» коли зовнішні і поведінкові ознаки тічки відсутні або слабі, тоді як гормональні циклічні процеси (дозрівання фолікулів і овуляція) нормальні. Самка може підпускати самця або ні, і тоді вона агресивна по відношенню до нього. Вагінальною цитологією і вагіноскопією можна підтвердити нормальну функцію яєчників, характерну для естральної фази циклу (перевага поверхневих зроговілих клітин).
Подовження тічки має три клінічні форми:
Подовжений проеструс: клінічні і поведінкові ознаки тічки не зникають через 3 тижні, а продовжуються ще кілька днів або тижнів. Зовнішні статеві органи залишаються набряклими, затриму ються генітальні виділення червоного або коричнево-червоного кольору. Сука продовжує вабити самців, але не допускає коїтусу. Вагінальна цитологія відрізняється від нормального еструсу: домінують поверхневі базофільні клітини з менше 40% ацидофільних клітин. Вульва значно збільшена, а слизова оболонка піхви легенько гіперемована, блідорожевого кольору, зібрана у складки. Таке порушення може бути викликаним подовженням естрогенової фази циклу. ЛГ не виділяється, овуляція не настає, а ендометрій не переходить у секреторну (прогестеронову) фазу.
Подовжений еструс характеризується тривалою охотою: сука допускає в'язку дуже довго (близько 14 днів) і має геморагічні водянисті або слизисті коричневі виділення із статевих органів. У вагінальному мазку домінують ацидофільні клітини. Як і при подовженні проеструсу, може не наставати овуляція і цей стан може закінчуватися кістозною дегенерацією ендометрію. Деякі собаки все таки запліднюються, хоча статева охота в них продовжується ще близько тижня.
Причиною подовженого еструсу вважають розлад секреції естрогенів, що спостерігається при затримці овуляції, фолікулярній кісті або гранульозно-клітинній пухлині яєчника.
3. Переривання еструсу: після нормального проеструсу з'являються ознаки естральної фази, але вона триває всього 1-2 дні, після чого статева охота різко припиняється - самка не допускає самців, яких вона привабила. Вагінально-цитологічне дослідження свідчить, що статева охота у суки настала передчасно. Через кілька днів вона відновлюється і звичайно уже має нормальний перебіг, а самка може бути плодотворно спарованою.
2.10. Виявлення і аналіз причин непродуктивних осіменінь самок
Усі згадані гінекологічні захворювання призводять до порушень статевої циклічності, що найчастіше проявляється у вигляді анафродизії, неповноцінних статевих циклів або багаторазових непродуктивних осіменінь. Але останні розлади мають цілий ряд інших причин, які треба знати, щоб шляхом аналізу отриманих при гінекологічній диспансеризації організаційно-господарських, клінічних і лабораторних даних зуміти виявити головні з них і розробити адекватні заходи з їх попередження. Результатом ефективного проведення подібних заходів має бути покращення заплідненості, зменшення кількості осіменінь і, звичайно, витрат на сперму.
Причинами непродуктивних осіменінь можуть бути:
1. Гінекологічні захворювання:
Вестибуловагініт;
Вагініт;
Цервіцит, індурація шийки матки, зарощення цервікального каналу;
Хронічний нед о лікований ендометрит;
Прихований ендометрит;
Хронічна субінволюція матки, або незакінчена інволюція матки;
Сальпінгіт, звуження або непрохідність яйцепроводів;
Синдром «постлібідна метрорагія-затримка овуляції»;
Ановуляторний статевий цикл;

Гіпофункція яєчників;
Фолікулярна кіста

Імунні причини (зростання титру спермоантитіл, вплив інбридингу)
Ембріональна загибіль:

Патологія запліднення («старіння гамет», поліспермія);
Слабкість імунодепресивного фактора ембріона і його відторг нення організмом матері;
Несприятливі умови у матці після вилуплювання ембріона з капсули прозорої оболонки;
Порушення ембріогенезу, плацентації і імплантації;
Дискоординація гормонального (прогесгероново-естрогенового) фону між організмом матері та ембріоном;
Гіпофункція жовтого тіла, затримка надходження лютеотропного сигналу, що підтримує життя і подальшу функцію жовтого тіла;
Гіпофункція яєчників;
Стрес;
3.9. Порушення умов годівлі у перші дні й тижні після осіменіння; ЗЛО. Гіповітаміноз А
4. Порушення правил осіменіння самки:
Неправильний вибір оптимального часу для введення сперми (раннє або запізніле осіменіння по відношенню до овуляції);
Порушення санітарних правил при введенні сперми;
Порушення правил асептики і антисептики при підготовці сперми і інструментів до введення у статеві шляхи самки;
Низька якість сперми, відсутність контролю якості сперми перед осіменінням;
Велика кількість у спермодозі сперміїв з анормальною морфологогією;
Порушення правил зберігання сперми;
Порушення мікроклімату у пункті штучного осіменіння;
Порушення правил розморожування сперми, подовження інтервалу між деконсервацією і введенням сперми у статеві шляхи самки;
Користування холодними або гарячими інструментами, холодною водою для обмивання статевих органів, груба фіксація тварини при доставленні на пункт штучного осіменіння, грубе насильне введення інструментів і травматизація статевих органів і інші стреси, що можуть призводити до перистальтичних скорочень матки і порушень транспорту сперми.
5. Необгрунтовані призначення деяких медикаментозних препаратів після осіменіння.
Треба пам'ятати, що кожне введення сперми тварині є ненавмисною її імунізацією. При багаторазових непродуктивних осіменіннях, особливо у випадках осіменінь корів з наявністю в естральному слизу домішок крові, лохій, ексудату, проводять лабораторне дослідження крові корови на рівень антитіл до сперміїв.
Визначення титру спермоантитіл у сироватці крові корів за Братановим.
У11 стерильних пробірок налити по 1 мл фізіологічного розчину. Додати у першу пробірку 1 мл досліджуваної сироватки крові, змішати і перенести з неї 1 мл суміші у другу пробірку, з другої у третю і так аж до 11-ої пробірки, з якої 1 мл суміші вилити геть. Таким чином отримуємо серію послідовних розбавлень сироватки крові 1:1, 1:2, 1:4, 1:8, 1:16, 1:32, 1:64, 1:128, 1:256, 1:512, 1:1024. До кожної пробірки при температурі 37 °С додають по 2 каплі 2 %-ної суспензії сперміїв бугая, спермою якого осіменяли дану корову і після змішування штатив з пробірками ставлять на ЗО хв до термостату при температурі 37 °С. Після цього з кожної пробірки беруть пастерівською піпеткою капельку суспензії і поміщають її у заглиблення предметного скла з ямкою, накривають покривним скельцем і розглядають під мікроскопом.
Реакцію вважають позитивною, якщо всі спермії склеїлися головками, негативною, якщо у полі зору немає склеєних (аглютинованих) сперміїв або склеїлися лише поодинокі. За титр спермо-аглютинації беруть найбільше розбавлення, при якому настала аглютинація. Нормальним вважають титр спермоаглютинації у телиць 1:32, у корів - 1:64, сумнівним - 1:256 і нижче, а позитивним 1:512 і вище, коли всі спермії склеєні головками.
При наявності титру 1:512 і вище запліднення від даного бугая не настане. Чим нижче титр, тим більше шансів на успішне запліднення і розвиток ембріона . Братанов пропонує після 3-х разового непродуктивного осіменіння корови перевірити титр спермоантитіл і у випадку, якщо він вищий, припинити осіменіння на 2-3 місяці. Можна також провести парування з іншим биком, замінити сперму, або призначити імуносупресори перед осіменінням одноразово в/м гідрокортизону ацетат 2,5%-ний у дозі 0,5 мг/кг.
Тічковий слиз корів, які прийшли в охоту повторно, треба досліджувати на вміст сірковмісних амінокислот за методом, запропонованим Г.М. Калиновським для виявлення прихованого ендометриту.
3. ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
3.1. Лікування тварин з функціональними розладами
яєчників Гіпофункція яєчників.
Лікування корів, хворих на гіпофункцію яєчників, залежить від ступеня розвитку патологічного процесу, терміну його перебігу, а також від основної причини. Перш за все потрібно нормалізувати умови годівлі, утримання та догляду. При дефіциті кормів у господарстві краще використовувати індивідуальний підхід, наприклад, закладаючи у годівниці концентровані корми і сіно окремо для тварин, які не приходять у стан статевої охоти. Після цього їх випускають на прогулянку раніше і згодовувують закладені таким чином корми. Звернути увагу на достатність освітлення у корівнику, забезпечити проведення моціону, контакту з самцем.
При гіпофункції яєчників 1-го і 2-го ступеня ефективним є масаж статевих органів. Масаж матки і яєчників виконують по 5 хв. 1 раз на день протягом 3-5 днів через пряму кишку. Для цього яєчник охоплюють між великим, вказівним і середнім пальцями руки або й між усіма пальцями і енергійно, але без значного натискування погладжують його поверхню, легенько розминаючи тканини, особливо у місцях ущільнень. Починають з вільного краю і поступово переходять до зв'язок. Потім погладжують і розминають роги матки у напрямку від верхівок рогів до тіла і шийки матки. Масаж матки ефективний, напевно тому, що сприяє розширенню судин органа, покращує місцевий кровообіг і трофіку тканин, викликає звільнення простагландину, який стимулює матку і яєчники.
Можна чергувати масаж матки і яєчників з компресією судин, які підходять до яєчника, або з компресією аорти для покращення кровопостачання статевих органів. За А.Ю. Тарасевичем стискують хілус яєчника (зв'язка і судини, які до нього підходять) між пальцями протягом ЗО секунд. Компресію повторюють 3-4 рази через кожні 1-2 хв. Намацавши під тілами хребців аорту, можна легко зробити її компресію шляхом здавлювання пальцями 4-5 разів на 20-30 сек. з інтервалом 1-2 хв. Крім механічного впливу на судини, цей прийом стимулює статеву систему ще й внаслідок тонізуючого впливу на нервові елементи статевих органів.
Ефективним є також масаж клітора. Його виконують через нижній кут вульви. Для підвищення тонусу геніталій можна робити теплі ректальні ванни.
Медикаментозне лікування корів з гіпофункцією яєчників доцільно проводити у два етапи:
Спочатку провести курс загальностимулюючої терапії, до складу якої радимо обов'язково вводити один з тканинних препаратів і полівітамінний препарат;
Після цього призначити один з гормональних препаратів для стимуляції фолікулогенезу за схемами, наведеними у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Схеми комплексного лікування корів, хворих на гіпофункцію
яєчників
Препарат
Спосіб введення
Доза
Дні лікування




1
2
34
S 6
7
8 1 Ю
18

1. Загал ьностимулююча терапія

Гудатшірщ Q5%p«
п/ш
5мл
+
-
-
-
-
-
-
-
-
-

Завись печінки ВРХ
п/ш
20 мл
+
-


-
-

-



Іхтіол, 7%р-н
в/м (п/ш)
15,20,15
+
-
+
-
+
-
-
-
-
-

Аутокров
в/м
20,40,60
+
-
+
-
+



-
-

Тривіт (Тетравіт)
в/черев
І 20 мл
+





+
-

























2. Стимуляція фолікулогенезу

Синестрол, 1%р-н
в/м
4мл
-
-
-
-
-
-
+
-
-
-

Дигітол
в/м
5 мл
-
-

-

-
+
-
-
-

СЧрсиавсийЩСЗД)
п/ш
800-1200 Ю






+
-
-
-






















Г|и*етщГСЖК(ФРЧ
в/м
800-1000 Ю






+
-
-
-






















ФогагонГСЖК(Гошнгпя)
в/м
500-1000 Ю






+
-
-
-






















ФсшрспнФСГ(СВД)
в/м
150 ОД
-
-
-
-
-
-
18°°
+ б00
-
-

ГрофашФСГ(ВхіІ)
в/м
100 Ю






_1*?J
+ 6м
-
-






















ФошгщхжІ»ФСГ(%яя)
в/м
40-80 Ю






+




ФСГ-П(США)
в/м
до 32 мг






18°°
+ 6°°
-
-






















Гскналрін(]сгаш)
в/м
10 мл


_

_

+


-

Цххяалздцин+ГСЖК
в/м
ІООмкгІ-3 тис. Ю
-
-
-
-
-
-
+
-
-
-

Гн-РГ(ФРН)
в/м
Імг
-
-
-
-
-
-
«
-
Після ГТ
-

Диригістран (Чехія)
в/м
100-250
мкг
-
-
-
-
-
-
(+)само сшго

Після ГТ
-

Сурфагон (Україна)
в/м
50мкг
-
-
-
-
-
-

·
-
Після ГТ
+


Треба мати на увазі, що призначення гормональних препаратів виснаженим тваринам протипоказане. Призначаючи гормони, треба пам'ятати про їх різну дію на організм і враховувати це. Наприклад, синестрол препарат естрогенних стероїдних статевих гормонів, прогестестерон препарат з групи прогестагенів, дигітол естрогенно-андрогенний препарат. Вони діють в основному на тканини-мішені, якими є для них статеві органи. ГСЖК (гонадотропін сироватки жеребних кобил), гравогормон, гравотадж, сироватковий гонадотропін (ГТ), прегмагон, фолігон, фолітропін, грофолон, фолікотропін, ФСГ-П, ФСГ-супер це гонадотропні гормони, які діють в основному на яєчники, стимулюючи фолікуло-лютеогенез. Треба мати на увазі, що препарати гонадотропних гормошв мають різну ступінь очистки і різний вміст ФСГ і ЛГ. Наприклад, СЖК сироватка крові жеребних кобил -препарат, не очищений від сторонніх білків, може містити самі різні співвідношення ФСГ і ЛГ, тому інколи дає сторонні реакції у вигляді анафілаксії і не завжди стимулює фолікулогенез і овуляцію. Гравогормон
очищена від баластних білків і висушена СЖК. Найкращу ступінь очистки має американський препарат ФСГ-П. Крім сироваткових виробляють також хоріонічні гонадотропіни: ХГ, хорулон. Гонадестрин
комбінований естрогенно-гонадотропний препарат; Гн-РГ, ресептал, цисторелін, диригістран, сурфагон це препарати гіпоталамічного походження (нейрогормони), які діють на матку і яєчники через весь ланцюг стимуляції гіпоталамо-гіпофізарно-оваріально-маткової системи. Простагландин Ф-2 альфа гормоноподібна речовина, яка діє як лютеолітик (розсмоктує клітини жовтого тіла яєчника) і міотонік (скорочує гладенькі м'язи матки). Відомі такі препарати простагландинів: естрофан, біоестрофан, еструмат, естуфалан, ензапрост, дінолітик, прозольвін, проставет, клатрапростін, альфабедил.
Нейрогормони при гіпофункції яєчників краще призначати після обробки тварин гонадотропіном, на фоні інволюції жовтих тіл і активізації росту фолікулів. Це підсилює їх овуляційний ефект. Оптимальною буде така схема: п/ш одноразово гравотадж у дозі 4000м.о., а через 72 год - в/м диригістран у дозі 200 мкг. Вона ефективна для лікування при гіпофункції 1-го і 2-го ступеня. Кобилам призначають ресептал в/м двічі з інтервалом у 24 год по 5 мл.
Крім цього, можна використовувати такі тканинні препарати:
біостимульгін (препарат з плаценти) у дозі 25-30 мл підшкірне (п/ш);
екстракт алое у дозі 5 мл внутрішньом'язово (в/м);
АСД фракція 2 у дозі 20 мл 4 %-ного розчину разом з 5 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну (п/ш).
Введення тканинних препаратів і тривіту (тетравіту) можна повторювати через 7-10 днів. Із загальностимулюючих препаратів рекомендуємо згодовування тваринам протягом 10-15 днів по 20-30 мл екстракту елеутерокока або маралового кореня.
Ефективною є стимуляція за такою схемою: на 1-й і 2-й дні лікування 2 мл 0,5 %-ного розчину прозерину п/ш, на 3-й день СЖК або ГСЖК 2,5-3 тис. Ю в/м, на 1-й і 7-й дні лікування 20 мл тривіту внутрішньочеревинно (в/ч).
Співробітниками ІЕКВМ УААН В.Я. Вечтомовим і В.Ф. Макеє-вим для лікування корів, хворих на гіпофункцію яєчників, що супроводжується тривалою анафродизією, розроблений нейротропний холіноміметичний препарат під назвою утеротонік. Його призначають п/ш по 2-3 мл 3 рази з інтервалом 48 год.
При гіпофункції яєчників 1-2 ступеня корові можна спочатку тричі з інтервалом 48 годин ввести прогестерон у дозі 100 мг, а на 7-й день естрофан у дозі 500 мкг або інший простагландин
· 2-альфа.
При афункціональному стані яєчників і вираженому зменшенні матки (атрофія) ефективною є така схема: на 1-й, 3-й і 5-й дні лікування масляний 1 %-ний розчин прогестерону у дозі 10 мл в/м; на 1-й і 7-й тривіт у дозі 20 мл в/ч або масляні концентрати вітамінів А і Е у дозах відповідно 200 тис. Ю на 100 кг маси тіла і 200 мг на 100 кг маси тіла в/м; на 7-8-й день СЖК або ГСЖК в/м в комбінації з прозерином. Обробки полівітамінами або концентратами вітамінів А і Е бажано починати за 10 днів до призначення прогестерону.
Профілактика гіпофункції яєчників, викликаної аліментарними чинниками за Л.М.Розум має починатися з періоду вагітності. В перший день запуску проводять обов'язкове біохімічне дослідження крові і з урахуванням його результатів вирівнюють раціон за всіма поживними і біологічно активними речовинами. При цьому кількість високодефіцитних речовин у сироватці крові необхідно заміщувати підвищенням їх вмісту у раціоні на 25% від рекомендованих норм годівлі. Протягом усього сухостійного і післяродового періоду доцільно використовувати мінеральні речовини і мікроелементи (цинк, кобальт, йод, селеніт). Тільки у сухостійний період є можливість поповнити організм поживними речовинами, витраченими з молоком у період лактації і створити запас біологічно активних компонентів, необхідних для нормального розвитку плода, перебігу родів і післяпологового періоду, а також для своєчасного і повноцінного формування стадії збудження статевого циклу.
Якщо неможливо забезпечити потребу корів і нетелей у каротині, вітамінах D і Е за рахунок кормів раціону, необхідно застосувати їх препарати. У зимовостійловий період сухостійним, новотільним і осімененим коровам щоденно згодовувати разом із зерновими концкормами до 160 тис. МО кристалічного вітаміну А (мікровіту) чи до 90 мг мікробного бета-каротину. Регулярно треба проводити внутрішньм'язові, а краще внутрішньочеревинні введення олійного розчину вітаміну А (250-500 тис. МО), тривітаміну (15-20мл) або тетравіту.
У період сухостою рекомендуємо проводити обробки корів тканинно-вітамінними препаратами за методикою кафедри акушерства ХЗВІ (дивіться розділ «Система застосування біологічно активних речовин для профілактики акушерсько-гінекологічних захворювань у корів і покращення життєздатності новонароджених телят».
Фолікулярна кіста.
Перед лікуванням тварин потрібно перш за все усунути причини, які сприяють утворенню кісти, тобто відрегулювати годівлю, утримання (забезпечити дозований контакт з самцем) і провести лікування супутніх гінекологічних захворювань.
Проводять мануальну терапію: масаж або роздавлювання кісти. Від останньої маніпуляції останнім часом відмовляються з причин її невисокої ефективності, наявності дієвіших методів лікування і можливості розвитку оофориту або утворення спайок. Роздавити можна тільки тонкостінну фолікулярну кісту. Для роздавлювання кісти яєчник обхоплюють рукою, введеною через пряму кишку і стискують, рівномірно збільшуючи силу надавлювання до тих пір, поки не настане розрив капсули. Після роздавлювання кісти яєчникову зв'язку потрібно на 5-7 хв затиснути між вказівним і середнім пальцями, одночасно надавивши м'якишем великого пальця на заглиблення, яке утворилося. Це роблять для зупинки можливої кровотечі. Ефективність маніпуляції буде вищою, якщо протягом 4 днів підряд після неї призначити корові по 6 мл 1%-ного розчину прогестерону, а на 5-й день 4000 ОД ГСЖК або іншого гонадотропіну.
У кобил роздавлювання кісти неможливе, тому що яєчник у них покритий сполучною тканиною. Кобили з кістою яєчників взагалі трудно піддаються лікуванню. Але і в них можна досягти розсмоктування кісти тривалим і регулярним розминанням кіст і масажем яєчників. А.Ю.Тарасевич рекомендував прокол кісти голкою через стінку піхви. Операцію здійснюють у станку на зафіксованій кобилі. Попередньо треба обробити зовнішні статеві органи і піхву розчинами антисептиків і виконати низьку сакральну анестезію. Помічник лікаря ветеринарної медицини вводить рукою у піхву стерильну голку, проколює склепіння піхви, а лікар через пряму кишку підводить яєчник, вражений кістою до кінчика голки і наколює його. Голку з'єднують гумовою трубкою з шприцем і відсмоктують кістозну рідину, після чого у порожнину піщ ВВОдЯТЬ І_з %-ний розчин Люголя або фурациліну (1:5000), знс&у відСМОктують, повторити так 2-3 рази. Закінчують операцію вв«денням у порожнину кісти свіжого розчину Люголя або 1 %-ного ро^ину новокаїну.
У корів пункція кІО(,и є досить ефективною, її проводять через транспельвіальнии доступ, ддд проведення цієї операції корову фіксують у станку або у стшт, п°^редньо наклавши налигач на тазові кінцівки вище скакальних суглобі^ у вигляді вісімки. Місце проколу верхнього склепіння тазової порожщ{ни ВИЗначають з боку враженого яєчника на пересіченні двох ліній, oj(Ha 3 яких ПрОВЄдЄНа від маклока до кореня хвоста, а друга - від мису Крижів (початок-виступ крижового відділу хребта) до сідничного гор5ка Шкіру вистригають і обробляють 5%-ним розчином йоду. Якщо вражений правий яєчник, то ліву руку вводять у пряму кишку (І навпак^ користуються правою рукою при лівосторонньому враженні), знаходял, goro j підводять до верхнього склепіння тазу, після чого правою
·^
·
·
· проколюють шкіру і стінку тазу, а лівою натикають кістозний яєч^^ на BjCTpa Г0лки. Використовують голку № 1-121. Під'єднують Іппр^ об'ЄМом 20 мл і відсмоктують кістозну рідину, аз другого шприца ввод,^ 10/0.ний розчин новокаїну в об'ємі, який рівняється об'єму відсмо^иої рщини Можна додатково ін'єкувати 3-5 мл цього ж розчину но^ОКаїну у товщу невраженого яєчника і провести одно внутрішньоаортали^ введення 1%-ного розчину новокаїну.
Медикаментозне лі^ування КОріВ) ХВорих на фолікулярну кісту рекомендуємо проводу комплексно у 5 етапів, як це показано у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2
Схеми лікування корів, хворих на кісту яєчника

Препарат
Спосіб введення
Доза
Дні лікування







1 і 2 | 3
4
5
11
14

1. Загальностимулююча терапія

Завись печінки ВРХ
п/ш
20 мл
+
-
-
-
-
-
-

Тривіт
в/черев
20 мл
+
-
-
-
-
+
-

2. Патогенетична терапія

Новокаїн, 10% р-н
в/черев
15 мл
+
-
+
-
+
-
-

3. Лютеолітики (на 1" і 1 1й день при фолікуля
при лютеїновій і на 1
· день рній кісті)

Простагландин Р2аЕстрофан (Чехія) та ін.
в/м
2мл
+
-
-
-
-
+
-

3. Стимуляція виробки гіпофізом ЛГ (лютеїнізація кістозного фолікула)

Фертагіл -(Гн-РҐ) (Голандія)
в/м
5мл
+
-
-
-
-
-
-

Диригістран -(Гн-РГ) (Чехія)
в/м
250 мкг
+
-
-
-
-
-
-

Корулон (ХГ) (Франція)
в/м
3000 Ю
+
-
-
-
-
-
-

Гн-РГ + ХГ (ФРН)
в/м
1мг + 150010
+
-
-
-
-
-
-

Овогон
·
· (ЛГ) (Росія)
в/м
3000 Ю
+
+
+
-
-
-
-

Сурфагон (Гн-РГ) (Україна)
в/м
25мкг
+
+
+
-
-
+
-

Ресептал (Гн-РГ) (Франція)
в/м
5мл
+
-
-
-
-
-
-

5. Стимуляція фолікулогенезу (на 1й при фолікуля
день при лютеїновій і на 14" день рній кісті)

Фолігон (ФСГ) (Франція)
в/м
1000 Ю
+
-
-
-
-
-
+

Фолікотропін J<&Cr) (Чехія)
в/м
40-80 Ю
+
-
-
-
-
-
·»·


}..' Загальностимудююча терапія з використанням підшкірної ш єкгш одного з тканини^ препаратів: зависі печінки великої рогатої худоби, 0,5 %-ного розч^ду гумату натрію, 7%-ного розчину іхтіолу або аутокрові з обов язко^им призначенням полівітамінного препарату;
Патогенетична їерап^я.
Призначення гормонального препарату, який стимулює виділення гіпофізом ЛІ4 для ЛЮТеїнізації кістозного фолікула. Це можуть бути препарати Гн.рг або лг. Ефективність цієї обробки можна контролювати на JQ. ^-й день за утворенням в яєчнику жовтого тіла або за підвищення^ концентрації прогестерону у крові.
Введення препа&ату ЛЮТЄолітичної дії на 11-й день з початку лікування.
Стимуляція Ф°Чікулогенезу шляхом призначення фолікуло- тропних препаратів, по^наючи 3 14.го дня лікування.
Можна використати щоденні, на протязі 7-8 днів, в/м введення 2-3 мл 2,5%-ного розчину прогестерону з одночасним даванням всередину 50-100 мг йодистого калію, а на 10-11 день лікування призначити ФСГ і простагландин. Йодистий калій можна використовувати в/м протягом 5 днів у формі 5%-ного водного розчину в наростаючих дозах (60, 80, 100, 120, 140 мл). Він стимулює через щитовидну залозу синтез ЛГ, під впливом якого кіста перетворюється у жовте тіло, дегенерацію якого ми прискорюємо простагландином, одночасно стимулюючи фолікулогенез ФСГ.
Схема лікування корів і кобил, які мають ознаки німфоманії повинна включати один з прогестагенних препаратів. З цією метою рекомендуємо призначати в/в одноразово прожест у дозі від 2 до 5 мл; він містить прогестерон і вітамін Е.
При лікуванні корів з фолікулярною кістою без ознак німфоманії можна використовувати схему, яка складається з одноразового введення 200 мг прогестерону з наступним (через 11 днів) призначенням 500 мкг естрофану або іншого простагландину.
Є повідомлення про ефективність одноразової обробки корів, хворих на фолікулярну кісту яєчника, хоріонічним гонадотропіном у дозі 6000 ОД.
Лікування кобил з фолікулярною кістою проводять за такими ж схемами. Можна використати таку схему: 1-й і 4-й день в/м по 500 мг 2,5%-ного олійного розчину прогестерону; на 1-й день також в/м 15-20 мл тривітаміну, тривіту або тетравіту; 2-й і 5-й день по 2-4 мл 0,5%-ного розчину прозерину, 6-й день в/м 2-3 тис МО гравогормону або ГСЖК. Ін'єкції прогестерону викликають лютеїнізацію і дистрофію кісти, а гравогормон, ГСЖК і прозерин на його фоні стимулюють утворення фолікулів і прояв статевого циклу.
Лютеїнова кіста.
Оскільки кіста жовтого тіла розвивається майже завжди в асоціації з якимось патологічним процесом, що має місце у матці (хронічний метрит, прихований ендометрит, хронічна субінволюція матки), то лікування хворих тварин повинно бути комплексним і складатися з призначення 4 груп препаратів (дивіться таблицю 3.2):
Загальностимулюючі (тканинний і полівітамінний препарат);
Патогенетична терапія шляхом 2-3 внутрішньочеревинних або внутрішньоаортальних ін'єкцій 10-15 мл 1%-ного розчину новокаїну;
Один з простагландинів для розсмоктування лютеальних клітин кісти;
Фолікотропний препарат для стимуляції фолікулогенезу.
Роздавлювання кісти жовтого тіла практично неможливе, але можна робити масаж матки і яєчників.
У випадку, коли диференційний діагноз на кісту точно не може бути проведеним, то рекомендуємо об'єднувати введення хоріоніч-ного гонадотропіну або Гн-РГ з дворазовою ін'єкцією простагландину
· 2-альфа через 10-12 днів. У першу ж тічку після такої обробки корову можна осіменяти.
Полікістоз.
Тварин з полікістозними яєчниками вважають непридатними до відтворення і вибраковують. Але можна спробувати призначити кломіфен у дозі 50 мг на 100 кг всередину протягом 4-5 днів, краще у проеструсі. Це стимулятор овуляції своєрідної дії, який забезпечує необхідне співвідношення і синхронність виділення ФСГ і ЛГ за рахунок відновлення механізмів позитивного і негативного зворотнього зв'язку у гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальній системі.
За Д.Д.Логвіновим у товщу полікістозного яєчника вводять 3-5 мл 1%-ного розчину новокаїну.
Персистентне жовте тіло.
Спершу потрібно усунути основну причину затримки інволюції жовтого тіла (супутні запальні процеси у матці), після чого часто ця залоза перестає функціонувати сама по собі і статева циклічність у тварини відновлюється. Треба створити добрі умови годівлі, звернувши увагу на забезпеченість вітамінами і мікроелементами; проводити моціон і контакт з самцем.
Схема лікування корів із затримкою жовтого тіла дана у таблиці 3.3.
Таблиця 3.3
Схеми лікування корів з персистентним жовтим тілом
Препарати
Спосіб введення
Доза
Дні лікування







1
2
3
4
5
11
12

1. Загальностимулююча терапія

Завись печінки
п/ш
20 мл
+







Натрію гумат
п/ш
5мл
+



-



Тривіт
в/черев
20 мл
+




+
-

2. Відновлення функції ендометрію по секреції простагландину (патогенетична терапія)

Новокаїн, 10% р-н
в/черев
15 мл
+
-
+
-
+
-
-

3. Енуклеація або лізис жовтого тіла (лютеолітики)

Естрофан (Чехія)
в/м
2мл
+
-
-
-
-
+
-

Еструмат (Росія)
в/м
2мл
+
-
-
-
-
-
+

Естуфалан (Росія)
в/м
0,5 мл
+
-
-
-
-
-
+

Суперфан (Росія)
в/м
2мл
+
-
-
-
-
-
+

Ремофан (Чехія)
в/м
2мл
+
-
-
-
-
-
+

Клатрапростин (Росія)
в/м
2мл
+
-
-
-
-
-
+

Клопростенол (ФРН)
в/м
2 мл
+
-
-
-
-
-
+

Ензапрост (Угорщина)
в/м
20 мг
+
-
-
-
-
-
+

Прозольвін (Франція)
в/м
1 мл
+
-
-
-
-
-
+

4. Стимуляція фолікулогенезу

Фолігон (ФСГ) (Франція)
в/м
1000 Ю
-
-
-
-
+




Основні етапи лікування:
Загальностимулююча терапія.
Призначення 2-3 внутрішньочеревинних ін'єкцій розчину новокаїну для відновлення простагландиносекретуючої функції ендометрію.
Енуклеація жовтого тіла або призначення препарату- лютеолітшса з групи простагландинів для розсмоктування жовтого тіла.
Для енуклеації руку вводять у пряму кишку і звільнюють її від калових мас. У краніальній частині прямої кишки захвачують яєчник так, щоб яєчникова зв'язка була між вказівним і середнім пальцями. Великим пальцем тиснуть на тканини між паренхимою яєчника і основою жовтого тіла і відокремлюють жовте тіло. Відчуття характерного хрускоту у момент віддавлювання і наявність ямки на місці колишнього жовтого тіла свідчать про закінчення проведення операції. Для усунення кровотечі потрібно прижати м'якишем великого пальця у ділянці утвореної на місці жовтого тіла ямки 1-2 хв. Якщо при першій спробі віддавити жовте тіло не вдалося, то через 3-5 днів операцію слід повторити. Потрібно сказати, що ця маніпуляція може бути виконаною тільки за умови периферійного розміщення жовтого тіла, коли відчутна межа між жовтим тілом і яєчником. При центральному розміщенні жовтого тіла енуклеація веде до значних травм, зліпливого запалення між яєчником, яйцепроводом, їх брижами і очеревиною, оофориту і утворення спайок.
Необхідність повторного призначення простагландину на 11-12-й день лікування виникає лише у частини тварин. Це зв'язано не з персистентним жовтим тілом, а з жовтим тілом статевого циклу.
4. Стимуляція фолікулогенезу.
Розсмоктування персистентного жовтого тіла можна досягти, виконуючи масаж яєчників і матки через кожні 2 дні протягом 2-3 тижнів і використовуючи 1-2 обробки тканинно-вітамінними препаратами, або призначаючи тільки простагландин.
Гіпофункція жовтого тіла.
Памятаючи, що порушення ендокринних механізмів овуляції призводить до морфологічної неповноцінності жовтого тіла, профілактику гіпофункції жовтого тіла починають ще на початку статевої охоти.
Для активації гормоносинтезуючої функції яєчників та з метою профілактики перинатальної патології, за К.Г.Дашукаєвою рекомендується вводити в день осіменіння 20 мкг сурфагону або 2500 мо ГСЖК. Застосування поєднаного введення суперфану (простагландину
· 2-альфа) у дозі 2 мл (0,15 мг) і сурфагону рекомендують А.Н.Лавор із співавторами. Перечислені препарати краще використовувати з тривітом, який діє не тільки на слизову матки, але і на функцію всіх залоз внутрішньої секреції.
При виявленні розладів овуляції і лютеогенезу та при низькій якості жовтого тіла за Г.Г.Харутою і співавторами доцільно проводити на 5-7-й дні після осіменіння підвищення функціональної активності жовтого тіла. Це досягається одноразовим в/м введенням у цей період 10 мкг сурфагону або 20 мг прогестерону. Сурфагон стимулює виділення гіпофізом лютеотропного комплексу, а відтак і процеси лютеогенезу та функції жовтого тіла. Прогестерон діє за принципом замісної терапії, забезпечуючи фізіологічну концентрацію цього гормону і створюючи умови для підтримання жовтого тіла. У собак і кішок при непродуктивному паруванні, коли виключені інші причини неплідності (несвоєчасне парування, неплідність самця, інфекції і запальні процеси статевих шляхів), іноді призначають для підтримки процесів імплантації інєкції прогестерону по 2,5-20 мг п/ш з інтервалом 2-4 дні або дають всередину по 2,5-10 мг медрокси-прогестерону ацетату щоденн з 5-7-го до 21-го дня після парування.
Затримка овуляції.
Після 2-3 непродуктивних осіменінь, коли виявили чи передбачають затримку овуляції або ановуляторний статевий цикл, рекомендуємо вводити для стимуляції росту фолікула і овуляції 5 мл (0,5 мг) фертагілу у період між 13-15 днями статевого циклу.
Можна також користуватися овогоном (препаратом, що містить ЛГ) у дозі 1500 Ю за 2 години до першого введення сперми.
Препарати, що містять гіпоталамічний фактор: сурфагон у дозі 10 мкг, або Гн-РГ у дозі 1 мг разом з ХГ вводять на початку статевої охоти. Треба брати за правило проводити контроль овуляції фолікула через 24 години після першого осіменіння і у випадку її відсутності проводити додаткове осіменіння. При матковій кровотечі після статевої охоти бажано також проконтролювати настання овуляції і провести ще одне осіменіння.
Кобилам для координації парування з овуляцією і для індукції овуляції застосовують в/м ресептал у дозі 10 мл.
Ановуляторний статевий цикл.
Корові на 8-10-й день статевого циклу вводять в/м естуфалан у дозі 500 мкг або інший простагландин Ф-2 альфа, а через 72 год, на фоні дозріваючих фолікулів, нейрогормон диригістран у дозі 200 мкг в/м. Така комплексна терапія надає лютеолітичну та фолікуло-стимулюючу дію, забезпечує прояв стадії збудження статевого циклу з повноцінною овуляцією через 12-15 годин після ін'єкції диригістрану.
«Тиха охота» або ареактивно-алібідний статевий цикл/
Дозрівання фолікула та інтенсивність тічки можна підсилити у корови, починаючи з 17-го дня циклу (жовте тіло у стані зворотнього розвитку, а фолікул досить добре пальпується) шляхом призначення 100 мкг Гн-РГ в/м або п/ш. Ін'єкція Гн-РГ на початку 3-го дня після застосування простагландину Ф-2 альфа, що можливо тільки при наявності жовтого тіла в яєчнику, прискорює й інтенсифікує дозрівання фолікула і прояв тічки. Після використання простагландину Ф-2 альфа у корови на 3-4-й день появляється статеве збудження, спостерігається у нормальній кількості виділення ниткоподібного тягучого слизу і у цей час тварину треба осіменити.
3.2. Лікування тварин з дисфункціями матки Гіпотонія і атонія матки.
Тварині надають регулярний моціон, покращують годівлю. Найдоцільніше вести таку лікарську тактику:
Загальностимулююча терапія (призначення п/к 20 мл зависі з печінки великої рогатої худоби і в/ч 20 мл тривіту чи тетравіту) у 1-й і 7-й дні лікування.
В/м 5 мл андрогенно-естрогенного препарату пролон гованої дії дигітолу, нейротропно-холіноміметичного препарату утеротоніка (п/ш 3 мл 2-3 рази з інтервалом 48 год) , або одного з простагландинів у 1-й і 12-й дні лікування.
В/ч або внутрішньоаортально 10 мл 10%-ного розчину новокаїну разом з 50 ОД окситоцину або гатуїтрину на 2 і 4-й дні лікування.
В/в ввести 150-200 мл 10%»ного розчину кальцію хлориду на 2-й і на 5-й дні лікування.
Для підвищення фізіологічного тонусу геніталій можна робити 5-ти хвилинний масаж матки та яєчників через пряму кишку, змазувати розетку шийки матки 1 %-ним розчином йоду чи зрошувати її 10 %-ним розчином цукру, 1 %-ним розчином бікарбонату натрію або хлористого натрію.
Для покращення заплідненості корів при атонії і гіпотонії матки доцільно проводити асептизацію порожнини матки після осіменіння. Для цього впорскують в/м 50 ОД окситоцину перед першим і другим введеннями сперми і внутрішньоматково зі шприца Жане, або кружки Есмарха вливають 100-150 мл 0,2 %-ного розчину Люголя через 10-12 год після другого введення сперми. Замість розчину Люголя внутрішньоматково можна вводити вмістиме одного флакона спермосану-3 або 6,5 г неоветіну чи 1,0 г левоміцетину сукцинату, розчинених у 10 мл стерильного фізіологічного розчину. Оскільки при атонії і гіпотонії матки часто реєструють раніше або пізніше настання овуляції, то О.В.Шамаров рекомендує вводити у шийку матки 500 ОД фолікуліну або 15 ОД окситоцину чи 50 мкг естрофану з метою підвищення скоротливості матки і заплідненості корів.
Профілактика гіпотонії і атонії матки має складатися з використання фосфорно-кальцієвого підкорму у сухостійний і післяпологовий періоди, щоденного активного моціону, своєчасного і ефективного лікування тварин з субінволюцією матки і запальними процесами у матці.
Постлібідна метрорагія.
Специфічного лікування корів, у яких в кінці статевої охоти відбувається маткова кровотеча не розроблено. Якщо така патологія повторюється і встановлено зв'язок кровотечі з затримкою овуляції, то можна рекомендувати призначення фертагілу або інших препаратів, шо містять ЛГ або Гн-РГ, як це описано при лікуванні затримки овуляції. Одночасно як із лікувальною, так і з профілактичною метою використовують вітамін Е, тривіт, тетравіт, комбінуючи їх з в/м введенням 30-50 мг прогестерону, або використати комбінований прогестагенно-вітамінний препарат прожест. При сильній кровотечі в/м ввести 40-50 ОД окситоцину, а в/в 10 %-ний розчин кальцію хлориду у дозі 200 мл. Після припинення виділення крові слід провести додаткове осіменіння, хоча ймовірність запліднення при цьому буде меншою на 15-30%.
Для профілактики маткової кровотечі тварин треба забезпечити повноцінними кормовими раціонами, особливо у сухостійний період і протягом перших 2-3 міс після пологів, збалансованими за кальцієм, фосфором, вітамінами А і Е.
Хронічна субінволюція матки.
До лікування корів, хворих на хронічну субінволюцію матки, треба підходити комплексно, з урахуванням функціонального стану яєчників.
При наявності в яєчниках корови функціонуючого жовтого тіла або лютеїнової кісти дворазове призначають один із простагландинів (у 1-й і 11-й дні лікування) у поєднанні з курсом іхтіолотерапії (6 ін'єкцій 7 %-ного розчину, виготовленого на фізіологічному розчині п/ш у ділянці верхньої третини шиї з інтервалом 48 год у таких дозах: 20, 25, ЗО, 35, ЗО, 25 мл) та окситоцину у дозі 50 ОД на 2-й, 3-й та 4-й дні лікування. На 11-й день лікування вводять гравогормон у дозі 3500-4000 мо, або інший гонадотропний препарат.
Лікування корів з хронічною субінволюцією матки, яка супроводжується гіпофункцією яєчників, повинно включати одноразове використання простагландину Ф2-альфа (у 1-й день лікування), курс іхтіолотерапії з окситоцином і введенням граво-гормону, чи іншого гонадотропіну, як було описано вище.
Рекомендуємо використовувати запропоновану нами схему лікування: 1-й день лікування в/м 5 мл дигітолу і в/ч 20 мл тривіту; 2-й, 4-й і 6-й дні лікування в/ч 10 мл 10 %-ного розчину новокаїну з 50 ОД окситоцину, 8-й день лікування можна повторити дигітол, тривіт і призначити тканинні препарати (завись печінки великої рогатої худоби у дозі 20 мл п/ш або 0,5 %-ний розчин гумату натрію у дозі 5 мл) для швидшого відновлення структури слизової оболонки матки. У ЦЮ схему можна вводити масаж матки і яєчників, а для ослаблених тварин - внутрішньовенні введення кальцію хлориду або кальцію Шоконату з розчином глюкози. .
Замість дигітолу можна застосувати утеротонік п/ш по 3 мл
2 рази через добу.
Якщо при осіменінні корови спостерігалося виділення лохій, то треба зробити санацію матки шляхом внутрішньоматкового введення через напіввідкритий канал шийки матки (як при ректоцервікальному введенні сперми) не пізніше 14-20 годин після останнього осіменіння неоміцину сульфату 0,5 г чи поліміксину
· сульфату 1 г у 5-10 мл фізіологічного розчину. Невеликі об'єми розчинів вводять у матку, використовуючи одноразовий шприц, який під'єднують до полісти-ролової піпетки, призначеної для штучного осіменіння. Піпетку проводять через цервікальний канал під контролем руки, введеної у пряму кишку, або використовуючи піхвове дзеркало.
Оскільки субінволюція матки значною мірою обумовлюється ще у період вагітності за умови його патологічного перебігу, то, звичайно, набагато легше попереджувати розвиток цього захворювання. Тому ми рекомендуємо проводити профілактику субінволюції матки у повному об'ємі за описаною у розділі 3.7. схемою, починаючи
3 періоду сухостою. Крім того, у період вагітності тваринам треба забезпечити повноцінну годівлю, надати їм моціон і спілкування з самцем, провести своєчасний запуск, створити необхідні санітарно- гігієнічні умови утримання. Під час фізіологічних пологів ні в якому разі не витягувати плід, зібрати і випоїти води з плодових оболонок, покласти теля для облизування. Велике значення має правильне ведення післяпологового періоду, проведення вітамінізації корів у перші дні після пологів, своєчасна діагностика і ефективне лікування гострої субінволюції матки та ендометриту.
Кістозна гіперплазія маткових залоз.
Заходи з профілактики захворювання включають: своєчасне і ефективне лікування тварин з хронічним ендометритом і фолікулярною кістою; обмеження згодовування кормів, що мають високу естрогенну активність; дотримання дозування і кратності використання естрогенних препаратів.
У молодих собак і кішок на початку розвитку захворювання використовують гормональні методи лікування. Призначають в основному прогестагени: пролігестон (делвостерон) у дозі ЗО мг/кг для великої і 10 мг/кг для маленької собаки п/ш одноразово; при необхідності ін'єкцію повторюють через 2 тижні у половинній дозі. Одночасно застосовують антибіотики і вітаміни А, D, Е, С. За умови тривалого перехворювання консервативне лікування неефективне.
Якщо навіть виділення зі статевих органів припиняються, то у більшості випадків через деякий час вони появляються знову і тому звичайно проводять оваріогістеректомію.
3.3. Лікування самок, хворих на хронічні запальні процеси
статевих органів незаразного походження Вульвіт і вестибуло-вагініт.
Основною метою лікування гінекологічних захворювань є збереження життя та продуктивності хворої тварини і відновлення її плодючості. У даному випадку досягти цього можна, ліквідувавши запальний процес і не допустивши рубцевих стягувань. Тому лікувальні процедури при вестибуло-вагініті краще проводити на фоні низької сакральної анестезії. Шкіру вульви, промежини і корінь хвоста обмивають розчинами калію перманганату 1:2000, етакридину лактату 1:1000, фурациліну 1:5000 чи перекису водню. Призначають також 10 %-ний розчин таніну, 1-2 %-ний розчин протарголу. Найкраще для цього використовувати спеціальний зрошувач або пластикову пляшку об'ємом 1-2л, у кришечці якої зроблені 20-30 дрібних отворів. Рани у ділянці вульви змазують настойкою йоду, аятину, йодосолу, емульсією синтоміцину чи стрептоциду. Перед проведенням лікування або операцій у ділянці вульви можна використовувати антисептичний аерозольний препарат септонекс. У кобил при розривах промежини або статевих губ накладають шви.
Ексудат з поверхні слизової переддвер'я піхви і піхви при лікуванні гострого вагініту видаляють шляхом промивання названими вище теплими розчинами антисептиків, в'яжучих або гіпотонічним соле-содовим розчином (10 г натрію хлориду і 20 г натрію гідрокарбонату на 1 л прокип'яченої води). Для зрошення витрачають 0,5-1 л рідини. При гнійно-некротичному або флегмонозному вестибуло-вагініті зрошення проводять 5 %-ним розчином іхтіолу, використовуючи товстостінну гумову трубку (сифон) діаметром 1-1,5 см і довжиною 80-100 см з лійкою. Прокип'ячений сифон змазують іхтіоловою маззю, вставляють у піхву і просувають по верхній стінці до упору в склепіння піхви. До вільного кінця сифона приєднують лійку і повільно вливають розчин. Чере з 3-5 хв. рідину зливають, опустивши кінець сифона вниз. Лікування тварин З гострими вестибуловагінітами буде набагато ефективнішим при застосуванні блокади тазового нервового сплетіння за методом А.Д. Ноздрачова чи С.Г. Ісаєва, або паранефральної блокади за І.Г. Морозом чи М.М. Сенькіним.
При лікуванні підгострих і хронічних процесів використання гіпотонічних водних розчинів недоцільне. Вони викликають гідратацію і мацерацію тканин у зоні запалення, що погіршує перебіг запального процесу. Показано застосування для промивання гарячих (43-45 °С) гіпертонічних розчинів, таких як 5 %-ний розчин натрію хлориду, концентрований содо-сольовий розчин, що містить по 2 % соди і кухонної солі, а для змазування рідких протимікробних емульсій і мазей, які наносять на слизові оболонки переддвер'я піхви і піхви (лінімент синтоміцину, стрептоциду, суспензія супротегз, мазь Вишневського, Конькова, лоринден С). При вестибуловагініті мікозного походження клотримазол, ністатин, мікосептин. Великим тваринам рідку лікарську форму (перечислені мазі і емульсії або за рекомендацією Д.Д. Логвінова 10 %-ний розчин соку цибулі чи часнику самостійно або у суміші з 30%-ним розчином іхтіолу) вводять у об'ємі 30-50 мл у вигляді ватно-марлевого тампона (губки), які перев'язують навхрест шовковою ниткою і, просочивши лікарством вводять у передню частину піхви за допомогою довгого пінцета або корнцанга через піхвове дзеркало. Тампон оставляють на 12-24 год, після чого виймають за кінчик нитки, що виступає зовні. Для введення лікарських речовин у піхву використовують прилад для осіменіння свиней ПОС-5, кружку Есмарха, спринцівку, а також полістиролову піпетку для штучного осіменіння у комбінації з шприцем Жане, з'єднаним з нею гумовою трубкою або 20-ти грамовим шприцем, під'єднаним до неї через перехідну муфту-трубочку. Вказівним і лівим пальцями лівої руки розкривають статеві губи і просувають кінець піпетки по верхній стінці піхви на глибину 20-30 см до упору у верхнє склепіння піхви, приєднують шприц і, повільно витягуючи піпетку, вводять його містиво у піхву і переддвер'я. При гнійно-некротичному вагініті проводять загальну антибіотикотерапію. Тривалість курсу лікування становить 5-10 днів.
Перехворюванна тварини хронічним вестибуловагінітом призводить до створення для сперміїв у порожнині піхви згубного кислого середовища. Ось чому, навіть після того, як клінічні ознаки захворювання зникли, перед осіменінням треба зросити піхву і піхвову частину шийки матки 1-2 %-ним розчином натрію гідрокарбонату або глюкозосодовим розчином (глюкози15 г, соди 5г, води 500 мл), температура яких становить 42-43 °С.
Цервіцит.
Лікування хронічного цервіциту при наявності широких рубців або індурації тканин неефективне. Лікування проводять у залежності від причини захворювання І тому, якщо цервіцит виник як продовження запалення з інших ділянок статевої трубки, то перш за все усувають першоджерело захворювання.
Рекомендується введення у цервікальний канал мазі, що складається з 5 г левоміцетину, 2 г прогестерону і 93 г норкового жиру У Дозі 5 мл чотириразове через день. Норковий жир можна замінити касторовим маслом. Цю мазь вводять через піпетку для штучного осіменіння шляхом ректальної фіксації шийки матки. При асоціації цервіциту з ендометритом спочатку у ріг матки вливають 20-40 мл 5 %-ного левоміцетинової емульсії, виготовленої на касторовому маслі, а потім цервікально - левоміцетиново-прогестеронову мазь. Одночасно проводять патогенетичну і тканинну терапію (10%-ний новокаїн в/ч у дозі 10 мл, 20 мл зависі з печінки великої рогатої худоби або іхтіолотерапію з використанням 7 %-ного розчину п/к). Призначення прогестерону при хронічному цервіциті доцільне, тому, що під його впливом зменшується патологічна секреція цервікального епітелію, внаслідок чого створюються несприятливі умови для розвитку мікроорганізмів, а сполучна тканина, що розрослась, піддається зворотньому розвитку.
Для лікування також використовують внутрішньоцервікально фуразолідонові палички, свічки дифурину, суспензію супротегзу, 50 %-ну мазь АСД фракції-2, синтоміцинову або стрептоцидову емульсію.
Профілактика полягає у забезпеченні кваліфікованих, з дотриманням правил асептики і антисептики, допомоги при пологах і введення сперми при штучному осіменінні, а також у своєчасному і ефективному лікуванні тварин з запальними процесами піхви і матки.
Хронічний катаральний і катарально-гнійний ендометрит.
Оскільки відтв'орна функція самки забезпечується чіткою взаємодією гіпоталамо-гіпофізарно-оваріально-маткової системи, яка у певній мірі порушується при хронічному ендометриті, то лікування її повинне бути комплексним, спрямованим на відновлення нормальної функції цілої системи, з урахуванням усіх її ланок. Доти, поки у матці буде ексудат, а ендометрій знаходитись у патологічному стані, зберігатиметься вогнище запалення в яєчнику буде жовте тіло, У гіпоталамо-гшофізарній системі фаза лютеотропної активності, і навпаки. Отже, без поновлення фолікулотропної активності у гіпоталамо-їтпофізарному комплексі, без розсмоктування жовтого тіла в яєчнику місцеве лікування тварини, хворої на хронічний ендометрит буде малоефективним. Слід також враховувати, що тривалий перебіг ендометриту призводить до значних структурних змін у стінці матки. Тому лікування потрібно починати якомога раніше і проводити його енергійно, добиваючись якнайшвидшої ліквідації патологічного процесу. Лікування має бути комплексним і складатися з таких етапів:
Зняття «прогестеронового блоку» міометрію і нормалізація порушеного естрадіол-прогестеронового співвідношення шляхом одноразового призначення естрогенів, а при наявності в яєчнику жовтого тіла - його лізис шляхом використання простагландину Ф-2 альфа.
Відновлення тонусу і скоротливої функції міометрію, видалення з матки ексудату досягається застосуванням через 10-12 год після естрогенів чи простагландину Ф-2 альфа окситоцину або одного з нейротропних препаратів (прозерин, карбахолін, фурамон, прегнантол, утеротонік та інші). З цією метою виконують також щоденний ректальний масаж матки (4-5 сеансів тривалістю 2-3 хв). Тваринам забезпечують моціон. Кобил бажано використовувати для легких робіт.
Патогенетична терапія проводиться для нормалізації обміну речовин в організмі, трофіки в ураженому органі, відновлення структури ендометрію. Використовуються комбінації тканинних препаратів, іхтіолу, або аутокрові з полівітамінами. Доцільно використовувати поєднання загальної і місцевої іхтіолотерапії, при якій роблять п/ш у ділянці шиї 5-6 ін'єкцій 7 %-ного розчину іхтіолу через кожні 48 годин і вводять у краніальний відділ піхви тампон, просочений 20 %-ним розчином іхтіолу з таким же інтервалом.
4. Протимікробна терапія при хронічному ендометриті застосовується в основному для пригнічення мікрофлори у вогнищі запалення. Користуються головним чином антибіотиками, віддаючи перевагу внутрішньоматковому шляху введення. У тварин із збереженим статевим циклом призначення антибіотиків необов'язкове. Для нециклюючих тварин антибіотикотерапія обов'язкова. При загальній антибіотикотерапії краще користуватися препаратами пролонгованої дії, що зберігають ефект не менше 4 днів, і призначати дози, достатні для забезпечення високої місцевої концентрації у матці. Внутрішньоматкове введення антибіотиків можливе, якщо дотри муватися таких умов:
даний препарат буде активним у матковому середовищі і не буде викликати подразнюючої дії, як, наприклад, еритроміцин чи хлорамфенікол;
введення препарата буде здійснено дуже акуратно, за всіма
правилами асептики і антисептики;
буде попередньо евакуйований ексудат при значному його
скупченні у порожнині матки; ~ будуть забезпечені достатні дози.
5. Відновлення статевої циклічності. Це досягається призначенням Гн-РГ або прогестагенів з гонадотропінами одночасно з різким покрашенням годівлі. Можна використовувати також поєднання гонадотропіну з простагландином.
Схеми лікування і дози препаратів подано у таблиці 3.4.
Внутрішньоматкове введення рідких лікарських форм проводиться за принципом ректоцервікального введення сперми. Це можливо тільки після обробки розчинами антисептиків зовнішніх статевих органів і звільнення слизової оболонки піхви від залишків ексудату шляхом зрошення її гарячим (45-50 °С) 2 %-ним розчином двовуглекислої соди.
Для внутрішньоматкового введення користуються одноразовою полістироловою піпеткою для штучного осіменіння корів довжиною 450 мм. Препарат підігрівають до температури 39-40 °С. Пальцями лівої руки розсувають статеві губи, а правою просувають піпетку косо вгору до упору у склепіння піхви. На руку одягають поліетилинову рукавичку і зрошують теплою водою. Підготовлену таким чином руку вводять у пряму кишку і звільняють її від калових мас. Через стінку прямої кишки захоплюють у долоню шийку матки і натягують на піпетку так, щоб кінець піпетки дістав тіла матки. Руку витягують з прямої кишки і знімають рукавичку. Шприц під'еднують до піпетки через перехідну муфту, у якості якої можна використати канюлю від голки Боброва. До канюлі прикріплюють коротеньку гумову трубочку, другий кінець якої під'єднують до піпетки і вводять ліки у порожнину матки.
Внутрішньоматково можна вводити речовини з використанням маткових катетерів конструкції Лігерса, ПОС-5 зі зрізаною кулькою на кінці катетера і оплавленими на полум'ї стінками. Але якщо лікар ветеринарної медицини не має цих інструментів чи не оволодів Технікою їх ректо-цервікального введення, то користуються простішим способом. Підігрітий лікарський препарат вводять із ПІпрнца Жане, просовуючи рукою у поліетиленовій рукавичці довгу Іумову трубочку, приєднану до шприца, у канал шийки матки на |яибину 2-3 см. Зовнішнє війстя шийки матки притискують пальцями І повільно вводять препарат, попереджуючи його витікання.
Для лікування корів, хворих на хронічний ендометрит іЙкористовують супротегз (суспензію) і маткові свічки «Дифурин». Супротегз комплексний препарат, який складається з анти-Іпкробних засобів нітрофуранового ряду, нейротропного холіно-міметичного компонента, здатного покращити нейротрофічні процеси у матці, засобу з протизапальною та аналізуючою дією. Його вводять в матку у дозі 50-100 мл 2-3 рази через 1-2 доби. Дифурин вводять рукою у поліетиленовій рукавичці по 3-5 штук через добу, попердньо видаливши з матки ексудат (В.Я.Вечтомов, В.Ф.Макеєв, ІЕКВМ УААН).
У країнах ЄЕС виробляють антимікробні препарати, спеціально Призначені для внутрішньоматкового введення. В основному ці Препарати призначені для корів і кобил. Упаковка комплектується ШІастиковим шприцем-ін'єктором об'ємом 20 мл, заповненим готовим лікарським препратом, і зондом для внутрішньоматкового введення. бони містять комплекс антибіотиків широкого спектру дії або антибіотиків з сульфаніламідами. Наприклад, утероген (гентаміцин), утерицин (гентаміцин + пеніцилін), метрижектил (ампіцилін + колі-стин), метрижет (дигідрострептоміцину сульфат + пеніцилін прокаїновий), метрижет супер (окситетрациклін + фуразолідон + йодохлоргидроксикінолеїн + етинил-естрадіол). Метрижет супер діє як бактерицидне і фунгіцидне, а його компонент естрадіол забезпечує трофічну дію на слизову оболонку матки. Цей препарат призначають при стійких ендометритах, які не піддаються лікуванню іншими йізепаратами. Головним чином лікування складається з 1-3 |йутрішньоматкових введень. Якщо лікування проводять у період JJWKH, то препарат застосовують за кілька годин до осіменіння. Для дення беруть матковий зонд, прикріпляють до ін'єктора і після імивання зовнішніх статевих органів та звільнення (при потребі) жнини матки від ексудату, захоплюють шийку матки через пряму у або користуються піхвовим дзеркалом. Добре утримуючи матки і рухаючи зонд вперед-назад, обережно проводять його складки шийки матки. Просування зонда треба припинити зразу, тільки пройшли шийку матки, щоб не пошкодити матку. У такому ясенні зонда ін'єкують препарат.
Профілактика хронічного ендометриту полягає у своєчасному Уванні тварин, хворих на гострий післяродовий ендометрит, 'лі за бактеріальною забрудненістю сперми і за дотриманням «нарно-санітарних правил при проведенні штучного осіменіння.



Таблиця 3.4
Схема лікування корів, хворих па хронічний ендометрит

Спосіб введення
Доза
Дні лікування







1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
II
12 13
14
15! 16

/. Зняття "прогестеронового блока" міометрію

ДиІІІол
В/м
S мл
+ ff»
















Синестрсш 1%
- В/м
2-3 мл
+ 6пІ
















1а. Лізис жовтого тіла

Естрофан
В/м
2 мл
+ 6'»Г














2. Відновлення тонусу міометрію і евакуація з матки ексудат
;

Окситоцин
В/м
50 ОД
+ І81"
+
+
+













Пітуїтрин
В/м
50 ОД
+ 18*
+
+
+













Прозсрин 0,5%
П/ш
І,5-2мл
+

+

+












КарбахолінО,1%
П/ш
1,5-2мл
+

+

+












2а. Масаж матки
+
+
+
+
+












3. Патогенетична терапія

Завись печінки ВРХ
П/ш
20 мл
ч-






+







+

Натрію гумат 0,5%
П/ш
5 мл
+






+







+

Біостимульгін
паравапнально
ЗОмл
+
+
+

+

+


+


+




Іхтіол 7%
П/ш
20 мл
+

+

+

+

+








Аучокров сіабілізов.
В/м
25,50.75, ІООмл
+

+

+

+

+








АСД фракція 2 5%
П/ш
20 мл
+


+













Тривіт
В/м
20 мл
+






+









4. Протимікробна терапія

Йодосол (аерозоль)
В/ма гков.
1 балом

+

+

+











У герицип (Франція) (пеніциліи+гентам.)
В/ма гков.
1 шприц

+
+
+













Суспензія йодвісмуч сульфаміду SVu
В/м;п ков.
25 мл

+















Поліміксип-М
В/матков.
! г

+

+

+











Іммозим
В/матков.
1 г

+

+













5. Відновлення статевої циклічності

Гравогормон
П/ш
3000 МО






+






+ після ПГ



Диригістран
В/м
200 мг









+ ПІСЛЯ ГТ







Прогестерон 1%
В/м
Юмл






+

+

+






00

Прихований ендометрит.
Лікування корів, хворих на прихований ендометрит, повинно бути комплексним і включати дві складові:
Місцева (внутрішньоматкова) етиотропна терапія. Для цього бажано призначати препарати пролонгованої дії, що забезпечують повну санацію матки у період між двома стадіями збудження статевого циклу.
Патогенетична терапія (тканинні препарати з печінки, печінки з плацентою, аутокров п/ш + полівітаміни в/ч).
Внутрішньоматково вводять корові у кінці стадії збудження статевого циклу 20-30 мл рідкого лікарського препарату антимікробної дії. Перевагу надають препаратам, які виготовлені у вигляді емульсії або суспензії на жировій основі: емульсія йодвісмутсульфаміду, 5 %-на суспензія трициліну на олії, 1,5 %-на суспензія фуразолідону на 2 %-ному розчині метилцелюльози, суспензія «Супротегз», мастисан А, В, Е, 5 %-на олійна суспензія спермосану-3. Використовують ваготил, для чого змішують 1 мл препарата з 25 мл дистильованої води.
Але перечислені антимікробні препарати не усувають патологічних змін ендометрію, які були викликані мікроорганізмами і їх токсинами. Тому терміни відновлення функції слизової оболонки матки і репродуктивної функції тварин при такому лікуванні довші. Більш ефективним у цьому відношенні є пробіотик баліз, який крім антимікробної активності відносно стафілококів, протею і синьо-гнійної палички, ще й стимулює репаративні процеси у матці. Його призначають Внутрішньоматково у дозі 20 мл 20 %-ного розчину з додаванням до нього йодистого калію, ацетилсаліцилової або аскорбшової кислот у кількості 0,1-0,15 мас.% одноразово через 6-8 год. після осіменіння. Крім цього, В.Г.Гавриш при субклінічному ендометриті рекомендує використання біологічно активних речовин: простагландину Ф-2 альфа, окситоцину і трийодтироніну. При першому введенні простагландину Ф-2 альфа (естрофану) у дозі 2 мл в/м, одночасно в/м ін'єкувати 50 ОД окситонину, а при повторному (через 10 днів) давати всередину 0,20 мг трийодтироніну. Для підвищення заплідненості корів, яких лікують при субклінічному ендометриті перед осіменінням рекомендується вводити в/м імунодепресант гідрокортизону ацетат 2,5 %-ний у дозі 0,5 мг/кг.
Коровам, у яких прихований ендометрит встановлений на стадії зрівноважування статевого циклу, також можна проводити вну-трішньоматкові введення, тому, що канал шийки матки у цей період. Це дає можливість підготувати їх до запліднення в чергову . Піпетку для ОСІМЄНІННЯ просувають у канал шийки матки на глибину 4-5 см до упору у поперечну складку і дещо відтягнувши назад (на 2-3 мм), довільно вводять лікарський препарат. Він буде надходити у матку їідралегвинтовим ходом, утвореним незімкненими поперечними складками шийки матки. Курс лікування складається з 2-3 внутрішньоматкових введень. ДІЮ перших двох введень використовують пщгитровані антибіотики у дозі 1 г з ферментним препаратом імозимом, тетравітом або 0,5 %-ним розчином новокаїну. Для останнього введення краще взяти емульсію ксероформу або іхтіолу, що сприяють активізації регенерації ендометрію. Ј, 3 лікувально-профілактичною метою осіменіння корів, які не ІІають клінічних ознак патології статевих органів, але мають |> анамнезі 2-3 непродуктивних осіменіння, поєднують з внутрішньо-матковим введенням антибіотиків, розчинених на ізотонічному розчині натрію хлориду або 0,25 %-ного розчині новокаїну чи 7 %-ному розчині щюкози у кількості 15-20 мл. Використовують поліміксин
· у дозі 0,5-1 г, левоміцетину сукцинат у дозі 0,5-1 г, пеніцилін з мономіцином По 0,5 г, пеніцилін з гентаміцином (1 г і 0,2 г відповідно), ністатин З хлортетрацикліном (0,3 г і 1 г відповідно).
Для лікування корів, хворих на прихований ендометрит, Г.І. Підопригора пропонує призначати тканинний препарат з печінки великої рогатої худоби підшкірно у ділянці триголового м'яза плеча, у дозі 5-6 мл на 100 кг маси тварини, трьохразово, з інтервалом 7 днів, Шо поєднання тканинного препарату з підшкірним введенням 0,5 %-ного |»зчину прозерину у дозі 2 мл трьохразово з інтервалом 7 днів.
З метою профілактики прихованого ендометриту у корів необхідно: *»- усувати погрішності в утриманні й годівлі корів як у період tm вагітності, так і в післяпологовий період;
Ш4-|>етельно готувати корів до пологів, дотримуватися правил ч& 'проведення родів, слідкувати за перебігом післяпологового періоду; №> Своєчасно діагностувати післяпологову патологію (гіпотонія ЛК*й атонія матки, затримка посліду, ендометрит) і призначати
відповідне лікування для ліквідації цих порушень; *~~ після оперативного відокремлення посліду не слід вводити ^ У порожнину матки водних розчинів антимікробних засобів, які w осаджують і руйнують мукополісахариди. !і ' Шометра.
*'" * При відкритій формі піометри та при задовільному стані собаки **оасна провести курс консервативного лікування, призначаючи простагландин Ф-2 альфа в/м у дозі 20 мг/кг 3 рази на день протягом 5-8 днів. Він викликає лютеоліз, скорочення міометрію, звільнення порожнини матки від гнійного ексудату і покращення загального стану. Передозування простагландину проявляється слинотечею, рвотою, частим сечовиділенням і дефекацією, які тривають 2-3 год. На фоні простагландину призначають окситоцин. Одночасно вводять антибіотик широкого спектру дії протягом 3 тижнів, сечогінні, полівітамінний і тканинний препарат. Крапельне вводять глюкозу, аскорбінову кислоту, гемодез і інші засоби, що сприяють дезінтоксикації організму і підтримують функцію печінки, нирок та серця.
Та всеж частіше для того, щоб спасти життя тварини, хворої на піометру, проводять оваріогістеректомію.
Сальпінгіт.
Корів лікують, виконуючи легенький масаж у напрямку від яєчника до матки дещо здавлюючи або скручуючи яйцепроводи на півоберту. Цим прийомом можна роз'єднати спайки, активізувати кровообіг. Роблять вливання у пряму кишку теплого розчину іхтіолу з настойкою ромашки. З лікувальною метою рекомендують проводити хромогідротубацію за В.І.Шніцаром, тому що метиленова синька, новокаїн, пеніцилін і стрептоміцин, що входять до складу промивної рідини мають лікувальні властивості. Крім того, на 200-300 мл розчину добавляють 50-100 одиниць лідази, яка має гіалуронідазну активність і сприяє швидшому проникненню розчину у тканини. Курс лікування складається з 10 щоденних процедур. Якщо у корови статеві цикли настають ритмічно, але осіменіння не закінчується заплідненням, треба провести 1-2 рази пертубацію.
При гострому сальпінгіті призначають загальну антибіотикоте-рапію у комбінації з окситоцином. Кобилам призначають норсульфазол, внутрішньоаортальні введення 150 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну з антибіотиками. Профілактика сальпінгіту полягає у своєчасному лікуванні затримки посліду, ендометриту, оофориту,
· також в обережному ректальному дослідженні.
Оофорит.
При лікуванні гострого оофориту призначають в основному комбінації антибіотиків, краще пролонгованої дії. Для кобил показано в/в введення 10 %-ного розчину норсульфазолу протягом 5 днів. Доза його у 1-й день лікування становить 0,15 г/кг і вводиться за три прийоми (через 8 год); на 2-й і 3-й дні ОД r/кг тричі; на 4-й і 5-й день 0,05 r/кг двічі, з 12-ти годинним інтервалом. У перші 3-4 дні лікування в/в ін'єкують по мл суміші, що складається з 4 г камфори, 60 г глюкози, 300 мл Силового спирту, 10 г уротропіну, 10 г кальцію хлориду і 700 мл 0,9 %-ного оозчину хлориду натрію. Антимікробні препарати обов'язково поєднують із засобами патогенетичної терапії: внутрішньоаортальне введення 1%-ного розчину новокаїну (можна з антибіотиками: пеніцилін, стрептоміцин, або & поєднання по 3-4 млн ОД, олеоморфоциклін 2-3 млн ОД) за ІНВороніним або Д.Д. Логвіновим через кожні 48 год, низька сакральна аіійстезія, надплевральна блокада за В.В.Мосіним, паранефральна блокада *ja І.Г. Морозом або за І.Я. Тихоніним. Внутрішньоаортальні введення звокаїну з антибіотиком (-ами) проводять на фоні 5-7-ми денного в/м
цих же антибіотиків 2-3 рази на день.
Проводять аутогемотерапію, іхтіолотерапію і фізіотерапію Яіяхом призначення теплих компресів на ділянку крижів і попереку, Свинцювання піхви гарячими розчинами антисептиків, гарячі клізми ІІастойки ромашки на 5%-ному розчині іхтіолу. Масаж при оофориті "фотипоказаний.
При хронічному оофориті лікування неефективне і тварину вибраковують.
3.4. Лікування самок з запальними процесами статевих
органів заразного походження if Трихомоноз.
-·>*· Якщо трихомонозний вагініт був своєчасно діагностований, то вилікувати корову неважко. Перше, що потрібно зробити, щоб Зіуйинити поширення захворювання, це перевести тварин на штучне осіменіння. Головною умовою лікування є не тільки знищення Збудника, але й відновлення нормального стану статевих органів. Для покращують годівлю і утримання хворої тварини, призначають для швидшої евакуації ексудату. В/м або п/ш вводять ів 1 %-ний розчин трихополу (метронідазолу) у дозі 80-150 мл N«r/Kr). Місцеве у вигляді тампонів призначають 0,5%-ний розчин аокислого срібла, береніл або гонакрин.
Спринцюють статеві органи 8-10%-ним розчином іхтіолу на гМІЕ{Єрині, водним розчином йоду (1:500), флавакридину (1:1000), або лактатом (1:2000). Місцеву трихомонацидну дію надає . Перед використанням 2-3 чайні ложечки цього препарату {Наводять віл теплої води. У випадку, якщо трихомонади проникли УЧ*Єатку і яєчники, рекомендується комбіноване лікування з в/м веденням трихополу і промиванням матки нітрофурановою сумішшю, до складу якої входять 0,1 г фуразолідону, 0,2 г фурациліну і 1000 мл фізіологічного розчину. Перед використанням розчин треба закип'ятити і охолодити до температури тіла.
Кампілобактеріоз.
При кампілобактеріозному вагініті після промивання піхви гіпертонічним (3-5 %-ним) розчином хлориду натрію, слизову оболонку переддвер'я піхви змазують 0,5 %-ною йодистою маззю на фоні в/м введення стрептоміцину у дозі 10000 ОД/кг на 0,5 %-ному розчині новокаїну 2 рази на добу протягом 4 діб. Можна використовувати дибіоміцин.
Після аборту або пологів проводять одночасно місцеву і загальну антибіотикотерапію. У порожнину матки корові вводять по 2 млн ОД стрептоміцину і пеніциліну, розчинених у 40 мл стерильної олії або фізіологічному розчині, а в/м стрептоміцин.
Інфекційний фолікулярний вестибуло-вагініт.
Промивають піхву розчином Люголя або ваготилу. Можна використовувати лужні 2 %-ні розчини бікарбонату або хлориду натрію. Після цього у порожнину піхви 1 раз на день 8-10 днів підряд вводять тампон, просочений ЗО %-ним розчином іхтіолу з 10 %-ним розчином соку цибулі або часнику. Розчини фітонцидів можна використовувати самостійно. У вигляді тампонів призначають також 0,5 %-ний розчин юглону на риб'ячому жирі. їх вводять 1 раз на добу 2-3 рази з інтервалом у добу. Для змазування стінки переддвер'я піхви, яке проводять 1 раз на добу, можна використовувати йодгліцерин, іхтіолгліцерин, іхтіолйодгліцерин, взятих порівну, а також стрептоцидові мазі та емульсії з додаванням антибіотиків.
Для профілактики ІФВВ треба суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил при штучному осіменінні корів і телиць, при взятті сперми від бугаїв, регулярно провіряти бугаїв, проводити бактеріологічне дослідження сперми. Після санітарної обробки тварин потрібно провести дезинфекцію приміщень. Парування тварин забороняють.
Пухирцевий висип.
Для швидшого одужання тварини і для попередження нагноювання та виразковості потрібно обробляти вульву і переддвер'я піхви антисептичними розчинами, емульсіями, мазями (промивання, змазування, закладання тампонів). При ускладненнях типу некрозу або утворення глибоких виразок вражені ділянки припалюють ляпісом, мідним купоросом або йодгліцерином у співвідношенні 1:2, після чого на слизову оболонку переддвер'я піхви наносять якусь антимікробну емульсію (синтоміцинову, стрептоцидову, ксероформову) або рідку
Вишневського.
При лікуванні вагініту використовують тканинні препарати як для загальної дії (п/ш), так і місцеве. Загальна стимуляція організму тварини Призводить до підвищення захисних сил організму і настає одужання. Одним з таких способів є інтравагінальне застосування 4 дні підряд 20 %-ної суспензії АСД фракції 2.
5.5. Лікування самок з ускладненнями дисфункції та
запальних процесів статевих органів Атрофія матки.
При старечій, вродженій, а також атрофії, спричиненій тривалим ;ометритом чи захворюваннями яєчників тварин вибраковують. Гри атрофії, викликаній розладами нейрогуморальної регуляції, вдходи до лікування такі ж як при гіпофункції яєчників. * Атрофія яєчників.
Лікування залежить від причини захворювання і ступеню враження При старечій атрофії яєчників (у корів після 10-12 років) тварин вибраковують. Якщо причиною атрофії яєчників є недостатня або Неповноцінна годівля, тваринам дають збалансований повноцінний раціон, створюють нормальні умови утримання і організують регулярний моціон. Щит раз на 3-5 днів проводять легенький масаж яєчників і призначають іУеоби, які використовують при гіпофункції яєчників.
· Склероз яєчників.
**** Лікування ефективне тільки на початку розвитку склеротичного Іцесу, якщо вражений тільки один яєчник. Покращують догляд, ви утримання і годівлю (дають більше кормів, багатих білками, :еральними речовинами і вітамінами). Проводять масаж матки і ів. Призначають загальностимулюючі і фолікотропні препарати, ині препарати поєднують з нейротропними, наприклад, 1 %-ний прогестерону по 100 мг вводять через день тричі разом з 0,5 %-ним Іом прозерину або 0,1 %-ного розчину карбохоліну у дозі 2-4 мл. Іа використовувати диригестран у дозі 2 мл а через 12-14 днів Шрстагландини, або простагландини самостійно. При двосторонньому зі яєчників проведення лікування недоцільне. Індурація шийки матки і зарощення цервікального каналу. Тварин з такими враженнями вибраковують. Непрохідність яйцепроводів. ?,, Вибраковка.
3.6. Лікування самок з новоутвореннями статевих органів Доброякісні пухлини зовнішніх статевих органів.
Лікування оперативне. Великим тваринам виконують низьку сакральну анестезію + ромпун або ветотранквш, собакам і кішкам місцева інфільтраційна анестезія або комбінований наркоз (ромпун + кетамін). Якщо пухлина локалізована на тоненькій ніжці, то після перев'язування або прошивання у цій ділянці її відрізають. Можна вилущувати доброякісну пухлину тупим шляхом після розтину слизової оболонки.
Вірусна саркома Штікера.
Проводять оперативне лікування. Обезболювання: ромпун+кетамін у поєднанні з місцевою інфільтраційною анестезією. Якщо пухлина розміщена близько, то доступ забезпечується широким розкриттям статевих губ. У випадку глибшого залягання оперативний доступ досягається шляхом перінеотомії. Коли пухлина знаходиться поряд з уретрою, доводиться вводити в уретру катетер, щоб не пошкодити її. Іноді катетер (трубочка з крапельниці) залишають на 4-5 днів, прошивши стібком шовку для попередження защемлення уретри. Пухлинні розростання видаляють у межах здорових тканин, висікаючи їх зігнутими ножницями разом з підслизовою оболонкою і припікаючи очищену поверхню плескатим каутером. Кровотечу зупиняють тампоном, змоченим адреналіном, перев'язуванням судин або шляхом накладення перед вирізанням пухлини гемопінцетів на стінки переддвер'я піхви. На краї слизової оболонки переддвер'я піхви чи піхви накладають вузлисті кетгутш шви. При значних за площею враженнях шукають способи натягування і з'єднання слизової оболонки, роблять пластику промежини. Післяопераційне лікування полягає у спринцюванні переддвер'я піхви перші 2 -3 дні 10 %-ним розчином новокаїну та у введенні у наступні 2-3 дні у піхву тампонів, просочених антисептичною емульсією або маззю.
Новоутворення матки і яєчників.
Проводять оваріоектомію або оваріогістеректомію.
3.7. Система застосування біологічно активних речовин для профілактики акушерсько-гінекологічних захворювань у корів {покращення життєздатності новонароджених теляп
Співробітниками кафедри акушерства ХЗВІ запропонована і широко опробована своєрідна замкнена технологічна система призначення БАР коровам у різні періоди репродуктивного циклу. Ця систе| досить ефективна, дозволяє проводити стимуляцію статевої функ-поліпшення підготовки статевих органів до осіменіння і імплантації тодка, нормалізацію діяльності фетоплацентарної системи, що у свою чергу позитивно впливає на формування плода, підготовку до родів, Ііеїіереджує ускладнення у період родів, післяродового періоду
життєздатність новонароджених телят.
Оскільки, на нашу думку основним напрямком боротьби З неплідністю корів є профілактика розладів статевої функції, то призначення тваринам БАР можна починати у будь-який період репродуктивного циклу.
1. У період вагітності ми рекомендуємо проводити двох- або одноразову обробку корів:
60 днів до пологів п/ш 20 мл зависі печінки великої рогатої худоби або 5 мл 0,5 %-ного розчину натрію гумату + 20 мл тривіту або тетравіту в/ч;
Јі за 50 днів до пологів друга обробка; за 40 днів до пологів третя обробка.
Введення цих препаратів можна комбінувати з проведенням щеплення проти колібактеріозу.
* 2. Не пізніше години після виведення плода п/ш 30-40 мл Ьстанніх порцій свіжовидоєного аутомолозива, тобто власного Молозива, у випадку його доброякісності.
Вітамінізація у 1-й або 2-й день після пологів.
У післяродовий період на 12-14-й день п/ш 20 мл тканин- препарату з печінки великої рогатої худоби або 5 мл 0,5 %-ного
натрію гумату разом з тривітом чи тетравітом. У кінці післяродового періоду на 30-й день повторна жа.
Потрібно відзначити, що останні дві обробки необов'язкові, бо ші препарати, застосовані у період сухостою, позначаються перебігу післяродового періоду.
3.8. Методи підвищення заплідненості корів при багаторазових непродуктивних осіменіннях
Заплідненість корів залежить від багатьох факторів і у кожному потрібно з'ясувати конкретні причини численних непродук-их осіменінь. Оскільки, головним чином, заплідненість корів від функціонального стану матки і яєчників, то звичайно, осіменіння можна допускати тільки корів з повністю закінченою інволюцією статевих органів, тічковий слиз яких не містить домішок лохій, ексудату або крові. При наявності таких виділень треба встановити їх природу і провести кваліфіковане лікування тварини.
Г.Г.Харута розробив методику прогнозування заплідненості корів перед осіменінням, за якою після визначення оптимального часу для введення сперми ретельно обстежують тварину, використовуючи методи спостереження, огляду і ректального дослідження. Отриманий симптомокомплекс клінічних показників дає підставу для визначення прогнозу заплідненості.
Сприятливий прогноз ставлять при добре виражених показниках феноменів стадії збудження статевого циклу, коли яєчники мають розміри (за довжиною, шириною і товщиною) не менше 2,0x1,5x1,5 см і не більше 4,0x3,0x3,0 см, форму неправильного овалу, пружно-еластичну консистенцію, а граафів пухирець чітко контурує на поверхні яєчника та має у діаметрі 6-27 мм. У цей період матка незначно набрякла, пружно-еластичної консистенції, добре реагує на масаж. Канал шийки матки напіввідкритий і у нього вільно входить піпетка для осіменіння на глибину 4-8 мм. Імовірність заплідненості корів з такими ознаками складає 73 %.
Сумнівний прогноз заплідненості корів ставлять при виявленні розладів статевої функції перед осіменінням, які проявляються ознаками ареактивного і анестрального статевого циклу, неповним розсмоктуванням жовтого тіла, гіпотрофією обох яєчників або збільшенням їх розмірів понад 4,0x3,0x3,0 см, кулястою формою та ущільненням яєчників, невиразним контуром країв граафового міхурця, атонією, гіпотонією та деякою дряблістю матки. Цервікаль-ний канал відкритий слабо. При сумнівному прогнозі відсоток заплідненості знижується до 40 %.
Несприятливий прогноз заплідненості ставлять при відсутності дозріваючого фолікула у яєчнику корови у період статевої охоти перед осіменінням (ановуляторний статевий цикл). Запліднення не настає.
Для зменшення кількості непродуктивних осіменінь за 20-30 днів до парування треба забезпечити достатню за рівнем перетравного протеїну і каротиноїдів годівлю, а при появі перших ознак статевого збудження корову годують індивідуально, даючи їй повний раціон і не допускаючи порушень у годівлі у перші 5-Ю днів після осіменіння. Раціон має бути повноцінним по мікроелементах (йод, цинк, марганець, мідь) і мінеральних речовинах (кальцій і фосфор). Регулярно дають сіль, крейду, вапняк, кісткове борошно, трикальгіШфосфат. Не допускають згодовування зіпсованих кормів. У період злучки і протягом першого місяця після осіменіння не проводити обробки інсектицидами і антгельмінтиками.
- " Розглядають також питання повноцінності сперми, що викорис-Іовується для осіменіння. Не можна допускати розморожування сперми при температурі більшій або меншій 38 °С, введення у статеві шляхи сдмки непідігрітої сперми, коливання температури сперми від більшого до меншого та використання через 15 хв після розморожування.


Попередити непродуктивні осіменіння можна і шляхом «мання певних правил технології осіменіння, за якими визначення имального часу для введення сперми проводиться з допомогою ггая-пробника або бугая-плідника, застосовуються найбільш жтивні способи введення сперми (ректоцервікальний для корів {рюцервікальний для телиць). Краще користуватися вазектомованим після коїтусу з яким достатньо одного введення сперми, корову потрібно до доїння або через 1,5-2 год після доїння масажем яєчників і матки, суворим дотриманням тановлених ветеринарно-санітарних вимог і обов'язковим масажем клітора протягом 15 сек після введення сперми. При осіменінні не треба надавлювати у ділянці холки. Після осіменіння корову потрібно витримати у станку не менше 15 хв, а виводити тільки головою щвред, не лякаючи ударами та різкими окриками. До закінчення іТевої охоти корову не вводять у стадо, а витримують окремо на :в'язі, влітку обов'язково під навісом. Також треба своєчасно (Водити ректальне дослідження корів на вагітність. Для підвищення заплідненості корів, які мають багато перегулів, д призначати одночасні ін'єкції прогестерону і 0,5 %-ного розчину ину у дозах 150 мг і 2 мл на 3, 10 і 20 день після осіменіння, або 0,5 %-ного розчину прозерину на 3, 5, 20 чи на 3, 10 і 20 дні осіменшня.
Проводити контроль овуляції фолікулів через 24 години після першого і у випадку її відсутності (асинхронний статевий цикл), проводити :ове (третє) осіменіння. Використовувати введення фолікуліну у дозі ;рД у шийку матки за 5-10 хв. до осіменшня для підвищення заплідненості І. При затримці овуляції синхронізують статевий цикл як це описано і 3.1. з використанням препаратів Гн-РГ або простагландинів ., краще у поєднанні з тривітом чи тетравітом. Треба зауважити, Призначення простагландину
· 2-альфа, що діє лютеолітично, обгрунто-Для підвищення заплідненості лише після виключення вагітності.
На 5-8-й дні після осіменіння рекомендується оцінювати якість жовтого тіла і при необхідності провести корекцію його активності як це описано у розділі 3.1. при гіпофункції жовтого тіла.
При встановленні збільшення титру спермоантитіл треба поступити, як описано у розділі 2.10.
3.9. Лікування сук з розладами статевого циклу
При анафродизії лікування починають весною або восени, тобто у сезон, коли проявляється нормальна тічка. Діючи таким чином, сприяють спонтанній яєчниковій активності. Спочатку призначають естрадіолу бензоат в/м у дозі 0,1-0,5 мг кожні 2-3 дні протягом 5-7 днів і 4 тижні ждуть прояву природної тічки. У випадку її відсутності призначають ХГ у дозі 500 МО. Через 3 тижні відновлюють лікування у вищих дозах (1000-3000 МО). Якщо статевий цикл не був індукований, то лікування проводять через 6 міс, при необхідності у модифікованій формі. Наприклад, в/м ін'єкують ФСГ по 0,75 мг/кг щоденно протягом 10 днів, після чого дворазово, з інтервалом 24 год., вводять ХГ по 500 МО, або Гн-РГ по 25-50 мкг з інтервалом 6 год. Але, не дивлячись на сучасні методи стимуляції статевої функції, невдачі спостерігаються у 50-60 % собак.
При «тихій охоті» призначають сироватковий гонадотропін або Гн-РГ. Часто буває достатньо забезпечити регулярний контакт з самцем.
При подовженому проеструсі використовують ГТ для припинення естрогенової стадії і прогестерон для того, щоб перевести ендометрій у секреторний стан. Щоб знизити риск ускладнень (кістозна гіперплазія ендометрію, піометра) необхідно паралельно призначити полівітаміни, провести курс антибіотикотерапії і спостерігати за собакою деякий час після закінчення тічки.
Лікування суки з подовженим еструсом починають з призначення ХГ у дозі 100-300 МО і переходять на дози 300-4000 МО у випадку, коли попереднє введення було безрезультатним. Якщо лікування остається неефективним, застосовують п/ш одноразово прогестагени: медроксипрогестерону ацетат у дозі 0,5-2 мл (20-50 мг) або пролігестон (делвостерон) у дозі ЗО мг/кг маленькій собаці і 10 мг/кг великій, їх можна повторити через 2 тижні у половинній дозі. Паралельно ведуть вітаміно- і антибіотикотератю. Якщо загальний стан собаки погіршується, виконують оваріогістеректомію.
При перериванні еструсу звичайно буває достатньо контакту з самцем.

4. ПРОВЕДЕННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ КОРІВ
Гінекологічна диспансеризація являє собою систему заходів, нацравлених на своєчасне виявлення, профілактику і лікування тварин з захворюваннями органів розмноження, відновлення відтворної здатності і збереження продуктивності тварин, отримання здорового ядеггсздатного приплоду.
Основна гінекологічна диспансеризація проводиться 2 рази на рік: весною у квітні при завершенні стійлового утримання і восени і, напочатку нового стійлового сезону. У кінці кожного місяця
чергова поточна гнеколочна диспансеризаця. Ж Гінекологічна диспансеризація складається з трьох частин: ^*- діагностична; Зц*. лікувальна; -ть Іфофілактична.
Діагностична частина диспансеризації складається з:
Вивчення факторів навколишнього середовища, які впливають на відтворну функцію корів (годівля, якість кормів, умови їх зберігання утримання, моціон, сезон року, освітленість приміщень, інсоляція, контакт з самцем).
Вивчення обміну речовин у тварин (біохімічне дослідження крові корів в останній чверті вагітності і у неплідних тварин). Досліджують 10-15 самок від кожної вікової і фізіологічної групи. Враховують також стан останніх ребер і івосгових хребців.
Вивчення організації відтворення. Ретельно вивчають питання, які Шносяться до розпорядку роботи техніків штучного осіменіння, ведення
вибору оптимального часу для осіменіння, зберігання сперми, звки Інструментів і сперми для осіменіння, техніки введення сперми, обробки самок під час осіменіння. Звертають увагу на температуру арний стан у приміщенні пункту штучного осіменіння. Усі перечислені
І можуть впливати на заплідненість тварин.
Вивчаються методи і періодичність діагностики вагітності, строки, методи шшнісгь запуску і сухостою, організація пологів. При аналізі підготовки до осіменіння розглядаються методи медикаментозних обробок ьностимулюючих, гормональних, антимікробних), вивчають перебіг їіологового періоду, прояв і повноцінність статевої циклічності, 1||І8ВДеніеть самок у перші ЗО днів після пологів.
Розглядають питання підготовки ремонтного молодняка, вік Реологічної зрілості, процент введення ремонтних самок в основну череду, а також приріст маси по вікових групах і фактори зовнішнього середовища з характеристикою обміну речовин.
4. Проведення гінекологічного дослідження і статистичне опрацювання її результатів.
Аналізуючи результати вивчення цих чотирьох факторів, встановлюють основні причини неплідності у конкретному господарстві.
Лікувальна частина диспансеризації складається з проведення лікування і аналізу його ефективності після попередніх диспансеризацій. Ефективність лікувальної роботи оцінюють за такими показниками:
тривалість курсу лікування;
% тварин, які одужали;
строки відновлення нормальної стадії збудження статевого циклу;
заплідненість після лікування;
економічна доцільність лікування.
Профілактична частиш диспансеризації полягає у складанні плану заходів з профілактики неплідності. Ці заходи плануються з урахуванням недоліків, виявлених при аналізі основних причин неплідності, а також ефективності лікувальної роботи. Даний план повинен бути лаконічним, із зазначенням необхідної реорганізації, проведення заходів, відповідальних і термінів виконання цих заходів.
4.1. Аналіз результатів гінекологічної диспансеризації
Для проведення успішної роботи з профілактики неплідності корів та для своєчасного і ефективного лікування гінекологічне хворих тварин потрібно вести ретельний облік репродуктивної функції кожної тварини. Ми пропонуємо таку форму ведення «Журналу акушерсько-гінекологічної диспансеризації корів», яка наведена у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Форма ведення "Журналу акушерсько-гінекологічної диспансеризації корів". Акушерсько-гінекологічна диспансеризація групи корів
(прізвище доярки)


Кличка
Дата
Вік
Вго-
Перебіг
Профілак-
Дата
Пато-
Перебіг
Лікування І
Місяць І числа осімспішія, діагностики

п/п
І Іпв №
запуску

дова-
вагітності
тичні
отс-
логія
ПІСЛЯ-
профілак-
вагітності.
КЛІІПКО-ПІІСКОЛОПЧІІОГО


корови


ність
(залежування.
обробки у
ЛСІПІЯ
ПОЛО-
ПОЛО-
тичні
дослідження,
лікування
стимуляції Ітп.






остеомаляція,
період

ГІВ
ГОВОГО
обробки у












виворот
вап шості


періоду
ПІСЛЯПОЛОГО-












піхви)




ВИЙ період


















1 2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12

























Після закінчення диспансеризації її результати подаються у вигляді акта, в якому вказуються кількість корів на фермі всього і розподіл череди на групи за фізіологічним станом (вагітні, у післяпологовому періоді до ЗО днів, тварини, які осіменялисяза 60 діб до дослідження) і неплідні з конкретизацією форми неплідності. Аналізуються результати ефективності осіменіння, запліднювність після 1-го осіменіння, 2-го, 3-го і взагалі.
Приводяться списки неплідних тварин з діагнозом різновидів симптоматичної неплідності. Даються рекомендації з вибраковки тварин, непридатних для відтворення.
Для аналізу даних кожної акушерсько-гінекологічної диспансеризації корів ферми ми пропонуємо користуватися формою, наведеною у таблиці 4.2. «Зведені дані про стан відтворення корів».
Таблиця 4.2
Зведені дані про спин відтІореІІІІя корів МТФМ
на
ПІ»
Л1И-
щр доярки
Кшь-
К1СІ1,
корів
У групі
Сим рспродукіиниоі функції ко

·
·
·
Нс-
Іивд
НІК-
BCLO-
го
Причини неплідної,! І
СІа-
ІСІ1І
органи в нормі
Ви-брц-ку-ва-
1«)
Про-»сдс-Ію лікування І сти-муля-
ЩК1





Тіиь-них
Сумні в-но
ТІЛЬНИХ
Абортували
МсрІ-вона-
род-жених
Оголиться до кінця року
У
пкля-
IKOTV
гово-му псрю-
П)
Пюш оамс-
НІННЯ
(до
2-х
МІСЯЦІВ)


Дисфункції ясчпикш
Дисфункції матки
Запальні процеси



























Ппо-функ-
Ц)Я
ясч-
ІІИКІВ
Псрси-стснт-нс жовтс таю
Фолікулярна кіста яєчники
Ліота-нова юсга
ЖЧНИ-
К.1
Атонія.
ГІПОТОНІЯ
матки
Суб-Інво-люця матки
Ен-
ДР-мет-рігг
ІІІ-
пнтг
Цср-
ВІ-
шіт
Ос<|ю-рит
Сіль-гангп·
Атро-(|»я ясч-
НИКІВ

·
·
·
·
· <|«
·,
·
·-ки







1
2


























Всього по фірмі


























%




























Показники відтворення стада великої рогатої худоби контролюють за нормативними даними: тільних корів має бути 55-60 %, у післяпологовому періоді 10 %, після осіменіння до 2 міс. ЗО %. Не менше 60 % корів і 70-75 % телиць повинні бути запліднені від першого осіменіння після отелення. Число корів, що залишилися незаплідненими після 3-х осіменінь, не повинно перевищувати 10%.
Середнє число осіменінь на одну тільність має бути не більшим 2. Сервіс-період повинен тривати не більше 80 днів. З числа корів і телиць, які підлягають осіменінню, 90 % повинні бути виявленими в охоті і осіменені протягом періоду, що дорівнює середній тривалості статевого циклу. Нижчий відсоток вказує на пропуски статевих циклів або дисфункцію яєчників.
Цінну інформацію мають дані про строки прояву першого статевого циклу після пологів. При фізіологічному стані репродуктивної системи корів у більшості з них перша стадія збудження повинна проявитись на 19-30 день. Але якщо при ректальному дослідженні на 30-й день у більшості корів, які не прийшли у статеву охоту, у одному з яєчників знаходиться жовте тіло, то це вказує на можливий пропуск статевого циклу. При нормально функціонуючих яєчниках у 75-80 % корів в одному з них пальпується жовте тіло. Якщо ж жовте тіло пальпується у меншого числа корів, то це є ознакою ановуляторних статевих циклів. Якщо у більшості самок не виявлено патологічних процесів у геніталіях, то причина їх низької запліднюва-ності, швидше за все зв'язана з огріхами у організації і технології штучного осіменіння. Переважання дисфункцій яєчників і матки свідчить про несприятливі умови годівлі, утримання, експлуатації. Великий відсоток тварин з запальними процесами у статевих органах звичайно вказує на порушення санітарних правил у пологовому відділенні і у корівниках, відсутність кваліфікованої рододопомоги і належного ветеринарного контролю за перебігом післяпологового періоду.
5. ПІДРАХУНОК ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ ВІД НЕПЛІДНОСТІ САМОК
Інтенсивне використання маточного поголів'я, профілактика неплідності і малопліддя головний шлях збільшення поголів'я тварин, виробництва продукції тваринництва і зниження її собівартості. Тому зараз, як ніколи виникає необхідність скорочення терміну післяпологового періоду, для того, щоб досягти позитивного тварин в максимально стислі терміни після пологів. Тільки піій умові можливо запобігти неплідності, подовжити термін життя Ійин і отримати максимум приплоду.
V. Підраховуючи збитки від яловості або неплідності слід виходити цих понять. Нагадаємо, що яловість виражається і приплоду в запланованій кількості, і збитки від яловості тільки вартістю недоотриманого молодняка за рік. Якщо в поточному році від 100 корів було заплановано отримати 100 телят, а отримали 80 (20 телят недоотримали). * Визначення збитків від яловості не розкриває стану відтворення в господарстві, так 100 телят від 100 корів можливо отримати |(|ихунок подвійних пологів і народження коровами двох телят на , в січні та в грудні, наприклад: 5 корів отелилися два рази на від них отримали 10 телят, у 5 корів були двійні, від них також шано 10 телят, 80 корів народили по 1 теляті і дали господарству І'Чгелят. Таким чином від 90 корів отримали 100 телят і виходить, що яловості в господарстві немає, але 10 корів, не принесли телят, %ли яловими.
Можна привести і інший приклад. Припустимо, що корова народила теля (або двійню) в січні 1997 року і в грудні 1998 року ця корова яловою не вважалася, а при подвійних пологах вихід телят у неї дедав би 200 %. Якщо керуватися статистикою, то яловість не існує тому, що немає збитків. Але за 2 роки від неї отримали 1 теля (при подвійних Іййогах два), таким чином, 14 місяців ця корова була неплідною, а від і можливо було б отримати ще одне теля (або два при двійні).
Підрахунок збитків за календарний рік слід проводити куванням днів неплідності кожної корови. При цьому необхідно з того, що 1 день утримання неплідної корови завдає збитки, ся з Інедоотримання 0,003 теляти і 3 кг молока. Кількість зиманих телят визначають, враховуючи норматив плодючості ви. У корів він складає 315 днів (285 днів тільності + ЗО днів їологового періоду). Якщо на відтворення теляти корова витрачає днів, то за 1 день вона витрачає 0,003 теляти. Кількість ^отриманого молока за 1 день неплідності визначено шляхом І молока, отриманого за 5 років від корови з однаковим річним але різними термінами осіменіння і запліднення після пологів. 'Об'єктивний результат отримують при підрахунку збитків на І Індивідуального дослідження корів і телиць на день дослідження. чо такі дослідження проводять в кінці календарного року.
Якщо у 200 корів, які є в господарстві, виявлено 2920 днів неплідності, то внаслідок цього від них недоотримано 8 телят (2920:315=8) І 146 ц молока (2920*5=14600 кг).або, якщо перевести телят в молоко (8Х3,6=28,8 ц), то господарство недоотримало 174,8 ц молока (146+28,8=174,8 ц).
Г.В. Звєрєва, В. І. Попович, А. І. Серпєнко (1970) розробили формулу для визначення економічних збитків при неплідності у корів
Взагалі слід враховувати, що в пункті 5.5.7. «Інструкції по
Е =С + С +Ч +3 +Ч >де
л-J в V-' m V^ І/ -L
· ^f 7 -*
·
Е„ загальна сума збитків від неплідності корів, гр
С„,- вартість недоотриманого притоу, гр,
С„ вартість недоотриманого молока, гр ,
Ч„ - втрати чистого прибутку від річного приросту недоотриманих телят, гр ,
3-І - витрати на ткування неплідник корів, гр ,
Ч„ втрати чистого прибутку від підвищення собівартості моїока в зв'язку з неплідністю корів, гр
Кількість недоотриманих телят І молока визначається за вищезгаданими методами
Втрати чистого прибутку від річного приросту недоотриманих телят визначається за формулою.

· =и =Ж.-Ж0 ~ де
J. n J. np j Л\.т
Ч„р ~ чистий прибуток від реалізації 1 ц яловичини, гр ,
Ж] - можлива жива вага теляти на ктецьроку, кг,
Ж0 те ж на початок року, кг,
К„, - кількість недоотриманих телят, гаї
На кожному недоотриманому теляті господарство втрачає 1 ц приросту.
Витрати (в
· ) на лікування неплідних корів визначається за формулою
3^ - середні витрати на лікування неплідної корови, Kk - кількість неплідних корів
Втрати чистого прибутку від підвищення собівартості молока в зв'язку з неплідністю корів визначається за формулою
З,! - підвищення витрат на центнер .молока по кожній групі корів з урахуванням часу неіпідності, гр,
Я- середньорічний надій на корову, ц, Kk - кількість неплідних корів, гол
плануванню, врахуванню і визначенню собівартості продукції сільськогосподарських підприємств» сказано: «В молочному скотарстві собівартість 1 ц молока, однієї голови приплоду визначається витраченими на утримання молочних корів і бугаїв-плідникш за винятком витрат, віднесених на другі види продукції, навоз,
Таблиця 5 1 Виробництво молока і втрати продукції на корову при різних умовах відтворення череди
Кількість кфш, від якихпршщц
Ргшиїі наділ (кг) на корову, вщжої
ПрШІПЩ
Вада матюкана череду, ц
Зменшен ня надою на череду,
°0
Середній надшид корови, ° о
ВнтрапІ щжнвнаІОО кг матюка
Недоотри мано мошка ц
Перевитрачено кормш,ц код
Незрот ршіано телят, гол

Одержано
№ одержано
Озгр-жано
Не
одержано



Кед
°0




100

3000

3000

3000
115,0
100




95
5
3000
1500
2925
2,5
2925
118,1
103
7S
93,75
5

90
10
3000
1500
2850
SO
2850
121,2
105
150
IS',50
10

«5
15
3000
1500
2"75
",5
2"75
124,3
108
225
281,25
15

SO
20
3000
1500
27-0
10,0
2^-0
127,5
110
300
3"^,00
20

~5
25
3000
1500
2625
12,5
2625
130,6
114
375
468Л5
25


·
ЗО
3000
1500
2550
15,0
2550
133,7

450
562,50
ЗО

шерсть-линьку, волосся-сирцю». Після виключення із загальної суми витрат в молочному скотарстві вартості навозу, шерсті-линьки і волосся-сирцю, витрати, які залишилися, розподіляються у відповідності з затратами обмінної енергії кормів на молоко 90 %, на приплід 10 % Тому найбільш об'єктивною коштовністю приплоду є його собівартість в певному господарстві.
Аналізуючи збитки господарств від неплідності корів за рахунок недоотримання приплоду, зменшення надою молока, перевитрат кормів, М.Ю. Цинков встановив, що при наявності в череді 1 % ялових корів (надій від корови 3000 кг молока) господарство недоотримає 0,5 % молока по череді, телят і перевитрат кормів.
Наведеш дані свідчать, що при середньорічному надої 3000 кг на одержання 100 кг молока витрачається 115,0 к.од. При наявності в череді 10% ялових корів на 100 кг молока на череду витрачають 121 к.од, або на 5 % більше.
Практична ветеринарна гінекологія (учбовий посібник для ануденпив факультету ветеринарної медицини, слухачів факультету аовшцення кваліфікації, фахівців ветеринарної медицини)
Склали: Дмитро Семенович Гришко
Дмитро Максимович Жидков
Віктор Степанович Гонтаренко Михайло Михайлович Іванченко Олександр Анатолійович Цупило
Микола Михайлович Бондаревський
to до друку 27.05.1999
·. Формат 60x84/16. Гарнітура ;. Друк високий. Умови, друк. арк. 4,52. Тираж 300 екз. 2727.


Приложенные файлы

  • doc 9576405
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 9

Добавить комментарий